Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
22.12.2009Справа №2-2/5290-2009
за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя" (95006, м. Сімферополь, вул.. Дзюбанова, 13)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
про стягнення 8 114,16 грн.
Суддя Толпиго В.І.
Від позивача: Власова - ю/к, довіреність у справі.
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення 8114,16 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір оренди нежилого приміщення від 13.2.1999 р. №76. Рішенням Залізничної районної ради від 14.4.2009 р. №140 вказаний договір було продовжено до 13.4.2010 р. Відповідно до умов вказаного договору позивач надає в оренду відповідачу нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул.. Київська, 138, площею 109,2 кв.м., а відповідач бере на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі оплачувати орендну плату. Відповідач порушив умови договору, в результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення із позовом до суду.
Представник позивача у судовому засіданні 03.11.2009 р. надав суду уточнення позовних вимог, у якому зазначено, що 19.5.2009 р. на адресу позивача надійшла письмова відмова відповідача від орендованого приміщення. З 01.7.2009 р. договір оренди було розірвано, проте, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором та не оплатив заборгованість, яка станом на 01.6.2009 р. складає 8114,16 грн.
9 грудня 2009 року до суду від позивача надійшли пояснення, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 8 114грн16коп за договором №76 від 09.02.2007р.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст..759, 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Між Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя", як орендодавцем, і Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, як орендарем, було укладено типовий договір № 76 від 09.02.2007р. оренди нежитлових приміщень, що знаходяться по вул.Киевская, 138 в м. Сімферополі, загальною площею 109,2 кв.м.
Згідно пунктам 1.1, 2.3 договору орендодавець пердає, а орендар приймає в термінове, платное користування (оренду) індивідуально визначене майно, залишкова вартість якого визначається згідно акту оцінки. Передача нежилих приміщень (майна) в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінці, складеному по методиці, затвердженій Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.3.1,3.2 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786, зі всіма змінами і доповненнями. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коректування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно п.3.3. договору, орендна плата оплачується орендодавцеві щомісячно, не пізніше за 10-го число місяця, наступного за звітним.
Згідно пункту 5.2. договору відповідач узяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному об'ємі сплачувати орендну плату.
Термін дії даного договору закінчився 10.01.2009р. Рішенням Залізничної районної ради №140 від 14.04.2009р. договір оренди був продовжений строком до 13.04.2010р.
Свої зобов'язання за договором КП ЖЕО Залізничного району виконало в повному об'ємі.
З 01.06.2009р. договір оренди нежилого приміщення по вул.Киевской, 138 №76 був розірваний на підставі письмової відмови ФОП ОСОБА_2. від приміщення, що орендувалося.
Розрахунок орендної плати позивачем проведений згідно експертній оцінці вартості приміщення, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул.Киевская, 138 площею 109,2 кв.м., яка складає 121604,0 грн.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженою КМУ від 04.10.95р. №786, із змінами, внесеними ухвалою КМУ №1846 від 27.12.2006р. А саме: вартість приміщення 121604,0 грн. * 15% : на 12 месяцев= 1520,05 грн. в місяць * 20% ПДВ= 1824,06грн. + індекс інфляції. У виставлених рахунках відповідачеві нараховувалася сума з урахуванням індексу інфляції за період 2008р, 2009р.
Відповідач у порушення узятих на себе зобов'язань за договором щодо своєчасної і в повному об'ємі сплати орендної плати не виконував. Рахунки на орендну плату, виставлені КП ЖЕО Залізничного району в адресу відповідача, останнім приймалися, але не оплачувалися, внаслідок чого за відповідачем за період з 01.12.2008р. по 01.05.2009р. склалася заборгованість у розмірі 7 989грн56коп., яка підтверджується матеріалами справи, та як встановлено судом, на момент розгляду спору відповідачем не погашена.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 7 989грн56коп боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.
Отже, позовні вимоги у частині стягнення 7 989грн56коп боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
У частині стягнення 124грн60коп боргу суд вважає за необхідне у позові відмовити, оскільки вказана сума, сплачена відповідачем, була зарахована позивачем як сплата пені, тоді як договором № 76 оренди нежитлових приміщень не передбачена відповідальність відповідача у вигляді сплати пені, тоді як відповідно до ст. 547, 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відноситься на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення.
За згодою представника позивача у судовому засіданні були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення підготовлено та підписано 28.12.2009р.
Керуючись ст. ст.49,75,82,84,85 ГПК України
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя" (95006, м. Сімферополь, вул.. Дзюбанова, 13, ЗКПО 05480542, МФО 324010 р/р 26003440265020 у КРФ АКБ «Укрсоцбанк») 7 989грн56коп боргу, 100грн.43коп держмита, 232грн.37коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. У частині стягнення 124грн60коп боргу у позові відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.