18 травня 2010 р. № 11/176
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Будинкоуправління №4 Львівської квартирно-
експлуатаційної частини району
на ухвалу господарського суду Львівської області від 01.10.2009р. та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2010р.
у справі №11/176
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго"
до Будинкоуправління №4 Львівської квартирно-експлуатаційної
частини району
про стягнення 463 293,09 грн.,
за скаргою Будинкоуправління №4 Львівської квартирно-експлуатаційної
частини району
на дії Шевченківського ВДВС Львівського міського управління юстиції,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
від ВДВС: не з'явився,
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.08.2008р. присуджено до стягнення з Будинкоуправління №4 Львівської квартино-експлуатаційної частини району на користь Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" 370 916,22 грн. боргу, та 7 501,92 грн. пені, 53 821,17 грн. інфляційних збитків, 7 004,88 грн. 3% річних, 1 543,14 грн. за реактивну енергію, а всього 440 787,33 грн. з розстрочкою виконання рішення на 3 місяці.
На виконання вказаного рішення видано накази №11/176 від 15.08.2008р. на суму 370 916,22 грн. та на суму 69 871,11 грн. (а.с.71-72).
У липні 2009р. боржник - Будинкоуправління №4 Львівської квартино-експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду Львівської області зі скаргою на дії Шевченківського ВДВС Львівського міського управління юстиції і просив суд, з урахуванням заяви про уточнення вимог, визнати незаконними дії ВДВС щодо стягнення суми виконавчого збору у розмірі 37 091,62 грн. та зобов'язати останнього зробити перерозподіл безпідставно стягнутого виконавчого збору у сумі 37 091,62 грн. по інших виконавчих документах зведеного виконавчого провадження №702.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.10.2009р. (суддя Сало І.А.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2010р. (головуючий, суддя Кузь В.Л., судді Юркевич М.В., Городечна М.І.), у задоволенні скарги відмовлено з тих підстав, що державний виконавець, стягуючи виконавчий збір, діяв правомірно, а підстави для визнання його дій неправомірними -відсутні.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення скарги на дії ДВС у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ від 27.10.2008р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області №11/176 від 15.08.2008р. про стягнення з боржника - Будинкоуправління №4 Львівської квартино-експлуатаційної частини району заборгованості на суму 370 916,22 грн. та встановлено строк для добровільного його виконання -до 29.10.2008р. (а.с.79).
У зв'язку з невиконанням боржником у добровільному порядку виконавчого документу у встановлений строк, 30.10.2008р. Шевченківським ВДВС Львівського МУЮ прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 37091,62 грн. (а.с.80).
Відповідно до платіжного доручення №2 від 15.12.2008р. боржником перераховано безпосередньо стягувачу -ВАТ "Львівобленерго" 664 440,28 грн. боргу (а.с.81), у зв'язку з чим останній подав клопотання від 09.04.2009р. №502-1882/2 начальнику Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ про повернення виконавчого документу - наказу суду №11/176 від 15.08.2008р. без виконання з посиланням на повну оплату боржником боргу у сумі 370 916,22 грн. (а.с.101).
Постановою Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ від 06.03.2009р. накладено арешт на кошти боржника на загальну суму 3 753 155,04 грн. з посиланням на те, що при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №702 з виконання наказів, у тому числі наказу суду №11/176 від 15.08.2008р., боржник не виконав виконавчий документ у встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання (а.с.109).
Відповідно до розпорядження від 29.04.2009р. та платіжного доручення №1950 від 30.04.2009р. Шевченківським ВДВС Львівського МУЮ з боржника стягнуто виконавчий збір згідно наказу суду №11/176 від 15.08.2008р. (а.с.114-116).
Такі дії Шевченківського ВДВС щодо стягнення виконавчого збору боржник вважає неправомірними через те, що наказ суду №11/176 від 15.08.2008р. боржником виконано добровільно, тобто будь-яких дій щодо його примусового виконання державна виконавча служба не здійснювала.
Колегія суддів вважає, що висновок судів двох інстанцій про відсутність підстав для задоволення скарги боржника - Будинкоуправління №4 Львівської квартино-експлуатаційної частини району, є неправомірним з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом. При цьому, дана норма визначає, що стягнення здійснюється саме державною виконавчою службою, як органу примусу, а не судом. Тому є неспроможними доводи суду апеляційної інстанції про те, що зазначена норма містить диспозицію, в якій йдеться про фактичне стягнення коштів судом.
Правовий аналіз статей 3, 24, 30, 46 Закону, свідчить про те, що лише після закінчення встановленого державним виконавцем строку для добровільного виконання рішення, державний виконавець вправі винести постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, і не пізніше наступного дня надсилається боржникові.
При цьому слід зазначити, що за постановами про стягнення виконавчого збору виконавчі провадження не заводяться, виконавчий збір не береться, а сама постанова приєднується до того виконавчого провадження, щодо якого винесено цю постанову і виконується разом з ним.
В силу ст.1 названого Закону, виконавче провадження, як завершальна дія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ст. 44-1 Закону, грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби. Стягувачам-юридичним особам стягнуті суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на вказані стягувачами належні їм рахунки.
Згідно зі ст. 43 Закону, з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.
Тобто, як вбачається з правового аналізу наведених норм, у виконавчому провадженні при зверненні стягнення на грошові кошти боржника всі операції, пов'язані з рухом грошових коштів від боржника до стягувача, здійснюються через депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 визначено, що відповідно до статей 45, 46 Закону витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. Суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими в ч. 2 ст. 24 Закону, і був нереальним.
Як свідчать матеріали справи, постановою від 27.10.2008р. про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем встановлений боржнику строк для добровільного виконання наказу суду №11/176 від 15.08.2008р. до 29.10.2008р., який за звичайних обставин не може бути реальним, враховуючи, що в силу ст.30 Закону, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 Закону.
Матеріалами справи доведено, що боржник, хоч і не у визначений державним виконавцем строк, але виконав вказаний наказ суду добровільно, а саме оплатив по безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок стягувача суму боргу у повному обсязі.
Отже, примусове стягнення в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", не відбувалося, а тому підстав для стягнення на користь держави 37 091,62 грн. (10% від добровільно сплаченої суми -370 916,22 грн.) виконавчого збору, немає.
За приписами ст.1212 ГПК України, стягувачем, боржником або прокурором можуть бути подані скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Вимога скарги в частині зобов'язання Шевченківського ВДВС Львівського міського управління юстиції зробити перерозподіл 37 091,62 грн. по інших виконавчих документах зведеного виконавчого провадження №702 не підлягає задоволенню, оскільки цьому перерозподілу має передувати повернення зазначених коштів з держави, як безпідставно стягнутих в якості виконавчого зборку, та які у подальшому, мають перераховуватися державним виконавцем з дотриманням вимог ст.ст.43, 44-1 Закону України "Про виконавче провадження".
Враховуючи викладене, оскаржувані судові акти у даній справі підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення скарги Будинкоуправління №4 Львівської квартино-експлуатаційної частини району.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року, колегія суддів
1. Касаційну скаргу Будинкоуправління №4 Львівської квартирно-експлуатаційної частини району задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 01.10.2009р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2010р. у справі №11/176 скасувати.
3. Скаргу Будинкоуправління №4 Львівської квартирно-експлуатаційної частини району на дії Шевченківського відділу Державною виконавчої служби Львівського міського управління юстиції задовольнити частково.
4. Визнати незаконними дії Шевченківського відділу Державною виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 37 091,62 грн. згідно наказу господарського суду Львівської області №11/176 від 15.08.2008р.
В частині скарги про зобов'язання Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції зробити перерозподіл 37 091,62 грн. по інших виконавчих документах зведеного виконавчого провадження №702, відмовити.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій