19 травня 2010 р. № 10/228
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Владимиренко С.В.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2010 року у справі № 10/228 Господарського суду Львівської області за позовом Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок", м. Львів, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Львів, про стягнення 3 341,59 грн.,
представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,
У жовтні 2009 року позивач -ЗАТ "Український мобільний зв'язок" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -ФОП ОСОБА_4 про стягнення 3 341,59 грн.
Вказував, що 04.10.06 між ним та ФОП ОСОБА_4 (абонент) було укладено договори про надання послуг мобільного зв'язку НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 та додаткові угоди до них, згідно умов яких він зобов'язався надавати абоненту послуги мобільного зв'язку, а абонент -здійснювати оплату отриманих послуг на умовах, передбачених договором.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договорів в частині оплати отриманих послуг, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 446,99 грн. боргу, 45 грн. внеску до Пенсійного фонду та 2 849,60 грн. штрафу, а всього - 3 341,59 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 26 листопада 2009 року (суддя Довга О.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2010 року (колегія суддів у складі: Зварич О.В. -головуючий, Юрченко Я.О., Якімець Г.Г.), позов задоволено.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 491,99 грн. боргу, 2 849,60 грн. штрафу, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові акти мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договорів в частині оплати отриманих послуг, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу та штрафу.
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 103, 104 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 04.10.06 між сторонами у справі було укладено договори про надання послуг мобільного зв'язку НОМЕР_1, НОМЕР_2, ОСОБА_4, НОМЕР_4, НОМЕР_5 та додаткові угоди до них, згідно умов яких ЗАТ "Український мобільний зв'язок" зобов'язався надавати абоненту послуги мобільного зв'язку, а абонент -здійснювати оплату отриманих послуг на умовах, передбачених договором.
Згідно ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Судами встановлено, що відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 491,99 грн., а надання послуг мобільного зв'язку було тимчасово призупинено.
17.04.07 позивач звернувся до відповідача з листом-попередженням про сплату боргу та про припинення дії договорів, яка залишена останнім без відповіді та без задоволення.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що у зв'язку з порушенням відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати отриманих послуг, утворилась заборгованість, яка підлягає сплаті відповідачем.
Крім того, п.п. 1.1, 1.2 додаткових угод до договорів від 04.10.06 сторони погодили, що починаючи з дати підписання додаткової угоди та протягом 365 календарних днів з моменту її підписання абонент не має права відмовитись від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема, від послуг голосової телефонії. У випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг за основним договором, включаючи обмеження послуг голосової телефонії, за ініціативою UMC з підстав, обумовлених основним договором або заявою абонента в період строку, встановленого цим пунктом, вказаний строк продовжується на весь період, протягом якого надання послуг було призупинено.
Забезпеченням виконання зобов'язання абонента перед UMC не відмовлятись від основного договору та/або цієї додаткової угоди є договірна санкція, встановлена на підставі ст. 546 ЦК України. В разі відмови абонента від отримання послуг до закінчення строку, встановленого п. 1.1 додаткової угоди або в разі дострокового припинення дії основного договору в зв'язку з несплатою абонентом наданих йому послуг, останній несе відповідальність у вигляді договірної санкції в розмірі 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку, встановлено п. 1.1 даної угоди.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК України).
Судами встановлено, що до моменту припинення дії договорів відповідач користувався послугами мобільного зв'язку 157 днів, чим порушив вказані умови додаткових угод.
За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 2 849,60 грн. штрафу у зв'язку з порушенням умов додаткових угод в частині зобов'язання отримувати послуги протягом 365 календарних днів з моменту підписання додаткових угод, є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства та умовам додаткових угод до договорів від 04.10.06.
Таким чином, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
Посилання касаційної скарги на ту обставину, що відповідач не був належним чином повідомлений місцевим судом про дату, час та місце проведення судового засідання, не заслуговують на увагу суду, оскільки справа переглядалась судом апеляційної інстанції, який відповідно до ст. 101 ГПК України наділений повноваженнями повторного розгляду справи, в засіданні якого приймав участь відповідач та мав можливість надавати заперечення на доводи позивача.
Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.10 Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2010 року у справі № 10/228 залишити без змін.
3. Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: С.В. Владимиренко
Н.І. Мележик