20 травня 2010 р. № 39/279
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:Є.Борденюк,
С.Могил, С.Самусенко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПриватного підприємства "Електрокомплект"
на постановувід 23.02.2010
Донецького апеляційного господарського суду
у справі№ 39/279
за позовомПриватного підприємства "Електрокомплект"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стройтехком"
про стягнення 26 500 грн. 00 коп.
В судове засідання представники сторін не з'явились
Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
Приватне підприємство "Електрокомплект" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Стройтехком" заборгованості в розмірі 26500,00грн., яка складається з основного боргу в сумі 23911,43грн. та пені в розмірі 2588,57грн. за договором поставки №10808/1 від 01.07.2008.
В подальшому позивач в порядку ст. 22 ГПК України уточнив свої вимоги та просив стягнути з відповідача суму основного боргу в сумі 23911,43грн., що утворилася на підставі фактичних правовідносин, від решти позовних вимог - відмовився.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПП "Електрокомплект" у період з листопада 2008 року по січень 2009 року за видатковими накладними №ДО-0004089 від 25.11.2008, №ДО-0004090 від 25.11.2008, №ДО-0004087 від 25.11.2008, №ДО-0004088 від 25.11.2008, №ДО-0004091 від 25.11.2008, №ДО-0004092 від 25.11.2008, №ДО-0004093 від 25.11.2008, №ДО-0004094 від 25.11.2008, №ДО-0004130 від 27.11.2008, №ДО-000132 від 22.01.2009 передало, а ТОВ "Стройтехком" отримало продукцію на загальну суму 24312 грн.18 коп., що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача, діючих на підставі довіреностей ЯНЧ №467683 від 25.11.2008, ЯПН №502222 від 15.01.2009, у видаткових накладних.
Відповідачем у добровільному порядку частково оплачений поставлений товар у розмірі 400 грн.75 коп., у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у сумі 23911грн.43 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.12.2009 (суддя Н.Морщагіна), яке залишене без зміни постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.02.2010 (колегія суддів: О.Скакун, Н.Акулова, Т.Колядко), в задоволені позовних вимогах ПП "Електрокомплект" про стягнення 23911,43грн. -відмовлено; провадження у справі за позовом ПП "Електрокомплект" про стягнення пені в сумі 2588,57грн. -припинено, у зв'язку з прийняттям господарським судом відмови позивача від позову в цій частині.
Судові рішення мотивовані наступним.
Фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки тому спірні відносини, регулюються згідно з п.7 ст.179 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Дії позивача та відповідача по справі свідчать про волевиявлення сторін до вчинення правочину поставки продукції на суму 24312 грн.18 коп.
Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (ст. ст. 610, 612 ЦК).
За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Натомість, в даному випадку, строк (термін) виконання відповідачем грошового обов'язку на користь позивача у справі, з огляду на характер зобов'язань, що виникли між сторонами з приводу поставки, не уявляється можливим, оскільки між сторонами відсутні будь-які письмові угоди щодо визначення умов оплати поставленого товару.
Положення ч. 2 ст. 530 ЦК України зазначають, що у випадку, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач оплатив поставлену продукцію частково у розмірі 400 грн.75 коп., внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 23911 грн. 43 коп.
Претензією-вимогою №12/4 без дати позивач просив відповідача погасити наявну заборгованість у строк, передбачений ч.2 ст.530 ЦК України, факт надіслання якої останньому підтверджується фіскальним чеком Укрпошти за №1673 від 08.12.2009.
З урахуванням факту направлення позивачем відповідачу 08.12.2009 вимоги щодо оплати поставленого товару та моменту звернення з позовною заявою (28.09.2009), а також подання заяви про уточнення позовних вимог (16.11.2009), господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що у відповідача не настав строк виконання зобов'язання з оплати поставленого товару в розмірі 23911 грн. 43 коп., а тому в задоволені позовних вимогах в частині стягнення основного боргу відмовлено.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ПП "Електрокомплект" просить рішення та постанову у справі скасувати, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Посилання місцевого господарського суду, викладеного у рішенні зі справи на можливість укладення між сторонами правочинів на підставі видаткових накладних, відповідає положеннями ст. 11 ЦК України. Такий спосіб укладення правочинів повинен оцінюватися на відповідність їх загальним вимогам, визначеним положенням ст. 203 ЦК України.
Судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковою правову позицію господарських судів попередніх інстанцій стосовно необхідності застосування ч. 2 ст. 530 ЦК України при невизначені сторонами строку оплату придбаних товарів, зважаючи на таке.
За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) однак сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу. Якщо строк оплати товарів, послуг не визначений договором або законодавчими актами, такий строк наступає з моменту виникнення у кредитора права на вимогу.
Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна. Отже, видаткова накладна є документом, що підтверджує виникнення у відповідача грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду про те, що права позивача не порушені і не підлягають захисту, оскільки за змістом ст. 530 ЦК України не настав момент сплати відповідачем богу, не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах чинного законодавства.
За таких обставин, коли фактичні обставини справи з'ясовані судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають до скасування з прийняттям нового рішення про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу приватного підприємства "Електрокомплект" задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 22.12. 2009, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.02.2010 у справі №39/279 скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 23911,43грн. Присудити до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройтехком" на користь Приватного підприємства "Електрокомплект" заборгованість в розмірі 23911,43грн.
У решті -рішення та постанову залишити без зміни.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ з урахуванням цієї постанови.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року №8-рп/2010 рішення господарських судів не підлягають перегляду в порядку повторного касаційного провадження.
Головуючий, суддя Є. Борденюк
Судді : С.Могил
С.Самусенко