18 травня 2010 р. № 18/257д/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівВолік І.М.
Капацин Н.В.
Кролевець О.А.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Плаза Інвестментс"
на рішення господарського суду Запорізької області від 11.11.2009 р. та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.02.2010 р.
у справі № 18/257д/09
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Плаза Інвестментс"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дніпроенергосталь"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна"
провизнання договору № 42-08-04 на створення (передачу) проектної документації від 18.03.2008 р. недійсним
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Романюта Л.В.
третьої особи: не з'явився
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі -"ТОВ") "Плаза Інвестментс" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Дніпроенергосталь" про визнання договору № 42-08-04 на створення (передачу) проектної продукції від 18.03.2008 р. недійсним. Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю спірного договору нормам чинного законодавства.
Рішення господарського суду Запорізької області від 11.11.2009 р. (суддя Носівець В.В.) в позові відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано відсутністю підстав для визнання спірного договору недійсним у зв'язку з недоведеністю його невідповідності нормам ст.ст. 179, 180, 207, 318 ГК України та п. 5 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (постанова КМУ № 668 від 01.08.2005 р.; надалі -"Загальні умови").
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.02.2010 р. (судді Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д., Яценко О.М.) рішення місцевого господарського суду залишено в силі з тих же підстав.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Плаза Інвестментс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.11.2009 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.02.2010 р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм ч. 2 ст. 638 ЦК України, ч.ч. 2, 4 ст. 180, ч. 5 ст. 318 ГК України, п. 5 Загальних умов.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак лише відповідач скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.03.2008 р. між ТОВ "Плаза Інвестментс" (замовник) та ТОВ НВП "Дніпроенергосталь" (виконавець) укладено договір № 42-08-04 на створення (передачу) проектної продукції (надалі -"Договір").
Згідно ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Під час розгляду справи судами мотивовано зазначено, що Договір містить елементи договору підряду та договору підряду на проведення проектних робіт.
Відповідно до ст. 317 ГК України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюється на умовах підряду. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. Аналогічне визначення договору підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт міститься в ст. 324 ГК України.
Відповідно до умов Договору замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання робочого проекту реконструкції газоочищення печей №№ 1, 2 СПЦ-1 та №№ 2, 3, 8 СПЦ-3 ВАТ "Дніпроспецсталь".
Крім того, сторони визначили ціну договору (п.п. 2.1-2.3., додатки до договору); обсяг та строк виконання робіт (п.п. 1.2.-1.3); строк дії договору (п. 7); урегулювання спорів, умови зміни і розірвання договору п.п. 4.3, 4.4). Сторони домовились, що замовник визначає технічні та інші вимоги до проектної продукції, яка є предметом договору, в завданні на проектування (технічне завдання), яке є невід'ємною частиною договору і розроблюється відповідно до ДБН А.2.2-3-2004.
Згідно ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині. Можливість визнання правочину недійсним в судовому порядку передбачена і нормами ст. 215 ЦК України, якою, зокрема, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 -3, 5 -6 ст. 203 цього Кодексу.
Господарським судами попередніх інстанцій встановлено відсутність підстав для визнання спірного Договору таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, колегія суддів погоджується і з позицією судів щодо неналежного нормативного обґрунтування позовних вимог та доводів позивача.
Так, ТОВ "Плаза Інвестментс" як на підставу недійсності Договору посилається на невідповідність спірного договору вимогам законодавства України, оскільки він не містить істотних умов.
Втім, згідно п. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Отже, відсутність перелічених позивачем умов у спірному Договорі не тягне визнання договору недійсним, а відтак правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Розглянувши доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Частина 1 статті 318 ГК України визначила, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Враховуючи предмет Договору, слід оцінити як хибне посилання скаржника на необхідність застосування до спірного Договору саме норм ст. 318 ГК. Відповідно не ґрунтуються на нормах права твердження ТОВ "Плаза Інвестментс" про недосягнення сторонами домовленості щодо всіх істотних умов договору, перелік яких міститься у п. 5 ст. 318 ГК України.
Відповідно до п.1 Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. у справі № 1-1/2010 "В аспекті конституційного подання: -визначення у положенні пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України як однієї з основних засад судочинства "забезпечення … касаційного оскарження рішення суду" у системному зв'язку з положеннями частини першої статті 8, статті 125 Основного Закону України означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду; законом можуть бути передбачені й інші форми оскарження та перегляду рішень судів загальної юрисдикції". Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плаза Інвестментс" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 11.11.2009 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.02.2010 р. у справі № 18/257д/09 залишити без змін.
Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя І. Волік
Судді: Н. Капацин
О. Кролевець