65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2581/20
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
При секретарі судового засідання Свічкар В.В.,
розглянувши заяву приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича (вх. №2-243/21 від 24.02.2021р.) про встановлення порядку виконання рішення по справі №916/2581/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕЛИ" (проспект Леніна, буд. 14/1, кв. 18, м. Ізмаїл, Одеська область, 68600, код ЄДРПОУ 36398397)
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "МОРСЬКИЙ 1" (Фонтанська дорога, буд. 118-А, приміщення 1, м. Одеса, 65038, код ЄДРПОУ 39789906)
про стягнення 1937637,95 грн. та розірвання договору
Представники сторін:
від позивача - Петрова А.М.;
від відповідача - Бобровник Д.О.;
приватний виконавець - Шипков Є.О.
У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/2581/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕЛИ" до Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "МОРСЬКИЙ 1".
24.02.2021 до суду надійшла заява приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича (вх.№2-243/21) про встановлення порядку виконання ухвали від 19.02.2021 по справі №916/2581/20.
01.03.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду був скерований лист, в якому Господарський суд Одеської області просив розглянути можливість отримання справи №916/2581/20 з метою розгляду, зокрема, вищезазначеної заяви (вх.№2-243/21 від 24.02.2021). 03.03.2021 матеріали справи було повернуто до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою від 04.03.2021 заяву приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича (вх.№2-243/21) про встановлення порядку виконання ухвали від 19.02.2021 по справі №916/2581/20 прийнято до розгляду та призначено розгляд заяви на 12.03.2021.
12.03.2021 у судове засідання з'явились представники позивача та відповідача, представником відповідача зазначено, що, на його думку, виконавець має закрити виконавче провадження, представник позивача заперечувала щодо зміни способу та порядку виконання рішення. Судом протокольно відкладено розгляд заяви на 15.03.2021.
15.03.2021 представником позивача було подано заперечення на заяву про встановлення порядку виконання рішення (вх.№6932/21).
У судове засідання 15.03.2021 з'явились представники сторін та приватний виконавець. Судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
В обґрунтування заяви про встановлення порядку виконання рішення у справі приватний виконавець зазначив, що ним було відкрито виконавче провадження №64413425 щодо примусового виконання наказу №916/2581/20, виданого 26.01.2021 на виконання рішення Господарського суду Одеської області. Приватним виконавцем було накладено арешт на кошти боржника відповідно до постанови у виконавчому провадженні від 08.02.2021, а також направлено платіжні вимоги до банківських установ. 09.02.2021 на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли грошові кошти у загальному розмірі 9954,20 грн., які було розподілено та перераховано відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». 09.02.2021 на адресу виконавця надійшла ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі №916/2581/20. Відповідно до вказаної ухвали дію рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020 було зупинено.
Вказує, що з урахуванням зазначеного, приватним виконавцем було зупинено виконавче провадження відповідно до постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 09.02.2021.
Зазначає, що 23.02.2021 на адресу приватного виконавця надійшла ухвала Господарського суду Одеської області у справі №916/2581/20, якою визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ від 26.01.2021 про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020.
Посилається на те, що зазначені обставини істотно ускладнюють виконання рішення або взагалі унеможливлюють виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 19.02.2021. Так, статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» (далі також - Закон) визначено перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, зокрема, згідно з п.5 ч.1 вказаної статті: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Водночас, відповідно до ч.5 ст.35 Закону після усунення обставин, що стали підставою для зупинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
Посилаючись та ст.31 Закону та ст.331 ГПК України просить встановити порядок виконання ухвали №916/2581/20 від 19.02.2021, відповідно до якої визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ від 26.01.2021 при примусовому виконанні наказу №916/2581/20 шляхом винесення постанови про поновлення вчинення виконавчих дій та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до ч.1, п.5 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
У запереченнях на заяву про встановлення порядку виконання рішення представник позивача зазначає, що заява не підлягає задоволенню. Так, приватний виконавець звернувся до суду на підставі ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Відповідно до пп.1, 2 ч.1 ст.3 цього Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом тощо. При цьому, вказані документи повинні мати статус виконавчого документа, який відповідно до пп.5 ч.1 ст.4 Закону передбачає заходи примусового виконання рішень (передбачені ст.10 Закону). Посилається також на положення ст.18 Закону, ст. 327 ГПК України.
Зазначає, що ухвала про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є виконавчим документом. Системний аналіз норм Закону та ГПК України свідчить про те, що змінити чи встановити порядок виконання рішення можна виключно по відношенню до рішення, яке підлягає примусового виконанню (тобто з приводу рішення, яке знаходиться на виконанні). Таким рішенням у даній справі є лише рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020, однак заява не стосується цього рішення, а ухвала про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не підлягає примусовому виконанню, оскільки не містить заходів примусового характеру, не є виконавчим документом сама по собі.
Дослідивши матеріали заяви, заслухавши пояснення представників учасників справи та приватного виконавця, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду від 22.12.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕЛИ" задоволено, стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "МОРСЬКИЙ 1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕЛИ" 1937637,95 грн. заборгованості, 31166,57 грн. витрат зі сплати судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020 господарським судом було видано наказ від 26.01.2021.
08.02.2021 до приватного виконавця надійшла заява про відкриття виконавчого провадження (т.5 а.с.208),
08.02.2021 приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64413425 (т.5 а.с.210-211) (з урахуванням постанови від 08.02.2021 про зміну (доповнення) реєстраційних даних (т.5 а.с.219-220)) на виконання наказу №916/2581/20, виданого 26.01.2021 Господарським судом Одеської області.
08.02.2021 приватним виконавцем також винесено постанову про арешт коштів боржника у вказаному виконавчому провадженні (т.5 а.с.213-214) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 2166684,97 грн.
09.02.2021 Південно-західним апеляційним господарським судом було постановлено ухвалу, якою поновлено Обслуговуючому кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "МОРСЬКИЙ 1" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020, зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020 у справі №916/2581/20, відкрито апеляційне провадження у справі №916/2581/20 за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "МОРСЬКИЙ 1" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020.
09.02.2021 представником відповідача (боржника) було подано приватному виконавцю заяву (т.5 а.с.218), до якої додано копію вищезазначеної ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021.
09.02.2021 приватним виконавцем винесено постанову (т.5 а.с.221-222), якою зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання на підставі п.2 ч.1 ст.34, ст.35 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою від 19.02.2021 Господарським судом Одеської області наказ від 26.01.2021 про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020 по справі №916/2581/20, визнано таким, що не підлягає виконанню.
Приватний виконавець просить встановити порядок виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 19.02.2021.
З приводу цього суд зазначає таке.
Відповідно до ст.3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1-1) судові накази;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Частиною 3 ст. 18 Закону встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (п.10).
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що суд може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання судового рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду від 10.06.2019 по справі № 350/426/16-ц.
За змістом наведених норм, зміна способу виконання можлива лише щодо звернутого до виконання судового рішення, за яким виконавчий документ пред'явлено до примусового виконання і щодо якого здійснюється виконавче провадження.
При цьому, наявність чи відсутність обставин, які могли б бути підставою для зміни способу чи порядку виконання судового рішення, може бути встановлено лише в рамках розпочатого (відкритого) виконавчого провадження.
Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі № 2-а-320/11.
Рішенням, яке звернуто до виконання за виконавчим провадженням №64413425, що було відкрито приватним виконавцем, є рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020, на підставі якого було видано наказ, який надалі визнаний таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, у даному виконавчому провадженні роз'ясненню фактично може підлягати виключно рішення суду від 22.12.2020.
Крім цього, слід зазначити, що ухвала від 19.02.2021 року у справі №916/2581/20 не є рішенням, яке підлягає примусовому виконанню у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не відповідає вимогам до виконавчого документа (ст.4 Закону), не містить заходів примусового виконання рішення (ст.10 Закону), а також не є ухвалою, яка підлягає примусовому виконанню у розумінні ГПК України (ст.327 ГПК України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Таким чином, керуючись зазначеним вище, відповідно до ст.ст. 234, 327, 331 ГПК України, ст.ст. 3, 4, 10, 18, 33 Закону України «Про виконавче провадження», суд
1. Відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича (вх. №2-243/21 від 24.02.2021р.) про встановлення порядку виконання рішення по справі №916/2581/20.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду в строк, встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України. Вступну та резолютивну частини ухвали оголошено 15.03.2021, повний текст ухвали складено та підписано 19 березня 2021.
Суддя Р.В. Волков