номер провадження справи 27/174/20
12.03.2021 Справа № 908/2410/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство 12362” (юридична адреса: 69035 м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 1; адреса для листування: 69063 м. Запоріжжя, вул. Сергія Серікова, буд. 30, ідентифікаційний номер юридичної особи 03116878)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926)
про стягнення 32 891 грн. 99 коп.
представники сторін
від позивача: Яланська А.Ю., дов. № 5 від 21.12.2020
від відповідача: Макаренко А.М., дов. № 642 від 24.12.2020
Публічне акціонерне товариство “Автотранспортне підприємство 12362” звернулось до суду з позовом про стягнення з Запорізьких міських електричних мереж Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення 32 891 грн.99 коп. заборгованості.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 17.09.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2410/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 18.09.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
29.09.2020 на адресу Господарського суду Запорізької області від Публічного акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство 12362” надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2410/20, присвоєно справі номер провадження 27/174/20, розгляд справи по суті призначено на 04.11.2020.
04.11.2020 у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві № 007-33/16620 від 29.10.2020 (вх. № 21292/08-08/20 від 30.10.2020), відповідно до якого просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 04.11.2020, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 02.12.2020.
09.11.2020 позивач на адресу суду надіслав відповідь (вх. № 21872/08-08/20 від 09.11.2020) на відзив відповідача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вказавши, що строк позовної давності перервався оплатою 17.08.2020 відповідачем частини боргу.
Відповідач надав суду заперечення № 007-33/18082 від 23.11.2020 (вх. № 23016/08-08/20 від 24.11.2020) на відповідь на відзив. Просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 02.12.2020, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 07.12.2020.
Представником відповідача надано письмові пояснення № 007-33/18835 від 07.12.2020 (вх. № 23873/08-08/20 від 07.12.2020) стосовно предмету позову. Наполягає на застосуванні строку позовної давності до вимог позивача, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Надав суду бухгалтерську довідку № 0141-06/203 від 07.12.2020, з якої вбачається, що в період з жовтня 2019 по серпень 2020 відповідачем заборгованість була сплачена в повному обсязі, проте платіжних документів на підтвердження викладеної у довідці інформації суду не надав.
Ухвалою суду від 07.12.2020, відповідно до ст. 250 ГПК України, суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/2410/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 23.12.2020.
Ухвалою суду від 23.12.2020, підготовче засідання відповідно до ст. 183 ГПК відкладено на 27.01.2021.
27.01.2021 позивач на електрону адресу суду надіслав заяву (без ЕЦП) про перенесення судового засідання у зв'язку з хворобою представника.
Ухвалою суду від 27.01.2021, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/2410/20 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 08.02.2021.
08.02.2021 позивач надіслав на електрону адресу суду клопотання (без ЕЦП) про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.
Ухвалою суду від 08.02.2021 на підставі ст. 216 ГПК України розгляд справи відкладено на 09.03.2021, в даній ухвалі суду позивачу вказано надати докази в підтвердження хвороби представника (лікарняний).
В судовому засіданні 09.03.2021 на підставі ст. 216 ч.2 ГПК України оголошено перерву до 12.03.2021 для надання позивачем доказів в обґрунтування подвійної неявки до суду (лікарняний).
У судовому засіданні 12.03.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 12.03.2021, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу «Акорд».
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
12.03.2021 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги. Докази в підтвердження хвороби представника суду не надав.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.03.2021 просив суд застосувати строк позовної давності за період з квітня по липень 2017 та відмовити в задоволенні позову.
В засіданні суду 12.03.2021 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 12.03.2021, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Публічним акціонерним товариством “Автотранспортне підприємство 12362” (Власник мереж) та Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”) (Користувач) укладено Договір № 2-49 про спільне використання технологічних електромереж від 30.12.2016 (Договір).
Пунктом 1.1 Договору, Власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача та (або) інших суб'єктів господарювання передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору встановлено, що передача електричної енергії забезпечується відповідно до Додатка № 1 «Однолінійна схема», наданого Власником мереж, з обов'язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії. Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до мережі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених «Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», яка наведене у Додатку № 2 «Перелік точок приєднання електроустановок Користувача та Субспоживачів до технологічних електричних мереж Власника мереж».
Згідно з приписами п. 4.1 Договору Користувач зобов'язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період.
Відповідно до п. 7.1 Договору розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.
Пунктом 7.2 Договору вартість послуга Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена у Додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», розробленому відповідно до «Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423, виходячи із узгодженого на поточний календарний рік територіальним органом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг «Кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж Власника мереж», що є невід'ємною частиною Договору.
Оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунка та оформленого «Акта прийому-здачі наданих послуг» у термін, що не перевищує 10 днів з дня отримання документів, зазначених у п. 7.3 Договору (п. 7.5 Договору).
Згідно з п. 11.5 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2017 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із Сторін про відмову від цього Договору або його перегляд.
Позивач посилався на те, що з квітня 2017 відповідач перестав дотримуватись свого обов'язку та не оплачував позивачу вартість послуг, відповідно до Договору. У зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 41 463 грн. 02 коп., а саме: за квітень 2017 року - 1302 грн. 68 коп., травень 2017 року - 1302 грн. 68 коп., червень 2017 року - 1302 грн. 68 коп., липень 2017 року - 1302 грн. 68 коп., серпень 2017 року - 1302 грн. 68 коп., вересень 2017 року - 1302 грн. 68 коп., жовтень 2017 року - 1302 грн. 68 коп., листопад 2017 року - 1302 грн. 68 коп., грудень 2017 року - 1302 грн. 68 коп., січень 2018 року - 1144 грн. 50 коп., лютий 2018 року - 1144 грн. 50 коп., березень 2018 року - 1144 грн. 50 коп., квітень 2018 року - 1144, грн. 50 коп., травень 2018 року - 1144 грн. 50 коп., червень 2018 року - 1144 грн. 50 коп., липень 2018 року - 1144 грн. 50 коп., серпень 2018 року - 1144 грн. 50 коп., вересень 2018 року - 1144, грн.. 50 коп., жовтень 2018 - 1144 грн. 50 коп., листопад 2018 року - 1144 грн. 50 коп., грудень 2018 року - 1144 грн. 50 коп., жовтень 2019 року - 1600 грн. 49 коп., листопад 2019 року - 1600 грн. 49 коп., грудень 2019 року - 1600 грн. 49 коп., січень 2020 року - 1600 грн. 49 коп., лютий 2020 року - 1600 грн. 49 коп., березень 2020 року - 1600 грн. 49 коп., квітень 2020 року - 1600 грн. 49 коп., травень 2020 року - 1600 грн. 49 коп., червень 2020 року - 1600 грн. 49 коп., липень 2020 року - 1600 грн. 49 коп., серпень 2020 року - 1600 грн. 49 коп.
Позивач вказав, що 17 серпня 2020 року відповідач здійснив оплату за послуги з утримання електромереж за період з жовтня 2019 року по липень 2020 за Договором № 2-49 від 30.12.2016 на загальну суму 16004 грн. 90 коп., в зв'язку з чим, заборгованість відповідача за Договором перед позивачем становить 27058 грн. 61 коп., яка складається з боргу за період з квітня 2017 по грудень 2018 та за серпень 2020, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів виконання свого обов'язку щодо оплати відповідачем в повному обсязі вартості послуг за Договором матеріали справи не містять. Однак, судом встановлено, що заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 1600 грн. 49 коп. за серпень 2020 була оплачена відповідачем 10.09.2020, про що свідчить платіжне доручення № 21524 від 10.09.2020, належним чином завірену копію якого надав відповідач до матеріалів справи.
Також розглянувши клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до суми боргу за період з квітня 2017 по липень 2017, суд частково задовольнив вказану заяву, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За приписами ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, днем закінчення строку для оплати товару покупцем є перший робочий день за вихідним.
Тому, при визначенні строків оплати за отримані послуги, суд керується нормами цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Отже суд вважає обґрунтованим клопотання відповідача, що строк позовної давності за період квітень - липень 2017 сплив.
Також суд зазначає, що відповідачем заявлено позовну давність саме за період з квітня 2017 по липень 2017, в рамках якого суд розглядає дане клопотання.
Клопотань за іншій період про сплив позовної давності матеріали справи не містять.
Згідно з частиною 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Господарським судом, було з'ясовано не дотримання позивачем правил обчислення процесуальних строків, які є важливими для господарського процесу взагалі та для забезпечення прав і свобод учасників судового процесу особливо.
Позивач не звертався до Господарського суду Запорізької області з письмовим клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності з поважних причин.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, сума основного боргу відповідача станом на час подачу позову по Договору складає 20247 грн. 40 коп.
Відповідач доказів виконання зобов'язання у повному обсязі не надав.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі боргу в розмірі 20247 грн. 40 коп.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Позивачем заявлені вимоги за загальний період з 11.05.2017 по 11.09.2020 про стягнення 2048 грн. 69 коп. 3 % річних та 3784 грн. 69 коп. втрат від інфляції.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).
Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунки 3% та втрат від інфляції грошових коштів виконані невірно, в зв'язку з частковим задоволенням суми основного бору та враховуючи застосування строку позовної давності, отже перерахувавши суми 3 % річних та втрат від інфляції, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1546 грн. 06 коп. 3 % річних та 2584 грн. 36 коп. втрат від інфляції.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство 12362” підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, в порядку ст. 135 ГПК України до Публічного акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство 12362” застосовано захід процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 5000 грн., в зв'язку з чим прийнято відповідну ухвалу.
Керуючись ст.ст. 42, 46, 135, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство 12362”, м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Публічного акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство 12362” (юридична адреса: 69035 м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 1; адреса для листування: 69063 м. Запоріжжя, вул. Сергія Серікова, буд. 30, ідентифікаційний номер юридичної особи 03116878) 20247 (двадцять тисяч двісті сорок сім) грн. 40 коп. основного боргу, 2584 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 36 коп. втрат від інфляції, 1546 (одну тисячу п'ятсот сорок шість) грн. 06 коп. 3 % річних, 1557 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 89 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Застосувати до Публічного акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство 12362” захід процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 5000 грн.
Рішення оформлено та підписано 19.03.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.