Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
17.12.2009Справа №2-2/5197-2009
за позовом Сакського міжрайонного прокурора ( м.Саки, вул.. Леніна, 34), в інтересах держави в особі 1). Сакської міської ради (96500, м. Саки, вул.. Леніна. 15), 2). Комунального підприємства "Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання" (96500, м. Саки, вул.. 9-ти Героїв, 12-а)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (96574, АДРЕСА_1)
про стягнення 19 003,51 грн.
Суддя Толпиго В.І.
Від позивачів: 1). Не з'явився. 2). Базаєв П.П. - ю/к, довіреність у справі
Від відповідача: ОСОБА_4- представник, довіреність у справі.
За участю прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим Сокол - посвідчення №08089.
Суть спору:
Сакський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Сакської міської ради, Комунального підприємства "Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання" звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення 19 003,51 грн. заборгованості по орендній платі та експлуатаційних витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між Комунального підприємства "Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання" та відповідачем було укладено договір оренди від 30.11.2007 р. №138/07 на підставі рішення виконавчого комітету Сакської міської ради, відповідно до договору було передано в оренду нежитлове приміщення, яке розташоване по вул.. Леніна, буд. 41. Згідно умов вищевказаного договору термін оренди приміщення складає 1 рік. У результаті порушення відповідачем умов договору, а саме, не здійснення зобов'язань по своєчасній орендній платі та оплаті експлуатаційних витрат виникла заборгованість, що і стало для звернення Сакського міжрайонного прокурора із позовом до суду.
Представник Комунального підприємства "Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання" у судовому засіданні надав суду заяву, якою зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 17 536грн90коп.
Представник першого позивача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідач визнає позов у сумі 17 536грн90коп, що відображено в протоколі судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнанні або заперечування. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Способи захисту цивільних прав і інтересів перераховані в ч. 2 ст. 16 ЦК України, крім того, згідно підпункту 2 частини 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема припинення правовідношення.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст..759, 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Частинами 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що те риторіальним громадам міста належить права власності на об'єкти комунальної власності. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власнос ті, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права кому нальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним осо бам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінан сування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Між Комунальним підприємством "Сакське Житлово-експлуатаційне об'єднання", як балансоутримувачем житлового фонду Сакської територіальної громади, і приватним підприємцем ОСОБА_2., як орендарем, було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 138/07 від 30.11.2007 р., відповідно до п.1.1, 1.2 якого предметом договору являється оренда визначеного нежитлового приміщення комунальної власності та участь орендаря у витратах балансоутримувача по утриманню та технічному обслуговуванню будинку, у якому розташоване нежитлове приміщення та прилеглі до будинку території. Балансоутримувач на підставі рішення Виконавчого комітету Сакської міської ради №907 від 22.11.2007р передає, а орендар приймає у оренду нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АР Крим, м.Саки, вул..Леніна, б.№41, загальною площею 103,3,кв.м. для використання його для розміщення офісу.
Відповідно до п.3.1, 3.2, 3.4, 3.5, 3.6 договору за користування об'єктом оренди орендар платить балансоутримувачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку, розподілу та порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, що знаходиться у комунальної власності Сакської міської ради, затвердженої рішенням №14 від 29.6.2006р, прийнятого на ІІІ сесії 5 скликання Сакської міської ради. На дату підписання договору, місячна орендна плата складає 1069грн02коп, у тому числі ПДВ - 178грн20коп. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів господарської діяльності, строго щомісячно, не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим. Орендар оплачує послуги балансоутримувача по утриманню та технічному обслуговуванню будинку, у якому розташоване орендоване нежитлове приміщення, та прилеглі до будинку території. Оплата експлуатаційних витрат балансоутримувача здійснюється орендарем щомісячно, до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, на банківський рахунок балансоутримувача, відповідно до рахунку, направленого орендарю до 20 числа поточного місяця. Орендна плата та оплата експлуатаційних витрат нараховується балансоутримувачем та сплачується орендарем до моменту фактичної передачі (повернення) орендарем об'єкту оренди по акту приймання - передачі балансоутримувачу.
Орендар, відповідно до п.5.1.3 договору зобов'язався вносити своєчасно та у повному об'ємі балансоутримувачу орендну плату та оплату експлуатаційних витрат.
Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається (п.9.5 договору).
Обов'язки, які передбачені договором, позивач виконав у повному обсязі, а саме відповідно до п.1.2. договору оренди № 138/07 від 30.11.2007 р та акту прийому - передачі від 03.12.2007р., КП "Сакське Житлово-експлуатаційне об'єднання" передало, а орендар прийняв в оренду розташоване по вул. Леніна, б.41 нежитлове приміщення площею 103, 3 м.кв. для експлуатації його під розміщення офісу.
Тоді як орендар - ПП ОСОБА_2 у порушення вимог діючого законодавства (ст..18 ЗУ Про оренду державного та комунального майна") та договору оренди нежитлових приміщень № 138/07 від 30.11.2007 р орендну плату й оплату експлуатаційних ви трат вносив не вчасно і не в повному обсязі.
Унаслідок неналежного здійснення відповідачем зазначених платежів, за ним, з 30.11.2007 р. та на момент звернення прокурору з позовом до суду утворилася заборгованість на загальну суму 17 536грн.90коп., яка підтверджується матеріалами справи, а саме, наданим у судовому засіданні розрахунку заборгованості по орендній платі, та яка встановлено судом, визнається відповідачем та ним на момент розгляду спору не погашена.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті заборгованості по орендній платі у сумі 17 536грн90коп та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок, більш того, відповідач у судовому засіданні визнав наявність заборгованості.
Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, порушення вимог діючого законодавства та умов договору оренди нежитлових приміщень № 138/07 від 30.11.2007 р в частині сплати належним чином та у встановлені строки орендної плати.
Отже, позовні вимоги у частині стягнення 17 536грн90коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Враховуючи подану позивачем заяву про зміну позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.
Аналогічної думки щодо розподілу судових витрат дотримується Севастопольський апеляційний господарський суд у постанові від 14.9.2009р по справі №2-29/1793-2009.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
В засіданні суду за згодою представників першого позивача, відповідача та прокурора оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене та підписане 23.12.2009р.
Керуючись ст. ст.49,82,84,85 ГПК України
1. Прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (96574, АДРЕСА_1) на користь Комунального підприємства "Сакське Житлово-експлуатаційне об'єднання" (АР Крим, 96500, м. Саки, вул. 9-ти Героїв, 12-а, р/р 26002099246300 у АКИБ «Укрсиббанк» у від.№617, МФО 351005 м.Саки, ЗКПО 32945431) 17 536грн90коп. заборгованості.
4. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (96574, АДРЕСА_1) у доход державного бюджету України (р/р31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) держмито в сумі 175грн37коп.
5. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (96574, АДРЕСА_1) у доход державного бюджету України (р/р 31218259700002; у банку одержувача: в УГК в м.Сімферополі ГУ ГКУ в АРК; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22050000 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) 236,00 грн. витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.