ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.03.2021Справа № 910/11743/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 60 332,76 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (надалі по тексту також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі по тексту також - відповідач) про стягнення 60 332,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем згідно з переліками ЄРЦ № 20190522 від 22.05.2019, № 20190525 від 25.05.2019, № 20190527 від 27.05.2019, № 20190528 від 28.05.2019, № 20190529 від 29.05.2019, № 20190530 від 30.05.2019, № 20190531 від 31.05.2019, № 20190603 від 03.06.2019, № 20190612 від 12.06.2019, № 20190622 від 22.06.2019, № 20190625 від 25.06.2019, № 20190629 від 29.06.2019, № 20190630 від 30.06.2019, № 20190719 від 19.07.2019, № 20190720 від 20.07.2019, № 20190819 від 18.08.2019 було необґрунтовано нараховано та списано з особового рахунку позивача плату за користування вагонами у розмір 60 332,76 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 відкрито провадження у справі № 910/11743/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/11743/20 відповідач та позивач повідомлялися належним чином.
Суд вказує, шо інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
До того ж, необхідно зауважити, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
У статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 у справі № 910/11743/20 учасники справи були повідомлені про можливість отримання інформації щодо цієї справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/gromadyanam/csz/.
Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
21.10.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заява про поновлення процесуальних стоків для подання відзиву та відзив на позов. У поданому відзиві відповідач зазначив, що затримка вагонів сталася з вини позивача, що підтверджується актами загальної форми. Відповідач зазначає, що позивачем при зверненні з позовом до суду обрано неналежний спосіб захисту, оскільки в укладеному між сторонами Договорі відсутній обов'язок відповідача повертати кошти позивачу.
Будь-яких інших додаткових заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру на час розгляду справи до суду не надходило.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
16.05.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" укладено Договір про подачу та забирання вагонів Товариству з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" при станції Волноваха регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" № 1/12 (надалі за текстом - Договір № 1/12), відповідно до умов якого здійснюється подача розставлення на місця ремонту, навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить залізниці та примикає стрілкою № 216 до колії № 523, стрілкою 295 до колії № 55, стрілкою № 290 до колії № 203 станції Волноваха і обслуговується локомотивом залізниці.
Пунктом 4 Договору № 1/12 визначено, що вагони на під'їзну колію подаються після повідомлення, яке передається агентом комерційним станції "Волноваха" відповідному працівнику користувача (позивача) не пізніше, ніж за 2 години до подачі вагонів із записом у книгу повідомлень.
Відповідно до пункту 5 Договору № 1/12, вагони на під'їзну колію подаються локомотивом залізниці (відповідача) із розставленням вагонів на місця ремонту, навантаження, вивантаження. Здача вагонів провадиться в місцях навантаження або вивантаження згідно з Правилами перевезення вантажів.
Пунктом 13 Договору № 1/12 визначено, що користувач (позивач) сплачує залізниці (відповідачу): збір за подачу та забирання вагонів, який визначається за загальну кількість вагонів, що подаються (забираються) протягом звітної доби на середньозважену відстань залежно від відстані й кількості вагонів для кожного пункту, та маневрову роботу - згідно Тарифного керівництва №1; плату за користування вагонами (контейнерами) - згідно з правилами користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1; інші збори і плати згідно Статуту залізниць, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва №1.
В подальшому до Договору 1/12 були внесені зміни Додатковими угодами від 26.07.2017 (щодо внесення змін до пункту 7 Договору 1/12), від 06.03.2018 (щодо зміни місцезнаходження сторін), від 21.06.2018 (щодо продовження строку дії Договору 1/12 до 08.07.2019 включно), від 13.05.2019 (щодо максимальної переробної спроможності пунктів ремонту вагонів та продовження строку дії Договору 1/12 до 31.07.2020), від 04.04.2019 (щодо зміни організаційно-правової форми сторони Договору 1/12), від 18.05.2020 (щодо зміни реквізитів сторони Договору 1/12), від 19.05.2020 (щодо продовження строку дії Договору 1/12 до 31.07.2021 включно).
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 "Деякі питання акціонерного товариства "Українська залізниця" змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця".
12.02.2018 між Акціонерним товариством "Українська залізниця", як перевізником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", як замовником, укладено Договір про надання послуг № 08890/ЦТЛ-2018 (надалі за текстом Договір № 08890/ЦТЛ-2018), предметом якого, згідно пункту 1.1., визначено здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника (АТ "Українська залізниця"), вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника (ТОВ "Лемтранс") і проведення розрахунків за ці послуги.
У розумінні Договору № 08890/ЦТЛ-2018 користування вагоном не є орендою майна, а плата за користуванням вагоном перевізника не є орендною платою.
Пунктом 1.2. Договору № 08890/ЦТЛ-2018 визначено, що під перевезенням необхідно розуміти послугу, в процесі надання якої перевізник (відповідач) зобов'язується доставити довірений замовником (позивачем) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а замовник зобов'язується оплатити послугу у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.
Згідно пункту 1.3. Договору № 08890/ЦТЛ-2018, надання послуг за цим Договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Додатковою угодою №1 від 28.02.2018 до Договору № 08890/ЦТЛ-2018, предметом цього договору також визначено надання послуг за перебування приватних вагонів замовника на коліях погоджених перевізником.
Згідно підпункту 2.4.5. Договору № 08890/ЦТЛ-2018 (у редакції Додаткової угоди №1 від 28.02.2018) на підставі звернення замовника, перевізник виділяє та погоджує колії загального користування станції для перебування приватних вагонів замовника.
Підпунктом 2.1.20 Договору № 08890/ЦТЛ-2018 (у редакції Додаткової угоди №1 від 28.02.2018) визначено, що приватні вагони замовника направляються на погоджені перевізником станції за перевізними документами на адресу замовника з відміткою у графі 20 "Найменування вантажу", "У відстій". Для подальшого слідування приватних вагонів за призначенням замовник надає станції заявку на переадресування.
Порядок проведення розрахунків визначений розділом 4 Договору № 08890/ЦТЛ-2018, згідно пункту 4.1. якого, розрахунки за цим договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" ПАТ "Укрзалізниця" (далі за текстом - ЄРЦ).
Пунктом 4.2. Договору № 08890/ЦТЛ-2018 визначено, що оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в пункті 14.2. розділу 14 цього договору.
Відповідно до пунктів 4.4. та 4.5. Договору № 08890/ЦТЛ-2018 датою надходження платежів вважається дата зарахування сум обслуговуючим банком на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника.
По мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: вартості послуг за перевезення, зазначеної в накладній; додаткових зборів (плату за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг); додаткових послуг за вільними тарифами; плати за користування вагонами за межами України, наведеної у зведеній відомості, що формується на підставі інформаційних повідомлень; штрафів та пені на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами).
Згідно пунктів 4.7. та 4.8. Договору № 08890/ЦТЛ-2018, по закінченю звітного місяця, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним, перевізник надає замовнику в електронному вигляді на електронну адресу зазначену в п.4.6. цього договору виписки з його особового рахунку та зведену відомість для її підписання, в тому числі з накладенням ЕЦП.
Замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання зведеної відомості зобов'язаний надіслати перевізнику підписану зведену відомість або підписати її із зауваженням. У випадку підписання зведеної відомості із зауваженнями між замовником та перевізником здійснюється перевірка наданих послуг та за результатами перевірки проводиться коригування, яке відображається в наступних зведених відомостях.
У випадку якщо одна із сторін не підписала зведену відомість протягом 15 днів з дня її отримання без письмового обгрунтування, зведена відомість вважається підписаною обома сторонами.
Відповідно до пункту 4.9. Договору № 08890/ЦТЛ-2018 при незгоді із сумою нарахувань та стягнуних платежів замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на адресу, вказану в пункті 14.2. договору.
Пунктом 4.10. Договору № 08890/ЦТЛ-2018 сторони узгодили, що у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми перераховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати стягуються недоотримані грошові суми.
В подальшому, до Договору № 08890/ЦТЛ-2018 були внесені зміни Додатковими угодами від 19.11.2018 (щодо місцезнаходження та реквізитів сторін), від 15.01.2019 (щодо місцезнаходження та реквізитів сторін), від 25.09.2019 (щодо місцезнаходження та реквізитів сторін) та від 10.10.2019 (щодо місцезнаходження та реквізитів сторін).
У позовній заяві вказується, що після того, як відповідачем було повідомлено позивача про прибуття вагонів в ремонт, позивач подав начальнику станції "Волноваха" заявки на маневрову роботу на коліях станції з зазначенням номерів вагонів, а саме: заявку на маневрову роботу від 16.05.2019; заявку на маневрову роботу від 17.05.2019; заявку на маневрову роботу від 18.05.2019; заявку на маневрову роботу від 19.05.2019; заявку на маневрову роботу від 20.05.2019; заявку на маневрову роботу від 22.05.2019; заявку на маневрову роботу від 23.05.2019; заявку на маневрову роботу від 24.05.2019; заявку на маневрову роботу від 28.05.2019; заявку на маневрову роботу від 08.06.2019; заявку на маневрову роботу від 16.06.2019; заявку на маневрову роботу від 18.06.2019; заявку на маневрову роботу від 14.07.2019 та заявку на маневрову роботу від 11.08.2019, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Однак, як вказує позивач, не зважаючи на подані ним заявки на здійснення маневрової роботи на коліях станції, відповідачем не було здійснено маневрову роботу, у зв'язку з чим, позивач при поданні нових заявок, повторно зазначив вагони, щодо яких не було здійснено відповідну маневрову роботу.
Позивачем було направлено на адресу структурного підрозділу станції "Волноваха", регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" листи із повідомленням про невиконання заявок позивача на здійснення маневрової роботи на коліях станції "Волноваха", проханням подати вагони для зниження простою на станції та попередженням що позивач не буде здійснювати оплату простою та оплату за зберігання. Копії листів додані до матеріалів справи.
У відповідь на частину листів позивача, відповідач надіслав листи вих. № 552 від 25.06.2019, № 551 від 25.06.2019, № 635 від 16.07.2019, № 724 від 13.08.2019 в яких вказав, що згідно з пунктом 2.9. Інструкції подавання-прибирання вагонів на під'їзну колію ТОВ "Лемтранс" проводиться локомотивом залізниці у супроводі складача поїздів структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця". Відповідні вагони не були подані у зв'язку з відсутністю складача поїздів ВЧДЕ "Волноваха".
04.08.2019 відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 27 в якому зазначалося, що працівниками позивача було відмовлено у підписанні відомостей форми ГУ-46 та ФДУ-92.
Позивач стверджує, що не зважаючи на те, що саме з вини відповідача рухомий склад позивача знаходився у простої, не зважаючи на заявки та листи направлені позивачем на адресу відповідача, позивачу було необґрунтовано нараховано плату за користування вагонами та списано з особового рахунку позивача № 8208503, відкритому відповідно до Договору № 08890/ЦТЛ-2018, грошову суму у розмірі 60 332,76 грн.
Позивач не погодився з нарахованою та списаною з особового рахунка платою за користування вагонами та звернувся з претензією вих. № 829 від 07.08.2019, що підтверджується проставленням штампа вх. № ЦТЛ - 17/687 від 08.08.2019; претензією вих. № 834 від 07.08.2019, що підтверджується проставленням штампа вх. № ЦТЛ - 17/683 від 08.08.2019; претензією вих. № 833 від 07.08.2019, що підтверджується проставленням штампа вх. № ЦТЛ - 17/684 від 08.08.2019; претензією вих. № 832 від 07.08.2019, що підтверджується проставленням штампа вх. № ЦТЛ - 17/685 від 08.08.2019; претензією вих. № 835 від 07.08.2019, що підтверджується проставленням штампа вх. № ЦТЛ - 17/681 від 08.08.2019; претензією вих. № 836 від 07.08.2019, що підтверджується проставленням штампа вх. № ЦТЛ - 17/680 від 08.08.2019 та претензією вих. № 1107 від 04.09.2019, що підтверджується проставленням штампа вх. № ЦТЛ - 17/739 від 04.09.2019 до Філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Українська залізниця".
На зазначені претензії відповідач відповіді не надав.
Оскільки позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано списано з його особового рахунка кошти в загальному розмірі 60 332,76 грн. з ПДВ, зокрема, 39 284,00 грн. (без ПДВ) плати за користування вагонами за травень 2019 року; 8 357,50 грн. (без ПДВ) плати за користування вагонами за червень 2019 року; 1 195,70 грн. (без ПДВ) плати за користування вагонами за липень 2019 року та 1 440,10 грн. (без ПДВ) плати за користування вагонами за серпень 2019 року, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з АТ "Укрзалізниця" на свою користь вказаних вище грошових коштів.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Водночас, статтею 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правовідносини сторін виникли з договорів про надання послуг залізниці, зокрема подачі та збирання вагонів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем згідно з переліками ЄРЦ № 20190522 від 22.05.2019, № 20190525 від 25.05.2019, № 20190527 від 2705.2019, № 20190528 від 28.05.2019, № 20190529 від 29.05.2019, № 20190530 від 30.05.2019, № 20190531 від 31.05.2019, № 20190603 від 03.06.2019, № 20190612 від 12.06.2019, № 20190622 від 22.06.2019, № 20190625 від 25.06.2019, № 20190629 від 29.06.2019, № 20190630 від 30.06.2019, № 20190719 від 19.07.2019, № 20190720 від 20.07.2019, № 20190819 від 18.08.2019 було необґрунтовано нараховано та списано з особового рахунку позивача №8208503 плату за користування вагонами у розмір 60 332,76 грн.
Відповідно до статті 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (надалі за текстом - Статут), взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами. Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом.
Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Експлуатація залізничних під'їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії і станції примикання.
Статтею 42 Статуту передбачено, що залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.
Згідно статті 121 Статуту вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.
Відповідно до пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113 (надалі за текстом - Правила) вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, серед іншого, у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Як встановлено судом, в актах № 2052 від 21.05.2019, № 2053 від 21.05.2019, № 2054 від 21.05.2019, № 2055 від 21.05.2019, № 2092 від 24.05.2019, № 2093 від 24.05.2019, № 2094 від 24.05.2019, № 2100 від 24.05.2019, № 2101 від 24.05.2019, № 2110 від 26.05.2019, № 2115 від 26.05.2019, № 2119 від 26.05.2019, № 2131 від 26.05.2019, № 2125 від 26.05.2019, № 2117 від 26.05.2019, № 2118 від 26.05.2019, № 2198 від 29.05.2019, № 2204 від 29.05.2019 вказувалося, що вагони не були подані у зв'язку з невиконанням заявки подавання/забирання та затримані на коліях загального користування з вини ст. Волноваха.
Окрім цього, суд встановив, що у відповідь на частину листів позивача, відповідач надіслав листи вих. № 552 від 25.06.2019, № 551 від 25.06.2019, № 635 від 16.07.2019, № 724 від 13.08.2019 в яких вказав, що згідно з пунктом 2.9. Інструкції подавання-прибирання вагонів на під'їзну колію ТОВ "Лемтранс" проводиться локомотивом залізниці у супроводі складача поїздів структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця". Відповідні вагони не були подані у зв'язку з відсутністю складача поїздів ВЧДЕ "Волноваха".
Враховуючи викладене, суд встановив, що затримка вагонів на станції призначення відбулася з вини відповідача, а не з причин зазначених в актах загальної форми, які складалися на кожну відомість плати за користування вагонами.
Таким чином, невиконання відповідачем своїх зобов'язань по здійсненню маневрових робіт на коліях станції призвело до необґрунтованого нарахування та списання з особового рахунку позивача № 8208503 плати за користування вагонами у розмір 60 332,76 грн., зокрема, 39 284,00 грн. (без ПДВ) плати за користування вагонами за травень 2019 року; 8 357,50 грн. (без ПДВ) плати за користування вагонами за червень 2019 року; 1 195,70 грн. (без ПДВ) плати за користування вагонами за липень 2019 року та 1 440,10 грн. (без ПДВ) плати за користування вагонами за серпень 2019 року.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів" від 27.10.1993).
Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуюче викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені, а всі аргументи і докази не спростовані відповідачем, тому позовні вимоги позивача про стягнення необґрунтовано нарахованої та списаної з особового рахунку позивача плати за користування вагонами у розмір 60 332,76 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 60 332,76 грн. - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 46-46А, ідентифікаційний код 30600592) 60 332 (шістдесят тисяч триста тридцять дві тисячі), 76 коп. списаної з особового рахунку позивача № НОМЕР_1 плати за користування вагонами та 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп. судового збору.
Повний текст складено та підписано 16.03.2021
Суддя С. В. Стасюк