12 травня 2010 р. № 12/69
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Губенко Н.М.,
суддів:Барицької Т.Л.,
Мирошниченка С.В.,
розглянувши
касаційну скаргуСуб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.10.2009
у справі№ 12/69
за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4
доЗакритого акціонерного товариства "Дика орхідея, Україна"
простягнення 184 374,00 грн., у т.ч. 173 411,08 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 10 962,92 грн. пені, за договором суборенди
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача повідомлений, але не з'явився;
- відповідача Коваль Т.В. (дов. б/н від 19.03.2010);
Рішенням господарського суду Львівської області від 21.05.2009 (суддя Запотічняк О.Д.) частково задоволені позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 (надалі позивач/ скаржник) до Закритого акціонерного товариства "Дика орхідея, Україна" (надалі відповідач); за рішенням з відповідача стягнуто 173 411,08 грн. основної заборгованості та 9 390,71 грн. пені.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 (судді: Краєвська М.В., Галушко Н.А., Орищин Г.В.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано частково в частині стягнення з відповідача пені і в цій частині в позові відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції звернувся позивач; скаржник просить постанову скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача пені, рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Підстави касаційної скарги обгрунтовуються порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 551 ЦК України, приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тощо.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить оскаржувану постанову залишити без змін, вимоги касаційної скарги -без задоволення.
Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, проте позивач не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні 12.05.2010.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Предметом даного спору з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 12.05.2009 є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за договором суборенди нежитлових приміщень від 17.05.2007 у розмірі 173 411,08 грн., а також пені у розмірі 10 962,92 грн.
Рішеннями судів попередніх інстанцій задоволені позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості; в цій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується; до того ж, у відзиві на касаційну скаргу, відповідач, з якого рішенням господарського суду стягнуто заборгованість у розмірі 173 411,08 грн., а постановою суду апеляційної інстанції рішення у вказаній частині залишено без змін, також не заперечує проти стягнення з нього основної заборгованості у вказаному розмірі.
Отже, оцінюючи оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, касаційна інстанція не вбачає підстав для її скасування, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір суборенди нежитлових приміщень від 17.05.2007, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове володіння та користування приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 19/21, загальною площею 98,3 кв.м.
Розмір основної орендної плати становить 41 100,00 грн. (п. 5.2. договору); оплата здійснюється пропорційно зміні курсу євро до української гривні, встановленого на день оплати порівняно з курсом на день підписання даного договору, але не менше суми у гривнях, вказаної в даному договорі на момент його укладення. Офіційний курс НБУ євро до української гривні на день підписання договору складає 6,85 грн. за один євро. Відповідач (суборендар за договором) сплачує орендну плату в національній валюті,у розмірі, визначеному п. 5.2. договору, в еквіваленті 6000,00 євро (п. 5.3. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 29.09.2008 звернувся до позивача з проханням зниження орендної плати на 50% на період з 01.10.2008 по 30.11.2008, що мотивував скрутним фінансовим становищем, викликаним світовою фінансовою кризою.
Крім того, листами від 02.10.2008 №1030, від 05.11.2008 №1137, від 28.11.2008 №1186 відповідач гарантував позивачу оплатити заборгованість з орендної плати відповідно до графіків погашення боргу, наведених у цих листах.
Позивач листом від 28.11.2008 погодився із запропонованим відповідачем графіком погашення заборгованості за умови дотримання відповідачем строків здійснення оплати за цим графіком.
Однак, відповідачем не дотримано строків здійснення оплати заборгованості зі сплати орендної плати, що і стало підставою для звернення із даним позовом.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, встановивши вищевказані обставини, перевіривши наданий позивачем розрахунок ціни позову в частині основної заборгованості, керуючись наведеними нормами, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за період з жовтня 2008 року по лютий 2009 року у розмірі 173 411,08 грн.
Крім того, позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 962,92 грн., яка судом першої інстанції була задоволена частково, а саме: стягнуто з відповідача 9 390,71 грн., а судом апеляційної інстанції відмовлено взагалі в її задоволенні з підстав не визначеності умовами договору (п. 5.8.) розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача у разі прострочення ним здійснення орендних платежів.
Вищий господарський суд України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені у зв'язку з простроченням здійснення розрахунків за орендну плату з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Отже, застосування такої міри відповідальності до боржника як стягнення з нього пені можливе у разі погодження сторонами у договорі розміру пені, що підлягає стягненню з особи, що прострочила виконання грошового зобов'язання.
В даному ж випадку, судом апеляційної інстанції правомірно встановлено, що п. 5.8. договору не містить узгодженого сторонами розміру пені за прострочення сплати орендних платежів, а лише встановлює, що "у випадку прострочення по сплаті орендних платежів суборендар сплачує пеню в розмірі, визначеному чинним законодавством, розраховану від місячної вартості оренди за кожний день прострочення", що не може розцінюватися як належне узгодження сторонами саме розміру пені, або ж його обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ, про що стверджує позивач у касаційній скарзі.
Виходячи із наведеного, висновок апеляційного суду про безпідставність заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені, є обґрунтованим, та таким, що узгоджується як з нормами цивільного законодавства, так і з умовами договору.
Доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для нарахування на розмір основної заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, пені та, відповідно, не є підставами для скасування винесеної у даній справі постанови в оскаржуваній позивачем частині.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 125, 129 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 у справі №12/69 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
С.В. Мирошниченко