18 травня 2010 р. № 2/34-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
третьої особине з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Садівничого масиву "Урожай"
на постановувід 12.01.2010 року Львівського апеляційного господарського суду
у справі№ 2/34-10 господарського суду Волинської області
за позовомСадівничого масиву "Урожай"
доКовельської районної державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фермерське господарство "ВІСК"
про визнання недійсним розпорядження Ковельської районної державної адміністрації від 07.11.2005 року №484
Садівничий масив "Урожай" звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Ковельської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - Фермерське господарство "ВІСК" про визнання недійсним розпорядження Ковельської районної державної адміністрації від 07.11.2005 року №484 "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для створення фермерського господарства.
Рішенням господарського суду Волинської області від 20.08.2009 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 року, у задоволенні позову відмовлено.
Садівничий масив "Урожай" звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 20.08.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано, що Ковельська районна державна адміністрація винесла розпорядження яким фактично розпочала процедуру передачі земельної ділянки, яка перебуває на законних підставах у користуванні позивача, що порушує права та законні інтереси позивача.
Також на думку заявника судами порушено пункти 1.12, 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування ділянкою та договорів оренди, затв. Наказом Державного комітету по земельним ресурсам від 04.05.1999 року №43, оскільки не дослідили, що у позивача існує акт відводу земельної ділянки, проте не зареєстрований у відповідних органах державного земельного кадастру, оскільки на момент відведення таких органів не існувало.
Скаржник зазначає, що земельна ділянка, яка передана в оренду фермерському господарству "Віск" фактично займає ділянку позивача, що підтверджується актами погодження меж із суміжними землекористувачами.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін та перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи предметом спору у даному випадку є визнання недійсним розпорядження Ковельської районної державної адміністрації від 07.11.2005 року №484 "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для створення фермерського господарства", яким надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для створення фермерського господарства із земель запасу в межах Колодяжненської сільської ради площею 14,0га.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд виходив із того, що позивачем не доведено факту порушення його прав користування земельною ділянкою, оскільки позивачем не надано технічної документації із землеустрою та не представлено доказів відведення земельної ділянки в натурі.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки відповідно до статей 4-47 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Так, судами не надана оцінка наявному у матеріалах справи державному акту на право користування землею Б №005554 (а.с.48-60) та іншій документації про відведення позивачу 2,3 га землі для колективного садівництва і огородництва.
Крім того, судами не враховано, що положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення Рішенням Конституційного Суду від 22.09.2005 року, № 5-рп/2005 "У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками)" визнані неконституційними, в зв'язку з чим вони втратили чинність з моменту ухвалення цього Рішення.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.
Судами також не надана правова оцінка правовідносинам, на підставі яких виник спір.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Волинської області від 20.08.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 року у справі № 2/34-10 господарського суду Волинської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Касаційну скаргу Садівничого масиву "Урожай" задовольнити частково.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та згідно статей 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010 року у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач