Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
22.12.2009Справа №2-7/5724-2009
За позовом Азовського споживчого товариства (96178, Джанкойський район, смт. Азовське, вул. Леніна, 2, ідентифікаційний код 01757455)
До відповідача Азовської селищної ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим (96178, Джанкойський район, смт. Азовське, вул. Леніна, 35, ідентифікаційний код 04525900)
Про визнання незаконним і скасування рішення та спонукання до виконання певних дій.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивача - Скачихін С.А. - представ., дов. б/н від 06.11.2009р.
Від відповідача - не з'явився.
Суть справи: Азовське споживче товариство звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Азовської селищної ради Джанкойського району АР Крим, в якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Азовської селищної ради від 13.01.2006 р. № 4/32-18 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 23.02.2005 р. «Про оформлення права власності на нерухоме майно»». Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача спрямувати до Джанкойського МБРТІ всі необхідні документи для відновлення реєстрації права власності на об'єкти Азовського споживчого товариства.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним рішенням Азовської селищної ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим було скасоване раніше прийняте рішення органу місцевого самоврядування про оформлення за позивачем права власності на певні об'єкти нерухомого майна з підстав ненадання позивачем повного пакету документів на підтвердження права власності. Позивач вважає рішення протиправним, оскільки на момент подачі заяви до відповідача про видачу свідоцтва про право власності на нерухомість були додані всі необхідні документи, а додаткові відповідачем не витребувалися, у зв'язку з чим спірним рішенням Азовська селищна рада фактично протиправно та безпідставно позбавила Азовське споживче товариство права власності, яке є непорушним. Крім того, позивач зазначає, що скасування органом місцевого самоврядування раніше прийнятого рішення суперечить положенням чинного законодавства України.
Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що рішенням Азовської селищної ради від 13.01.2006 р. № 4/32-18 було скасоване раніше прийняте рішення виконавчого комітету про оформлення за позивачем права власності на об'єкти нерухомості, оскільки вказане рішення було прийнято при відсутності у позивача правовстановлюючих документів на нерухомість. Таким чином, відповідач вважає, що не позбавляв позивача права власності, а лише усунув раніше допущені органом місцевого самоврядування порушення. Крім того, Азовська селищна рада зазначила, що право органів місцевого самоврядування на скасування актів виконавчих комітетів передбачено п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
В поясненнях на відзив Азовське споживче товариство зазначило, що спірні об'єкти нерухомості були збудовані товариством впродовж 1970-1985 р. р., проте через тривалий час бухгалтерські документи, що підтверджують здійснення будівництва, не збереглися.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви Азовського споживчого товариства №47 від 21.02.2005 р. (а. с. 24) Виконавчим комітетом Азовської селищної ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим 23.02.2005 р. було прийнято рішення №26, яким оформлено право власності на будівлі, що знаходяться на балансі Азовського споживчого товариства та розташовані в смт. Азовське на території ринку:
- магазин №1 (літ. Б);
- магазин №2 (літ. З);
- магазин №3 (літ. К);
- магазин №5 (літ. Н);
- ларьок №1 (літ. В);
- ларьок №2 (літ. Л);
- вагова (літ. Д);
- приймальний пункт (літ. М).
Вказаним рішенням Джанкойському БТІ було доручено видати позивачеві свідоцтва про право власності на вищевказані об'єкти нерухомості.
Однак, рішенням Азовської селищної ради №4/32-18 від 13.01.2006 р. вищевказане рішення виконавчого комітету №26 від 23.02.2005 р. було скасоване, на підставі того, що Азовським споживчим товариством не був наданий повний пакет документів на підтвердження права власності на будівлі, що розташовані на території ринку в смт. Азовське.
Суд не може погодитися з правомірністю прийняття вказаного рішення з наступних підстав.
Питання визначення системи та гарантій місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу та відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, обсяг повноважень при здійсненні своєї діяльності органів місцевого самоврядування визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування».
Відповідно п. 1,2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень.
Ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності визнається судом таким, що кореспондується зі статтями 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності передбачає також прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.
Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
У вищевказаних Роз'ясненнях суд касаційної інстанції зазначив, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Спірне рішення Азовської селищної ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим від 13.01.2006 р. № 4/32-18 відноситься до актів ненормативного характеру, оскільки стосується лише прав та обов'язків Азовського споживчого товариства. Більш того, рішення відповідача №26 від 23.02.2005 р., яке було скасоване спірним рішенням, також є актом ненормативного характеру.
Суд зазначає, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Саме така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного суду України від 16.04.2009 р. у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи сільської, селищної, міської ради включені в систему місцевого самоврядування, рішення виконкомів вважаються рішеннями органів місцевого самоврядування, а тому вищевказане рішення КСУ в повній мірі стосується спірних правовідносин.
Посилання відповідача на п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким передбачено право сільської, селищної, міської ради на скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказана правова норма (з огляду на позицію Конституційного суду України) не може бути застосована для скасування ненормативних правових актів виконавчих комітетів, тобто тих, що вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.
Суд також звертає увагу на те, що в спірному рішенні не наведені жодні правові норми ухвалення рішення, зокрема, яким нормам «Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень» не відповідає рішення №26 від 23.02.2005 р.
Лише посилання на надання позивачем неповного пакету документів для оформлення права власності не є підставою для скасування рішення виконкому.
Так, суд зазначає, що перевірка наявності у заявника документів, необхідних для оформлення права власності на об'єкти нерухомості, відбувається до часу прийняття рішення про оформлення права власності згідно з пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. N 6/5).
На момент прийняття Виконавчим комітетом Азовської селищної ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим рішення №26 від 23.02.2005 р. пакет документів для визнання за позивачем права власності на нерухомість був визнаний достатнім, а можливість витребування нових документів вже після реєстрації права власності чинним законодавством України не передбачена.
Таким чином, суд вважає, що при прийнятті спірного рішення Азовська селищна рада Джанкойського району Автономної Республіки Крим вийшла за межі наданих їй повноважень та без будь-яких правових підстав скасувала раніше прийняте виконкомом та вже виконане рішення про оформлення права власності на нерухоме майно, тобто фактично позбавила позивача права власності, яке за статтею 41 Конституції України та статтею 321 Цивільного кодексу України є непорушним.
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.
Проте, відповідач не надав суду доказів правомірності ухвалення ним рішення від 13.01.2006 р. № 4/32-18 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 23.02.2005 р. «Про оформлення права власності на нерухоме майно»».
Відповідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Серед способів захисту цивільного права та інтересу, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України, встановлений, зокрема, й такий, як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З урахуванням цього, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання незаконним та скасування рішення Азовської селищної ради від 13.01.2006 р. № 4/32-18 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 23.02.2005 р. «Про оформлення права власності на нерухоме майно»», у зв'язку з чим позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
У той же час, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача в частині спонукання відповідача спрямувати до Джанкойського МБРТІ всі необхідні документи для відновлення реєстрації права власності на об'єкти Азовського споживчого товариства, оскільки позивачем не надано доказів ухилення відповідача від виконання таких дій та не наведені відповідні правові норми, які зобов'язують Азовську селищну раду вчинити ці дії.
В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до пункту 2 ст.14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення Азовської селищної ради від 13.01.2006 р. № 4/32-18 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 23.02.2005 р. «Про оформлення права власності на нерухоме майно»».
3. Відмовити в позові в частині спонукання Азовську селищну раду спрямувати до Джанкойського МБРТІ всі необхідні документи для відновлення реєстрації права власності на об'єкти Азовського споживчого товариства
4. Стягнути з Азовської селищної ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим (96178, Джанкойський район, смт. Азовське, вул. Леніна, 35, ідентифікаційний код 04525900) на користь Азовського споживчого товариства (96178, Джанкойський район, смт. Азовське, вул. Леніна, 2, ідентифікаційний код 01757455) 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.