Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
Іменем України
17.12.2009Справа №2-31/7694-2008А
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Шильнової О.М.
за участю представників сторін :
від позивача - Павленко В.М., дов. у справі
від відповідача - Корницька В.М., дов. у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом - Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» (96500, м. Саки, вул. Промислова, 9)
до відповідача - Сакської об'єднаної державної податкової інспекції (96500, м. Саки, вул.Курортна, 57)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Саки» звернулось до господарського суду АРК до відповідача - Сакської об'єднаної державної податкової інспекції з позовними вимогами про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Сакської ОДПІ від 11.06.2008р. №0001281502/0 про донарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Саки» 17593,02 грн. штрафних санкцій з податку на додану вартість за затримку граничного строку сплати узгодженої суми ПДВ.
Ухвалою господарського суду АРК від 20.06.2008 р. відкрито провадження за даним позовом.
Ухвалою господарського суду АРК від 17.07.2008 р. за клопотанням сторін провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням господарського суду АРК по справі №2-27/7158-2008А.
Ухвалою господарського суду АРК від 01.12.2009р. провадження по справі поновлено, у зв'язку з усуненням обставин, які були підставою для зупинення провадження по справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем необґрунтовано, на підставі акту перевірки №880/15-02/03347678 від 06.06.2008 р., висновки якого є помилковими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки позивачем не було допущено виявлених порушень податкового законодавства. Вказує на те, що Сакська ОДПІ неправомірно застосувала штрафні санкції, так як податкова інспекція направляла грошові кошти сплачені КРП «ВПВКГ м.Саки» на погашення поточних податкових зобов'язань з ПДВ, всупереч вказівок платника про призначення платежу, на погашення податкового боргу, що виник раніше, тобто податкова інспекція утворила нову податкову заборгованість на яку при її погашенні можуть бути нараховані штрафні санкції.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, що зафіксовано у акті перевірки, тому податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення винесено обґрунтовано, відповідно до положень п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. В обґрунтування правомірності спірного рішення посилається також на положення п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення. Вважає, що штрафні санкції правомірно нараховані позивачу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає що, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи судом встановлено, що 06.06.2008р. Сакської ОДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за липень, вересень 2007 р., про що складений відповідний акт перевірки №880/15-02/03347678 від 06.06.2008 р.
Перевіркою встановлені порушення п.п.5.3.1, п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: встановлена несвоєчасна сплата податку на додану вартість за податковою декларацією №19001 від 17.08.2007 р. та за уточнюючим розрахунком №19959 від 14.09.2007 р.
На підставі вказаного акту перевірки Сакською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення №0001281502/0 від 11.06.2008 р., яким на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 257 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35186,00 грн. до КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Саки» застосовані штрафні санкції у розмірі 50% у сумі 17593,02 грн.
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення №0001281502/0 від 11.06.2008 р. незаконним, звернувся до суду з позовом про його скасування.
В обгрунтування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, відповідач посилається на п.п.17.1.7, п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.
Сакська ОДПІ стверджує, що згідно акту перевірки КРП ВПВКГ м.Саки порушило строки сплати узгоджених сум з податку на додану вартість, а саме :
- за декларацією №19001 від 17.08.2007 р., строк оплати 30.08.2007р., фактично сплачено платіжним дорученням №481 від 28.03.2008 р.;
- за уточнюючим розрахунком №19959 від 14.09.2007 р., строк оплати 01.10.2007 р., фактично сплачено платіжними дорученнями №676 від 30.04.2008 р., №753 від 20.05.2008 р., №763 від 22.05.2008 р., №765 від 23.05.2008 р., №774 від 26.05.2008 р., №786 від 28.05.2008 р., №793 від 28.05.2008 р.
Позивач вважає, що ДПІ неправомірно застосувала штрафну санкцію в сумі 17593,02 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки сума податкових зобов'язань в розмірі 35186,00 грн. сплачена підприємством без порушення граничних строків їх сплати, отже не може бути застосована штрафна санкція у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.
Відповідач стверджує, що платником були порушені граничні строки сплати узгоджених сум податку на додану вартість по вказаним деклараціям, встановлені п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки переховані позивачем суми по сплаті зобов'язань в сумі 35186,00 грн. за декларацією та уточнюючим розрахунком податкова інспекція зараховувала у погашення податкового боргу в порядку календарної черговості, що зазначено у акті перевірки, у зв'язку з чим й застосовані штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Своє право на зарахування у погашення податкового боргу перерахованих платником податків коштів за поточними податковими зобов'язаннями відповідач обґрунтовує п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (із змінами і доповненнями) №2181-111 від 21.12.2000р., відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами)-у рівних пропорціях.
Отже, на думку відповідача, зазначена норма закону дозволяє податковому органу зараховувати перераховані підприємством кошти за поточними податковими зобов'язаннями у погашення податкового боргу, який виник раніше, оскільки платник податку не має права здійснювати сплату поточного зобов'язання у тому разі, якщо він має несплачений податковий борг з того ж податку.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки вона не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Сакська ОДПІ зарахувала здійснені підприємством платежі за поточними зобов'язаннями в сумі 35186,00 грн. для погашення податкового боргу, який виник раніше.
Згідно із п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами строки.
Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено оплату ПДВ за липень 2007 р. платіжними дорученнями №1209 від 20.08.2007 р., №1200 від 17.08.2007 р., №1216 від 22.08.2007 р., №1212 від 21.08.2007 р., 31227 від 28.08.2007 р., №1225 від 27.08.2007 р., №1229 від 29.08.2007 р.
Таким чином, позивач, перерахувавши суми податку на додану вартість в сумі 35186,00 грн. вказаними вище платіжними дорученнями, своєчасно виконав своє зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за періодами, визначеними платником у платіжних дорученнях.
Дії податкового органу щодо самостійної зміни призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, з метою погашення податкового боргу, не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Зазначена норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані (ст.22). Конституція України має вищу юридичну силу (ст.8).
Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість виконання яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 20.03.1952р., ратифікованого Україною 17.07.1997р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого права, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Частина 2 цієї ж статті зазначає, що попередні положення ніяким чином не обмежують права держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів.
Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» є власником свого майна, у тому числі власних грошових коштів.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, використовує і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником прав власності.
Пункт 3 статті 47 Господарського кодексу України також передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав суб'єктів господарювання.
Таким чином, з системного аналізу наведених правових норм слідує, що власник коштів вільно володіє і на свій розсуд розпоряджається цими коштами, що є його власністю, і будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою власника або за рішенням суду.
Відповідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(від 21.12.2000 року № 2181 із змінами та доповненнями) активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000 р.)
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Сакська ОДПІ діяла із значним перевищенням своїх повноважень, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки не вправі була самостійно, без згоди позивача або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та зараховувати платежі за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше.
Доводи відповідача про обґрунтоване зарахування поточних платежів позивача з ПДВ в рахунок погашення боргу в порядку календарної черговості його виникнення з посиланням на п.7.7 ст.7 Закону України ««Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» судом до уваги не приймаються, оскільки наведена норма закону не надає права податковому органу самостійно без згоди власника коштів або судового рішення здійснювати таке зарахування.
Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими державними фондами», або іншими законами з питань оподаткування.
Слід зазначити, що Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.05р. №276, передбачено проведення органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, операцій на особових рахунках платника податків в хронологічному порядку на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.
Крім того, суд звертає увагу на те, що пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ставить у залежність розмір штрафних санкцій від сплаченої суми податкового боргу. Тобто при відсутності факту сплати податкового зобов'язання відсутні й підстави для застосування штрафних санкцій за цією нормою. Самостійна зміна призначення платежу і перерозподіл платежів позивача на погашення податкового боргу за іншими зобов'язаннями, ніж визначив позивач у платіжних документах, не є сплатою платником податків податкового зобов'язання.
За таких обставин не можна вважати обґрунтованими доводи відповідача про те, що застосування Сакською ОДПІ до позивача штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35186,00грн. є правомірним та відповідає діючому законодавству.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки у відповідача не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені позивачем суми податку на додану вартість за інші періоди, висновок про те, що позивач допустив затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання понад 90 календарних днів є помилковим і необгрунтованим, що є підставою для скасування спірного податкового-повідомлення рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 17593,02грн.
Таким чином, застосування штрафних санкцій до позивача податковим повідомленням-рішенням №0001281502/0 від 11.06.2008р. у розмірі 50% у сумі 17593,02 грн. за затримку на 257 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 35186,00грн. необґрунтовано, що є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення адміністративного позову приймає постанову про визнання протиправним і одночасно про скасування рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін у справі чи третіх осіб.
Приймаючи до уваги, що позивач просив суд визнати недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, суд враховуючи викладене вище, вважає можливим в цій частині вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін у справі, і визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської ОДПІ №0001281502/0 від 11.06.2008р.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. судового збору з Державного бюджету України на підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні 17.12.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови підписано 21.12.2009р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 9, 11, 70, 71, 86, 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції від 11.06.2008 р. №0001281502/0 про застосування до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Саки» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17593,02грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» (96500, м. Саки, вул. Промислова, 9; ЗКПО 03347678) 3,40 грн. державного мита.
Виконавчий лист видати у встановленому ст.254 КАС України порядку після набрання постановою законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку і строки, передбачені пунктом 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Копію постанови надіслати на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.