65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2581/20
Господарський суд Одеської області у складі: судді Волков Р.В.,
При секретарі судового засідання Свічкар В.В.,
розглянувши скаргу представника Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "МОРСЬКИЙ-1" (вх. №2-244/21 від 24.02.2021р.) на бездіяльність приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича щодо невчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №64413425 в межах господарської справи №916/2581/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕЛИ" (проспект Леніна, буд. 14/1, кв. 18, м. Ізмаїл, Одеська область, 68600, код ЄДРПОУ 36398397)
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "МОРСЬКИЙ 1" (Фонтанська дорога, буд. 118-А, приміщення 1, м. Одеса, 65038, код ЄДРПОУ 39789906)
про стягнення 1937637,95 грн. та розірвання договору
Представники сторін:
від позивача - Петрова А.М.;
від відповідача - Бобровник Д.О.;
приватний викнавець - Шипков Є.О.
У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/2581/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕЛИ" до Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "МОРСЬКИЙ 1".
Рішенням господарського суду від 22.12.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕЛИ" задоволено, стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "МОРСЬКИЙ 1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕЛИ" 1937637,95 грн. заборгованості, 31166,57 грн. витрат зі сплати судового збору. На виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020 було видано наказ від 26.01.2021. 08.02.2021 приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64413425.
09.02.2021 приватним виконавцем винесено постанову (т.5 а.с.221-222), якою зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання на підставі п.2 ч.1 ст.34, ст.35 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою від 19.02.2021 Господарським судом Одеської області наказ від 26.01.2021 про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020 по справі №916/2581/20, визнано таким, що не підлягає виконанню.
24.02.2021 до суду надійшла скарга на бездіяльність приватного виконавця представника відповідача (боржника у виконавчому провадженні) за вх.№2-244/21.
У скарзі заявник просить:
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича щодо невчинення виконавчих дій, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні №64413425 щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження;
- зобов'язати приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні №64413425;
- зобов'язати приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича державної виконавчої служби в порядку ч.1 ст.345 ГПК України не пізніше, ніж у десятиденний строк з дня одержання даної ухвали, повідомити суд і заявника про хід її виконання.
В обґрунтування скарги зазначає, що у справі було винесено рішення, яке набрало законної сили 26.01.2021, із вказаним рішенням відповідач не погодився та подав апеляційну скаргу, яку було направлено засобами поштового зв'язку 22.01.2021. 28.01.2021 апеляційна скарга поступила до апеляційного суду, 01.02.2021 було винесено ухвалу про витребування справи з суду першої інстанції, 05.02.2021 справу було отримано апеляційним судом. Вказує, що 26.01.2021 було видано наказ на виконання рішення суду, 08.02.2021 було відкрито виконавче провадження за вказаним наказом, накладено арешти на грошові кошти боржника, 09.02.2021 виконавче провадження було зупинено на підставі відкриття апеляційного провадження та зупинення виконання рішення від 22.12.2020. 19.02.2021 було винесено ухвалу про визнання наказу від 26.01.2021 у справі №916/2581/20 таким, що не підлягає виконанню.
Зазначає, що 23.02.2021 заявник звернувся до приватного виконавця із заявою про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на день подання скарги жодних дій щодо винесення постанови не здійснено. Відповідно до ст.39 Закону постанова про закінчення виконавчого провадження виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Вказує, що бездіяльність приватного виконавця щодо виконання ухвали суду від 19.02.2021 порушує права заявника, скаржник позбавлений права розпоряджатись грошовими коштами на арештованих рахунках, знаходиться в реєстрі боржників, що негативно впливає на його репутацію. За відсутності постанови про закінчення виконавчого провадження ухвала суду від 19.02.2021 жодним чином не реалізується.
01.03.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду був скерований лист, в якому Господарський суд Одеської області просив розглянути можливість отримання справи №916/2581/20 з метою розгляду, зокрема, вищезазначеної скарги (вх.№2-244/21 від 24.02.2021). 03.03.2021 матеріали справи було повернуто до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою від 04.03.2021 скаргу прийнято до розгляду та призначено її розгляд на 12.03.2021.
12.03.2021 у судове засідання з'явились представники позивача та відповідача, представник відповідача підтримав скаргу на бездіяльність приватного виконавця, зазначив, що суд може зобов'язати виконавця вчинити певні дії, при цьому вказав, що приватний виконавець не надав пояснення щодо власної позиції. Представник позивача не погодилась із тим, що виконавець не реагує на зазначене питання та звернула увагу на хронологію клопотань, заявлених у справі. 12.03.2021 судом протокольно відкладено розгляд скарги на 15.03.2021.
15.03.2021 представником скаржника подано доповнення до скарги на бездіяльність приватного виконавця (вх.№6933/21).
У доповненнях заявник посилається на норми Конституції України, наголошує на принципі верховенства права, дотримання якого можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акту, який відповідає критерію «якості закону». Посилається на те, що відповідачем було подано апеляційну скаргу на рішення суду, чим реалізовано право на оскарження. При цьому, Південно-західний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу та виніс вмотивовану ухвалу, тим самим вказавши, що рішення не набрало законної сили. У даному випадку сторони знаходяться не в рівних умовах, рішення суду першої інстанції не має юридичної сили на поточний момент. Це рішення стало підставою для видачі наказу, який визнано таким, що не підлягає виконанню, однак, фактично, виконання рішення продовжується через невстановлену процедуру у Законі України «Про виконавче провадження». Позивач фактично реалізує свої вимоги, а відповідач не може користуватися грошовими коштами, які арештовані в межах виконавчого провадження та несе відповідні збитки.
15.03.2021 у судове засідання з'явились представники сторін та приватний виконавець.
Представник відповідача підтримав скаргу, представник позивача заперечувала проти задоволення скарги, вказавши, у тому числі, на те, що частина рішення, яка не підлягає апеляційному оскарженню, не виконується. Приватний виконавець заперечував проти задоволення скарги.
Заперечуючи проти задоволення скарги та обґрунтовуючи незакриття виконавчого провадження приватний виконавець посилається на те, що ним було зупинено виконавче провадження відповідно до постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 09.02.2021, посилається на те, що відповідно до положень ч.5 ст.35 Закону після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову. Вказує, що на даний час виконавче провадження зупинено, а за таких підстав він позбавлений можливості здійснити дії, направлені на закриття виконавчого провадження відповідно до ст.39 Закону.
15.03.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали заяви, заслухавши пояснення представників учасників справи та приватного виконавця, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду від 22.12.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕЛИ" задоволено, стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "МОРСЬКИЙ 1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕЛИ" 1937637,95 грн. заборгованості, 31166,57 грн. витрат зі сплати судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020 було видано наказ від 26.01.2021.
08.02.2021 до приватного виконавця надійшла заява про відкриття виконавчого провадження (т.5 а.с.208).
08.02.2021 приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64413425 (т.5 а.с.210-211) (з урахуванням постанови від 08.02.2021 про зміну (доповнення) реєстраційних даних (т.5 а.с.219-220)) на виконання наказу №916/2581/20, виданого 26.01.2021 Господарським судом Одеської області.
08.02.2021 приватним виконавцем також винесено постанову про арешт коштів боржника у вказаному виконавчому провадженні (т.5 а.с.213-214) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 2166684,97 грн.
09.02.2021 Південно-західним апеляційним господарським судом було постановлено ухвалу, якою поновлено Обслуговуючому кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "МОРСЬКИЙ 1" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020, зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020 у справі №916/2581/20, відкрито апеляційне провадження у справі №916/2581/20 за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "МОРСЬКИЙ 1" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020.
09.02.2021 представником відповідача (боржника) було подано приватному виконавцю заяву (т.5 а.с.218), до якої додано копію вищезазначеної ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021.
09.02.2021 приватним виконавцем винесено постанову (т.5 а.с.221-222), якою зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання на підставі п.2 ч.1 ст.34, ст.35 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою від 19.02.2021 Господарським судом Одеської області наказ від 26.01.2021 про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020 по справі №916/2581/20, визнано таким, що не підлягає виконанню.
23.02.2021 представником боржника було подано виконавцеві заяву про закінчення виконавчого провадження (вх.№85) (т.5 а.с.247).
На час розгляду скарги приватним виконавцем не було закрито виконавче провадження з виконання наказу у справі №916/2581/20, виданого 26.01.2021 Господарським судом Одеської області.
Згідно з положеннями ст.2 Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов'язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Пунктом 1 частини 1 ст.3 Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, наразі рішення у справі №916/2581/20 від 22.12.2020 є таким, що не набрало законної сили.
При цьому, ухвалою від 19.02.2021 наказ, який було видано на виконання зазначеного рішення у даній справі, від 26.01.2021, визнано таким, що не підлягає виконанню.
Підставою для визнання наказу від 26.01.2021 таким, що не підлягає виконанню, судом зазначено, зокрема, те, що рішення, яке не набрало законної сили, не може підлягати примусовому виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням вимог справедливості, розумності та балансу інтересів сторін.
Отже, наразі рішення у справі №916/2581/20 від 22.12.2020, на виконання якого було видано наказ, є таким, що не набрало законної сили. Також, наказ від 26.01.2021, виданий Господарським судом Одеської області і на виконання якого було відкрито виконавче провадження, визнаний таким, що не підлягає виконанню.
З урахуванням вказаного, взагалі відсутні об'єктивні підстави для існування виконавчого провадження за відсутності відповідного виконавчого документа та рішення у справі, яке було б таким, що набрало законної сили.
Згідно з п.5 ч.1 ст.39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Отже, Закон України «Про виконавче провадження» містить пряму норму, яка вказує на необхідність закінчення виконавчого провадження у даному випадку, що є логічним, справедливим та об'єктивним. Так, виконавче провадження, відповідно до ст.1 Закону становить собою сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як вже зазначено вище, на даний момент не існує рішення, яке б підлягало примусовому виконанню, що виключає можливість проведення відповідної сукупності дій, які являють собою виконавче провадження.
При цьому, зупинення виконавчого провадження не є підставою, що заважає чи будь-яким іншим чином суперечить можливості закриття такого виконавчого провадження.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм є порушенням права на справедливий судовий захист. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення норми, що перешкоджає розгляду заяви по суті, із супутнім ризиком порушення права заявника.
Положеннями частин 1, 4 статті 11 ГПК України передбачено обов'язок суду при розгляді господарської справи керуватися принципом верховенства права та застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи, зокрема, на пропорційність відповідних засобів та поставленої мети, суд доходить висновку про обґрунтованість скарги на бездіяльність приватного виконавця.
Відхиляючи також посилання приватного виконавця на наявність постанови про зупинення вчинення виконавчих дій (т.5 а.с.221-222), суд зазначає, що підставою її винесення приватним виконавцем зазначено п.2 ч.1 ст.34, ст.35 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.34 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Статтею 35 Закону, на який також посилався приватний виконавець у постанові про зупинення вчинення виконавчих дій від 09.02.2021 у виконавчому провадженні визначено строки зупинення виконавчих дій, так, відповідно до ч.1 ст. 35 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
Водночас, п.2 резолютивної частини ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020, а не стягнення на підставі виконавчого документа.
Отже, як вже зазначено вище, рішення у даній справі не набрало законної сили, а його дію зупинено відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду, відтак, відсутні і підстави для проведення виконавчого провадження.
При цьому, суд враховує також те, що у разі, якщо приватний виконавець вважає за необхідне поновити вчинення виконавчих дій відповідною постановою перед тим як закінчити виконавче провадження на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону, яка у даному випадку є нормою прямої дії, - він у жодному разі не позбавлений можливості прийняти відповідну постанову щодо поновлення та здійснити процедуру закінчення виконавчого провадження у порядку, який він вважає доцільним. Однак, зволікання із проведенням відповідної процедури закінчення виконавчого провадження є бездіяльністю приватного виконавця, оскільки ч.2 ст.39 Закону визначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Статтею 345 ГПК України встановлено, що про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись зазначеним вище, відповідно до ст.ст. 11, 234, 343, 345 ГПК України, ст.ст. 1, 2, 3, 34, 35, 39 Закону України «Про виконавче провадження», суд
1. Скаргу представника Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "МОРСЬКИЙ-1" (вх. №2-244/21 від 24.02.2021) на бездіяльність приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича щодо невчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №64413425 в межах господарської справи №916/2581/20 - задовольнити.
2. Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича щодо невчинення виконавчих дій, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні №64413425 щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження.
3. Зобов'язати приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні №64413425.
4. Приватному виконавцю Шипкову Єгору Олексійовичу виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України в порядку ч. 1 ст. 345 ГПК України не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання даної ухвали повідомити суд і заявника про хід її виконання.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду в строк, встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України. Вступну та резолютивну частини ухвали оголошено 15 березня 2021, повний текст ухвали складено та підписано 19 березня 2021.
Суддя Р.В. Волков