Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3589/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Савченко Юлії Олександрівни, м. Харків
про стягнення 2747,77 грн.
за участю представників:
позивача - Третяк О.О., довіреність №Др-56-1220 від 30.12.2020 року;
відповідача - не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця Савченко Юлії Олександрівни, в якій просить стягнути заборгованість за Договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11417ЕІСR6GР016 від 01.01.2016 року у розмірі 2561,14 грн., пеню в сумі 147,10 грн., 3% річних у сумі 34,66 грн., інфляційні втрати в сумі 4,87 грн. Також, позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3589/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
04.12.2020 року відповідач подав відзив (вх.№28371), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність заборгованості за спірним договором.
14.01.2021 року позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 806), в якій вказав про сплату відповідачем основної заборгованості у повної обсязі. Водночас просив задовольнити позов в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
20.01.2021 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 20.01.2021 року), в яких вказав, що платіж від 04.01.2021 року в розмірі 15000,32 грн. не стосується даного спору, оскільки це є оплатою за газ спожитий у грудні 2020 року та передплата на січень 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.01.2021 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.02.2021 року на 11:00 год. та зобов'язано сторін провести звірку взаємних розрахунків за Договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11417ЕІСR6GР016 від 01.01.2016 року та підписаний обома сторонами акт звірки подати до суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.02.2021 року підготовче засідання відкладено 23.02.2021 року на 10:40 год.
19.02.2021 року позивач надав супровідний лист (вх.№ 4212) з додатковими документами, в тому числі розгорнутий розрахунок заборгованості та акти приймання-передачі за липень - серпень 2019 року, які досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.02.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.03.2021 року на 11:10 год.
У судове засідання 09.03.2021 року прибув представник позивача. Відповідач у судове засідання 09.03.2021 року не з'явився, 05.03.2021 року подав письмові пояснення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.
01.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" та Фізичною особою-підприємцем Савченко Юлією Олександрівною укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11417EICR6GP016 (далі - Договір).
Відповідно до п. 11.1. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплено їх підписи печатками (за наявності) сторін, і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 року до 31.12.2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення з урахуванням внесених змін Додаткових угод (завірені копії Додаткової угоди від 03.01.2019 року, Додаткової угоди від 24.10.2020 року містяться в матеріалах справи).
Відповідно до положень п. 1.1 Договору позивач (Постачальник) зобов'язався передати у власність природний газ, а відповідач (Споживач) зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:
- 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступних розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці;
- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Згідно з пунктом 2.9 Договору послуги з постачання природного газу підтверджуються підписаним Постачальником та Споживачем актами приймання - передачі природного газу, щомісячно засвідчують факт надання послуг та вказують суму, яка підлягає відшкодуванню, що є письмовою вимогою про оплату та підставою для виконання зобов'язання в розумінні статті 530 ЦК України.
Позивач, на виконання умов Договору, надав відповідачу послуги з постачання природного газу у кількості:
- квітень 2020 року: обсяг - 382,01 куб.м, на загальну суму 3128,14 грн. (акт №Х0380010109 приймання-передачі від 30.04.2020 року);
- травень 2020 року: обсяг - 6,3 куб.м, на загальну суму 51,59 грн. (акт №Х0380011818 приймання-передачі від 31.05.2020 року);
- червень 2020 року: обсяг - 5,23 куб.м, на загальну суму 25,45 грн. (акт №Х0380013113 приймання-передачі від 30.06.2020 року);
- липень 2020 року: обсяг - 9,15 куб.м, на загальну суму 44,52 грн. (акт №Х0380014570 приймання-передачі від 31.07.2020 року);
- серпень 2020 року: обсяг - 4,57 куб.м, на загальну суму 22,24 грн. (акт №Х0380015766 приймання-передачі від 31.08.2020 року).
Сторонами було підписано акти приймання-передачі, що свідчить про факт отримання відповідачем послуг з постачання природного газу.
Згідно з п. 5.4.2. Договору Споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.
Позивач зазначає, що всупереч умовам Договору, відповідач за квітень - серпень 2020 року за спожитий газ не розрахувався в обумовлений сторонами строк.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, відповідно до наданих до матеріалів справи актів приймання-передачі природного газу, відповідач (покупець), в рамках укладеного між сторонами Договору, протягом квітеня - серпня 2020 року отримав від позивача природний газ на загальну суму 3271,94 грн. Враховуючи існуючу переплату відповідача в сумі 710,80 грн., заборгованість останнього, станом на час подання позову, склала 2561,14 грн.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачем вже під час розгляду справи, а саме 04.01.2021 року погашено заборгованість у розмірі 2561,14 грн.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.
За таких обставин, оскільки відповідачем сплачено основний борг у розмірі 2561,14 грн., провадження у справі в частині стягнення 2561,14грн. основного боргу за Договором підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Щодо тверджень відповідача про те, що, станом на 01 вересня 2020 року, його переплата становила не 710,80 грн., а 1916,24 грн., суд зазначає таке.
Так, з метою усунення розбіжностей у розрахунках сторін судом ухвалою від 16.02.2021 року витребувано уточнений розрахунок позовних вимог з дати укладення договору (01.01.2016 року).
Позивачем, на виконання ухвали від 16.02.2021 року, подано розгорнутий розрахунок заборгованості та акти приймання-передачі природного газу за липень - серпень 2019 року, з яких вбачається надання позивачем послуг відповідачу з постачання природного газу у кількості:
- липень 2019 року: обсяг - 273,3 куб.м, на загальну суму 2497,58 грн. (акт №Х0389016180 приймання-передачі від 31.07.2019 року);
- серпень 2019 року: обсяг - 242,64 куб.м, на загальну суму 2217,40 грн. (акт №ХО389017542 приймання-передачі від 31.08.2019 року).
У свою чергу відповідач заперечує проти постачання позивачем природного газу в обсягах, зазначених в актах. Так, у вказаних актах містяться дописи відповідача про те, що справжні обсяги споживання газу у липні 2019 року склали 14 куб.м та 12 куб.м у серпні 2019 року.
Суд звертає увагу, що умови постачання природного газу викладені у 2 розділі Договору. Відповідно до п. 2.9.4. Договору у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до суду з позовом з метою вирішення спору з приводу обсягів спожитого газу, а тому позивач правомірно встановив обсяг постачання (споживання) газу відповідачем в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ.
Таким чином, відповідачем не доведено факт споживання газу у липні - серпні 2019 року в обсязі меншому ніж зазначено в актах за вказаний період, а тому суд критично ставиться до визначеного відповідачем розміру переплати в сумі 1916,24 грн.
При цьому, згідно з п. 4.5. Договору у разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.
Отже, дії позивача щодо зарахування сплачених відповідачем у січні 2021 року коштів в рахунок погашення існуючої заборгованості за попередній період є правомірними.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 147,10 грн., 3% річних у сумі 34,66 грн. та інфляційні втрати в сумі 4,87 грн.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 6.2.1. Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок позивача та період нарахування останнім пені, дійшов висновку, що відповідний розрахунок є вірним та відповідає наведеним вище нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимога про стягнення пені в сумі 147,10 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 34,66 грн. та інфляційних втрат у сумі 4,87 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що пунктом 5 частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, беручи до уваги часткове задоволення позову та керуючись положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Савченко Юлії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м.Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621, п/р НОМЕР_2 в АБ "Кліринговий дім" м. Київ) пеню в сумі 147,10 грн., 3% річних у сумі 34,66 грн., інфляційні втрати в сумі 4,87 грн. та судовий збір в сумі 142,77 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі № 922/3589/20 в частині стягнення основного боргу в сумі 2561,14 грн. - закрити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.03.2021 року.
Суддя О.В. Смірнова