вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" березня 2021 р. Справа № 911/3542/20
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Андрух Д.В., розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112»
про стягнення 74 268, 24 грн
За участю представників: згідно протоколу судового засідання.
09.12.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» про стягнення 74 268, 24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху, а саме перевищенням транспортними засобами, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» нормативних вагових параметрів.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2020 справу № 911/3542/20 передано для розгляду судді Горбасенку П.В.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/3466/20 та призначено підготовче засідання на 18.12.2020.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.12.2020 у справі № 911/3542/20 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 22.01.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2021 у справі № 911/3542/20 підготовче засідання відкладено на 05.02.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2021 у справі № 911/3542/20 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 19.02.2021.
15.02.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшло пояснення позивача б/н від 11.02.2021 (вх. № 3619/21) щодо здійснення розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яке прийнято судом.
Також, 16.02.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшло пояснення № 35-485 від 15.02.2021 (вх. № 3812/21), згідно якого прокурор вважає, що наведені у позовній заяві підстави для стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 74 268, 24 грн є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.02.2021 у справі № 911/3542/20, відкладено підготовче засідання на 26.02.2021, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» надати суду письмові пояснення стосовно доказів та, відповідно, самих доказів на підтвердження обставин володіння Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» автомобілем марки DAF 95 модель XF - 430, д.н.з. НОМЕР_1 разом з причіпом марки MUELLER модель MATTELTAL, д.н.з. НОМЕР_2 .
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2021 у справі № 911/3542/20, зокрема, залишено без розгляду клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про відкладення розгляду справи; закрито підготовче провадження в справі № 911/3542/20; призначено справу до розгляду по суті на 19.03.2021; повторно зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» надати суду письмові пояснення стосовно доказів та, відповідно, самих доказів на підтвердження обставин володіння Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» автомобілем марки DAF 95 модель XF - 430, д.н.з. НОМЕР_1 разом з причіпом марки MUELLER модель MATTELTAL, д.н.з. НОМЕР_2 ; попереджено Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» про наслідки передбачені ч. 1 ст. 135 ГПК України, у випадку невиконання покладених судом процесуальних обов'язків; повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112», що у разі неможливості надати доказ, який витребовує суд, або неможливості надати такий доказ у встановлені строки, останнє зобов'язане повідомити про це суд.
У судове засідання 19.03.2021 відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2021; прокурор та позивач у судовому засіданні 19.03.2021 позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву не подав. До того ж, не надав суду витребувані ухвалами Господарського суду Київської області від 19.02.2021 та 26.02.2021 документи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Суд вважає, що відповідач належним чином та завчасно повідомлявся про розгляд справи, а також, керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов'язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача та про розгляд справи за відсутності повноважного представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд
Як зазначає прокурор у позовній заяві, посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області на підставі направлення на рейдову перевірку № 006633 від 15.07.2019, щотижневого графіка та графіка роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на липень місяць 2019 року, 15.07.2019 на пересувному пункті габаритно-вагового контролю на автодорозі Тернопільська область, М-12, км 191+ 100 км проведено перевірку транспортного засобу марки DAF 95 модель XF - 430 д.н.з. НОМЕР_1 та причіпу марки MUELLER MITTELTAL д.н.з. НОМЕР_3 .
Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, вказані транспортні засоби належать на праві власності відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112».
В ході проведеної перевірки виявлено факт перевищення нормативних вагових параметрів за відсутності документа про внесення сплати за проїзд великовагових транспортних засобів, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За даним фактом складено акт № 160439 від 15.07.2019 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 048042 від 15.07.2019, акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів № 0005107 від 15.07.2019 та довідку № 0018733 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в яких зафіксовано наступні вагові параметри вищезазначеного автомобіля: нормативно допустима повна маса становить 40 т, фактична повна маса - 47 250 т (перевищує на 7,250 т), допустиме навантаження на вісь становить - 11 т/16 т/22 т, фактичне навантаження на осі - 6,650 т/7,450 т/33,150 т (строєна перевищує на 11, 150 т), габаритні параметри ширини допустимі 2,60 м., фактичні 4, 40 м. (перевищує на 1, 8 м.).
На підставі вказаних документів управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області здійснено розрахунок суми № 01 від 15.07.2019, яку відповідач зобов'язаний сплатити як плату за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 2 562, 00 євро, що за офіційним курсом валют Національного банку України станом на 15.07.2019 еквівалентно 74 268, 24 грн, який вручено водію транспортного засобу марки DAF 95 модель XF - 430 д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 .
Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» лист від № 34302/36/24-19 від 31.07.2019 з вимогою протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати здійснити плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 2 562, 00 євро, що еквівалентно 74 368, 24 грн та повідомити про це відповідний орган Державної служби України з безпеки на транспорті.
Як зазначає прокурор, вказана сума в добровільному порядку не сплачена, що підтверджується листами управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області № 39924/36/24-20 від 21.05.2020 та № 48557/36/24/20 від 30.06.2020, що і стало підставою для звернення з позовом про стягнення з відповідача в судовому порядку в дохід Державного бюджету України 74 368, 24 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, що є гривневим еквівалентом 2 562, 00 євро.
При вирішенні даного спору по суті судом встановлено наступне.
Щодо звернення до господарського суду Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом України «Про прокуратуру» та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру»).
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Також, у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, встановлено наступне:
«Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.».
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, листом № 39924/36/24-20 від 21.05.2020 управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області звернулося до Прокуратури Київської області, яким просило розглянути можливість щодо представництва інтересів держави, в особі Укртрансбезпеки, в порядку цивільного та/або господарського судочинства щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» у сумі 2 562 євро, що еквівалентно 74 268, 24 грн. Крім того, позивач повідомив прокуратуру про те, що станом на 21.05.2020 дії службових осіб управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області щодо проведення габаритно-вагового контролю та складення розрахунків плати за проїзд № 01 від 15.07.2019 ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» не оскаржувались.
Перед зверненням до суду з позовом в інтересах позивача, в порядку дослідження підстав для представництва, листом № 35-2392 від 24.06.2020 вих.-20 прокурор звертався до позивача з проханням надати інформацію, зокрема, щодо того, чи сплачено відповідачем 2 562 євро до бюджету в добровільному порядку та чи оскаржувались відповідачем дії позивача під час перевірки в суді.
У відповідь на вказаний лист позивач листом № 48557/36/24 від 30.06.2020 повідомив прокурора про те, що станом на час складення листа кошти у розмірі 2 562 євро відповідачем до бюджету в добровільному порядку не сплачено, Державна служба України з безпеки на транспорті не подавала до Господарського суду Київської області позовних заяв про стягнення нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговими транспортними засобами з ТОВ «Мостобудівельний загін № 112», а також про те, що станом на 30.06.2020 дії, рішення або бездіяльність управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області щодо проведення габаритно-вагового контролю та складання розрахунку плати за проїзд № 01 від 15.07.2019 ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» не оскаржувались.
Своєю чергою, за результатом розгляду справи про порушення вимог законодавства, викладених в акті № 160439 від 15.07.2019, позивачем був винесений припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт № 0019677 від 15.07.2019.
Крім того, позивач неодноразово звертався до відповідача листами № 34302/36/24-19 від 31.07.2019 та № 47878/36/24-20 від 25.06.2020, згідно яких повідомляв про необхідність внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування у сумі 2 562 євро, що еквівалентно 74 268, 24 грн, які залишилися проігноровані відповідачем.
Крім того, 22.07.2020 прокурор направив на адресу позивача лист-повідомлення щодо представництва прокурором в суді інтересів держави в особі відповідних суб'єктів владних повноважень № 35-2812 вих-20 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яким повідомив позивача про звернення до Господарського суду Київської області в інтересах позивача до відповідача про стягнення до бюджету коштів в сумі 2 562 євро.
З урахуванням наведеного суд констатує, що прокурором вжито всіх заходів для обґрунтованого представництва у цій справі, а підставою для подання ним позову в інтересах держави в особі позивача є невжиття позивачем самостійно до боржника цивільно-правових заходів щодо стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 2 562 євро.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Згідно з п. 1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 2 пункту 2, пунктів 4 - 7, 9, 11 - 15, 17, 18, підпункту 1 пункту 19, пункту 20, пунктів 22 - 27 розділу I цього Закону, які набирають чинності з дня початку роботи відповідно Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур.
Згідно з п. 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Таким чином, прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах цієї справи.
За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17.
Частинами 1, 2, 3 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
З урахуванням викладеного та вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України щодо складу цивільного правопорушення, який необхідний для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, позивач та прокурор зазначають, що:
- протиправна поведінка відповідача полягає у порушенні вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке полягає у перевезенні вантажу з перевищенням установлених обмежень загальної маси великовагового транспортного засобу без оформлення відповідного дозволу, який дає право на рух автодорогами України та ухилення від оплати за таке порушення, нарахованої територіальним управлінням Укртрансбзпеки суми грошових коштів;
- вина відповідача полягає у невжитті заходів щодо своєчасного отримання дозволів на перевезення вантажу з перевищенням установлених обмежень загальної маси великовагового транспортного засобу та несплаті грошових коштів за таке порушення;
- шкідливий результат протиправної поведінки відповідача полягає у тому, що у даному випадку державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, у зв'язку з перевезенням вантажу з порушенням вимог чинного законодавства, завдано шкоду, чим заподіяно державі збитки у загальному розмірі 2 562 євро;
- причинно-наслідковим зв'язком є здійснення відповідачем перевезення вантажу з перевищенням установлених обмежень загальної маси великовагового транспортного засобу без дозвільних документів, яке спричинило державі шкоду у вигляді зменшення або втрати певного особистого чи немайнового блага.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є шкода, вина та протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою.
Частинами 1, 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху (затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, з наступними змінами), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11 т (для автобусів, тролейбусів - 11, 5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до абзацу 4 п. 1 Порядку № 1567, зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів (далі транспортний засіб), під час проведення рейдових перевірок здійснюється посадовою особою Укртрансбезпеки або її територіального органу (далі посадова особа) у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла).
Пунктами 3, 6 вказаного Порядку передбачено, що зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху, а у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем порушено вимоги вказаних вище нормативних актів, що встановлено складеними позивачем актами про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 048042 від 15.07.2019, про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів № 0005107 від 15.07.2019, довідкою № 0018733 від 15.07.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та чеком про зважування № 5495 від 15.07.2019.
Відповідно до п. п. 12-13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і звужувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
В матеріалах справи міститься свідоцтво № 34-00/2998 від 17.08.2018 про повірку робочого засобу, згідно якого остання повірка ваг здійснена 17.08.2018 і була чинною станом на 15.07.2019 та сертифікат затвердження типу вимірювальної техніки серії В № 005682 від 13.01.2010, а також свідоцтва про повірку рулетки вимірювальної № 23-25/0000114 та лінійки телескопічної № 23-25/0000100, чинні до 04.02.2020.
Враховуючи викладене, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, що належить відповідачу, здійснювався технічними засобами, що мають відповідний сертифікат та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки і були придатними для використання.
Відповідач не подав суду доказів отримання у встановленому порядку дозволу на участь у дорожньому русі належного йому транспортного засобу, загальна вага та навантаження на осі якого перевищували нормативні параметри.
За таких обставин, відповідачем вчинено правопорушення, яке має своїм наслідком спричинення державі збитків у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних доріг.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок № 879).
Зазначений нормативно-правовий акт встановлює порядок обчислення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яка за своїм правовим змістом є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Згідно ч. 3 п. 2 Порядку № 879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Згідно п. 30 Порядку № 879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.
Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Відповідно п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Аналіз наведених норм говорить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 128/2568 від 20.02.1998), перевізником є фізична або юридична особа суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Зобов'язанням відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом марки DAF 95 модель XF - 430 д.н.з. НОМЕР_1 та причіпом марки MUELLER MITTELTAL, д.н.з. НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112».
В матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком № 879 документи, зокрема довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0018733 від 15.07.2019, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 048042 від 15.07.2019, акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів № 0005107 від 15.07.2019, чек про зважування № 5495 від 15.07.2019 та розрахунок плати за проїзд № 01 від 15.07.2019 згідно актів № 048042 та № 0005107, які були складені працівниками управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області, у зв'язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.
Судом встановлено, що розмір плати за проїзд визначено позивачем у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України в № 879 від 27.06.2007), здійснений без помилок та є вірним.
Крім того, п. 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Оскільки, відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування (2 562 євро), позивачем здійснено її розрахунок в гривнях, за офіційним курсом гривні до євро станом на момент вчинення правопорушення (станом на 15.07.2019 року), що складає 74 268, 24 грн.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідачем в порушення вимог ст. ст. 73, 74 ГПК України не надано будь-яких доказів на спростування факту перевищення нормативних вагових параметрів належним йому транспортним засобом.
Судом встановлено, що позивачем доведено порушення відповідачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке полягає у надані послуг перевезення вантажу з перевищенням установлених обмежень загальної маси великовагового транспортного засобу без оформлення відповідного дозволу, який дає право на рух автодорогами України. Ухилення від оплати за таке порушення, нарахованої територіальним управлінням Укртрансбзпеки суми грошових коштів суд визнає порушенням п. 31-1 Порядку № 879 та інтересів держави щодо отримання визначених законодавством коштів - плати за проїзд, шляхом її зарахування до Державного бюджету України, а відтак, вимога прокурора про стягнення з відповідача грошових коштів у визначеній територіальним управлінням Укртрансбзпеки сумі є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» про стягнення 74 268, 24 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, 2, код ЄДРПОУ 22202218) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) в особі управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області (46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 12) в дохід Державного бюджету України (отримувач: УК у м. Тернополі/Тернопільської області, код ЄДРПОУ 37977726, код платежу 22160100, р/р UA758999980313191216000019751, банк: Казначейство України, МФО 899998) плату за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 74 268 (сімдесят чотири тисячі двісті шістдесят вісім гривень) 24 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, 2, код ЄДРПОУ 22202218) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, р/р UA028201720343190001000015641 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909996) 2 102 (дві тисячі сто дві гривні) 00 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено: 19.03.2021.
Суддя П.В.Горбасенко