номер провадження справи 4/187/20
11.03.2021 Справа № 908/2943/20
м. Запоріжжя Запорізької області
За позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд. 30), представник позивача адвокат Пономарь Сергій Григорійович, (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд. 30, каб. 414)
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПАРТНЕР ГРУП», (72316, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Малюги, буд. 113)
до відповідача 2 ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )
до відповідача 3 ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 502736,76 грн. заборгованості
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Гасумян М.М.
За участю представників сторін:
від позивача - Железняк О.В., на підставі Ордеру на надання правової допомоги серія КВ № 791868 від 22.01.2021;
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - не з'явився;
від відповідача 3 не з'явився;
17.11.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», м. Київ до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПАРТНЕР ГРУП», м. Мелітополь Запорізької області, фізичної особи ОСОБА_1 , м. Мелітополь Запорізької області і до фізичної особи ОСОБА_2 , м. Мелітополь Запорізької області про стягнення з відповідачів солідарно 502736,76 грн. заборгованості за заявою-договором № ID6262903 від 15.04.2019 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»), в тому числі: заборгованість по тілу кредиту в сумі 388888,00 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 0,27 грн., заборгованість по комісії в розмірі 99500,00 грн., пеню в розмірі 9699,87 грн. і штраф в розмірі 4648,62 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 17.11.2020 справу № 908/2943/20 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2943/20, справі присвоєно номер провадження справи 4/187/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.12.2020.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.12.2020 строк підготовчого провадження у справі № 908/2943/20 продовжений до 22.02.2021, підготовче засідання відкладалося до 25.01.2021.
У зв'язку із неявкою відповідачів підготовче засідання відкладалося до 08.02.2021, про що постановлено відповідну ухвалу суду по справі від 25.01.2021.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.02.2021 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/2943/20, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 23.02.2021.
У зв'язку із неявкою відповідачів розгляд справи по суті відкладався до 11.03.2021, про що постановлено відповідну ухвалу суду по справі від 23.02.2021.
В судовому засіданні 11.03.2021 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
Відповідачі 1, 2 і 3 в жодне судове засідання у справі № 908/2943/20 не з'явилися, проти позову не заперечили, письмові відзиви на позовну заяву суду не надали. Про причини неявки уповноважених представників або особисту неявку суд завчасно не повідомляли, про дату, час та місце розгляду справи № 908/2943/20 відповідачі 1, 2 і 3 повідомлявся належним чином відповідними ухвалами суду по справі, які направлялися за адресою місцезнаходження відповідача 1 у справі та адресами реєстрації місця проживання відповідачів 2 і 3 у справі, які відповідають адресам відповідачів 1, 2 і 3, зазначеним у позовній заяві.
Відповідність адреси відповідача 1 підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, а відповідачів 2 і 3 - листом Відділу реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання та ведення реєстру громадян Департаменту реєстраційних послуг Виконкому Мелітопольської міської ради Запорізької області № 6892 від 19.11.2020.
Ухвали суду по справі, які направлялися відповідачам 1, 2 і 3 повернулися на адресу суду без вручення адресатам з відміткою підприємства поштового зв'язку «За закінченням встановленого терміну зберігання».
Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. (ч. 7 ст. 120 ГПК України)
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачами 1, 2 і 3 та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідачів 1, 2 і 3 щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто їх власною волею.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідачів 1, 2 і 3 про дату, час та місце розгляду справи № 908/2943/20.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 11.03.2021 за відсутністю відповідачів 1, 2 і 3, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Позовні вимоги викладені у позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 15, 16, 525, 526, 553, 554, 610, 612, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 612 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 15.04.2019 ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПАРТНЕР ГРУП» та позивачем укладено Заяву-договір № ID6262903 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»), відповідно до умов якого позичальнику (відповідачу 1) надано кредит в сумі 500000,00 грн. 16.04.2019 на підставі укладеного сторонами договору позивач перерахував на поточний рахунок відповідача 1 кредитні кошти в розмірі 500000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку. Відповідно до виписки банку відповідачем 1 здійснювалося часткове погашення кредиту. Станом на 06.10.2020 загальний залишок заборгованості відповідача 1 за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 388888,00 грн. У зв'язку із порушення відповідачем 1 умов кредитного договору № ID6262903 від 15.04.2019 щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами станом на 06.10.2020 за ним утворилася заборгованість в сумі 502736,76 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту (в.ч. прострочена) в сумі 388888,00 грн., заборгованості по відсоткам (в т.ч. прострочені) в сумі 0,27 грн., заборгованості по комісії (в т.ч. простроченій) в сумі 99500,00 грн., пені на суму простроченої заборгованості за період з 06.04.2020 по 06.10.2020 в сумі 9699,87 грн., штрафу за період з 06.04.2020 по 06.10.2020 в сумі 4648,62 грн. Крім того, 15.04.2019 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 (відповідачем 2) укладено договір поруки № Т05.10.2018І6893, предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов'язань відповідача 1, які випливають з кредитного договору № ID6262903 від 15.04.2019. Також 15.04.2019 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_2 (відповідачем 3) укладено договір поруки № Т05.10.2018І6894, предметом якого є надання поруки відповідачем 3 за виконання зобов'язань відповідача 1, які випливають з кредитного договору № ID6262903 від 15.04.2019. З урахуванням вище викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути солідарно з відповідачів 1, 2 і 3 заборгованості за кредитним договором № ID6262903 від 15.04.2019 в загальному розмірі 502736,76 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідачів 1, 2 і 3 витрати зі сплати судового збору в розмірі 7541,05 грн. та 2500,00 грн. витрат на надання правової допомоги (згідно попереднього орієнтовного розрахунку).
Відповідачі письмових відзивів на позовну заяву у встановлені судом строки суду не надали.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення позивача, суд
11.04.2019 між ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПАРТНЕР ГРУП» (від імені якого діяв директор Музичнко А.Л.) (відповідач 1 у справі) та АТ «ТАСКОМБАНК» (позивач у справі) укладено Заяву-договір про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів. Зазначена заява-договір підписана директором ОСОБА_1 власноруч та скріплена печаткою ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПАРТНЕР ГРУП».
Відповідно до даної заяви, ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПАРТНЕР ГРУП», ознайомившись із Правилами обслуговування корпоративних клієнтів, тарифами Таскомбанку, просить відкрити поточний рахунок у гривні для здійснення господарської діяльності, а також, зокрема, погоджується із тим, що публічна пропозиція АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування, Умови підключення до клієнт-банку «ТАС24», Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи банку разом з цією заявою-договором становлять договір банківського обслуговування та є його невід'ємною частиною.
На виконання заяви-договору ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПАРТНЕР ГРУП» відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .
15.04.2019 між АТ «ТАСКОМБАНК» (Банк) та ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПАРТНЕР ГРУП» в особі директора Музичнко А.Л. (Позичальник) укладено Заяву-договір № ID6262903 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого за умовами наявності вільних коштів Банк зобов'язується надати Позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору, кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «ТАСКОМБАНК» з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Позичальника та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.
За умовами Розділу 2 Договору істотними умовами кредитного договору є:
2.1 Розмір кредиту становить 500000,00 грн.
2.2 Валюта кредиту: гривня.
2.3.1 Розмір процентної ставки за користування кредитом 0,0001% річних.
2.3.2 Розмір комісійної винагороди 1,99 % від суми виданого кредиту (щомісячно).
2.6 Термін повернення кредиту 15.04.2022.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» та Цінові параметри продукту є Кредитним договором.
Відповідно до п. 4.2 Договору цей договір є договором приєднання у визначенні статті 634 ЦК України Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим:
4.2.1. умови цього Договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.tascombank.com.ua та укладється лише шляхом приєднання до договору в цілому.
Згідно п. 18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (далі за текстом - Правила), при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт банк/інтернет клієнт банк «ТАС24/БІЗНЕС», або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль спрямований Банком через веріфікований номер телефону, якій належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідач 1 в особі директора Музичнко А.Л. скористався своїм правом та на підставі Закону України «Про електронний цифровий підпис» вчинив правочин підписавши Заяву-договір № ID6262903 від 15.04.2019 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») електронно-цифровим підписом.
На підтвердження факту підписання позивачем надано витяг з сайту про цілісність даних відкритого інтернет-сервісу «Перевірка кваліфікованого електронного підпису» Центрального засвідчу вального органу.
Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, відповідачем 1 та позивачем укладено Кредитний договір № ID6262903 від 15.04.2019.
Згідно з Додатком 1 до Ддоговору між позивачем та відповідачем 1 узгоджено (як між Банком та Позичальником) графік погашення кредиту, сплати відсотків та комісії за кредитом, а саме: сплату відповідачем 1 на користь позивача, щомісяця, починаючи з місяця, що є наступним за місяцем укладання договору (за графіком - перший місяць) по останній місяць строку кредитування (за графіком - тридцять шостий місяць) однаковими грошовими сумами по 23839,04 грн. (з першого по сьмий місяць), по 23839,03 грн. (з восьмого по шістнадцятий місяць), по 23839,02 грн. (з сімнадцятого по двадцять четвертий місяць), по 23839,01 грн. (з двадцять п'ятого по тридцять другий місяць), по 23839,00 грн. (з тридцять третього по тридцять п'ятий місяць) та 23835,00 грн. (в тридцять шостому м'ясці), які складаються з сум заборгованості по тілу кредиту, комісії за управління кредитом та відсотків за користування кредитом.
За умовами п. 18.2.1.3. Правил за користування кредитом клієнт сплачує щомісячно проценти за користування коштами та щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі,що зазначені в заяві та цінових параметрах цього розділу Правил, які розміщені на офіційному сайті банку. Датами сплати процентів та щомісячної комісії за управління кредитом є дати сплати платежів, зазначені в заяві. При несплаті процентів чи комісії у зазначений строк, вони вважаються простроченими.
Згідно з п.18.2.6 Правил договір, а саме: обслуговування кредиту клієнта, набирає чинності з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання до Правил та діє до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.
В підтвердження факту перерахування коштів Позичальнику позивачем до матеріалів справи надано Виписку по особовому рахунку № НОМЕР_1 , яка і підтверджує перерахування коштів 15.04.2019 Банком на рахунок боржника в сумі 500000,00 грн.
В пункті 42 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2019 по справі № 910/10254/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. При цьому банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а отже є належним доказами надання позичальнику кредитних коштів.
За змістом п. 18.2.2.2.5 Правил клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов'язань з погашення кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов'язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за кредитом, клієнт доручає банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.
Як свідчать матеріали справи, відповідач 1, отримавши доступ до користування кредитними коштами в розмірі 500000,00 грн., в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків та комісії за кредитом належним чином не виконував.
Відповідно до Виписки банку по особовому рахунку № НОМЕР_1 відповідачем 1 здійснювалося часткове погашення кредиту, порушення умов Договру щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів розпочалося з 16.10.2019.
У зв'язку з недодержанням відповідачем 1 графіку погашення кредитної заборгованості позивач 19.03.2020 склав та надіслав відповідачеві 1 письмову Повідомлення-вимогу про дострокове повернення 347221,00 грн. основного боргу, 0,01 грн строкової заборгованості по відсотках, 31 251,00 грн простроченого боргу, 41667,00 грн простроченого боргу, 0,09 грн. простроченої заборгованості по процентам, 1475,35 простроченої пені, 9950,00 грн. строкової комісії, 29850,00 грн. простроченої комісії, зі строком виконання такої вимоги - протягом 30-ти календарних днів з дати одержання відповідачем цього повідомлення, але не пізніше 45-ти календарних днів з дня направлення даного повідомлення Банком.
Відповідач 1 вказану вимогу Банку не виконав ані повністю, ані частково.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Як передбачено п. 18.2.23.8. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «ТАСКОМБАНК», банк, незалежно від настання строків виконання зобов'язань клієнтом за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, право банку на отримання яких передбачено цим договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього договору, або порушення клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.
Таким чином, у зв'язку із порушенням відповідачем 1 графіку повернення кредитних коштів, у позивача виникло право вимагати повернення усієї суми кредиту достроково на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Матеріали справи свідчать також, що 15.04.2019 між AT «ТАСКОМБАНК» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач 2 у справі) укладено Договір поруки № Т 05.10.2018 І 6893, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПАРТНЕР ГРУП» зобов'язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі Заяви-договору № ID6262903 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») від 15.04.2019, що укладений між Кредитором та Боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.
Крім того, 15.04.2019 між AT «ТАСКОМБАНК» (Кредитор) та ОСОБА_2 (Поручитель, відповідач 3 у справі) укладено Договір поруки № Т 05.10.2018 І 6894, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПАРТНЕР ГРУП» зобов'язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі Заяви-договору № ID6262903 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») від 15.04.2019, що укладений між Кредитором та Боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.
Зазначені Договір поруки № Т 05.10.2018 І 6893 та Договір поруки № Т 05.10.2018 І 6894 мають аналогічний зміст, зокрема відповідно до п. 1.2 Договорів поруки Поручителі відповідають перед Кредитором за виконання Боржником усіх зобов'язань за Кредитним договором, в тому числі:
1.2.1. повернути Кредитору кредит у розмірі 500000,00 грн. у терміни (строки), визначені Кредитним договором та додатком № 1 до Кредитного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 15.04.2022;
1.2.2. щомісячно сплачувати кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 0,0001 % річних з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов кредитного договору, та в строки, що встановлені кредитним договором;
1.2.3. щомісячно сплачувати комісію за управління кредитом в розмірі 1,99% річних від суми виданого кредиту в порядку, встановленому кредитним договором.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скористалися своїм правом та на підставі Закону України «Про електронний цифровий підпис» вчинили правочин підписавши Договір поруки електронним цифровим підписом.
Згідно з п. 3.1 Договорів поруки у випадку невиконання Боржником будь-яких зобов'язань за Кредитним договором, або невиконання зобов'язань у строки, визначені Кредитним договором, Кредитор звертається з письмовою вимогою на адресу поручителя, зазначену в розділі 7 цього договору та копію надсилає Боржнику.
Поручитель не пізніше 5-ти робочих днів з дня відправлення вимоги Кредитора зобов'язаний погасити суму в розмірі, визначеному у вимозі. Неотримання Поручителем вимоги Кредитора не звільняє останнього від обов'язку виконати умови цього договору (п. 3.3 Договору).
У зв'язку з недодержанням відповідачем 1 графіку погашення кредитної заборгованості позивач 19.03.2020 склав та надіслав відповідачам 2 і 3 письмові Повідомлення-вимоги про дострокове повернення 347221,00 грн. основного боргу, 0,01 грн строкової заборгованості по відсотках, 31 251,00 грн простроченого боргу, 41667,00 грн простроченого боргу, 0,09 грн. простроченої заборгованості по процентам, 1475,35 простроченої пені, 9950,00 грн. строкової комісії, 29850,00 грн. простроченої комісії, зі строком виконання такої вимоги - протягом 30-ти календарних днів з дати одержання цього повідомлення, але не пізніше 45-ти календарних днів з дня направлення даного повідомлення Банком.
Відповідачі 2 і 3 вказану вимогу Банку не виконав ані повністю, ані частково.
Невиконання відповідачами взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором № ID6262903 від 15.04.2019 в частині погашення заборгованості за кредитом стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в примусовому порядку.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно із ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): Заяву-договір № ID6262903 від 15.04.2019 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»), Договір поруки № Т 05.10.2018 І 6893 від 15.04.2019 та Договір поруки № Т 05.10.2018 І 6894 від 15.04.2019, витяг з сайту про цілісність даних відкритого інтернет-сервісу «Перевірка кваліфікованого електронного підпису» Центрального засвідчу вального органу.
Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).
Відповідачем 1 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору шляхом підписання 15.04.2019 директором ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПАРТНЕР ГРУП» Музичко А.Л. за допомогою ЕЦП та електронної печатки відповідача 1 Заяви-договору № ID6262903 від 15.04.2019, а також щодо факту отримання від позивача кредитних коштів у сумі 500000,00 грн. та наявності боргу за Кредитним договором № ID6262903 від 15.04.2019 в загальному розмірі 502736,76 грн.
ОСОБА_1 (відповідачем 2) та ОСОБА_2 (відповідачем 3) також не надано до справи заперечень щодо факту підписання за допомогою електронного цифрового підпису Договору поруки № Т 05.10.2018 І 6893 від 15.04.2019 та Договору поруки № Т 05.10.2018 І 6894 від 15.04.2019.
Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах цієї господарської справи відсутні та суду не надавались.
Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, враховуючи, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки), суд дійшов висновку, що подані до суду паперові копії електронних доказів (про які зазначено вище) свідчать, що між AT «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПАРТНЕР ГРУП» шляхом накладення 15.04.2019 позивачем та відповідачем 1 їх ЕЦП на документ «Заява-договір № ID6262903» укладено в письмовій формі Кредитний договір № ID6262903 від 15.04.2019, а між AT «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відпоідно шляхом накладення 15.04.2019 вказаними особами (юридичною та фізичними) їх ЕЦП на документ «Договір поруки № Т 05.10.2018 І 6893 від 15.04.2019» і «Договір поруки № Т 05.10.2018 І 6894 від 15.04.2019» укладені в письмові формі відповідні Договір поруки № Т 05.10.2018 І 6893 від 15.04.2019 і Договір поруки № Т 05.10.2018 І 6894 від 15.04.2019.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч. 2 ст. 1054 ЦК України)
Статтею 1055 ЦК України унормовано, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договром виконав належним чином, перерахувавши відповідачу 1 на поточний рахунок кредитні кошти у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується Випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 1 свої зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами і комісії не виконав, грошові кошти згідно умов Договору не повернув, внаслідок чого у відповідача 1 станом на 06.10.2020 утворилась заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) в розмірі 388888,00 грн., заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) в розмірі 0,27 грн., заборгованість по комісі (в т.ч. простроченій) в розмірі 99500,00 грн.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Отже, Договорами поруки № Т 05.10.2018 І 6893 від 15.04.2019 і № Т 05.10.2018 І 6894 від 15.04.2019 забезпечено виконання ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПАРТНЕР ГРУП» зобов'язання за Кредитним договором № ID6262903 від 15.04.2019.
Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).
Отже, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Жодної з підстав для припинення дії Договорів поруки № Т 05.10.2018 І 6893 від 15.04.2019 і № Т 05.10.2018 І 6894 від 15.04.2019, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.
Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов'язаними з обов'язком належного виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.
Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.
На момент розгляду справи ні позичальник, ні поручителі заборгованість перед кредитором не сплатили.
За таких обставин, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту (в т.ч, прострочена) у розмірі 388888,00 грн., по відсоткам за користування кредитними коштами (в т.ч. прострочені) у розмірі 0,27 грн. та комісії (в т.ч. простроченій) у розмірі 99500,00 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом.
В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання та сплата неустойки.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, наведеною нормою закону встановлені альтернативні підстави визначення розміру штрафних санкцій і передбачена можливість обрання їх розміру сторонами договору.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення 9699,87 грн. пені, в тому числі обґрунтовуючи її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Кредитним договором № ID6262903 від 15.04.2019, посилається також на п. 3.3 Заяви-договру № ID6262903 від 15.04.2019 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»).
Зазначеним пунктом Заяви-договру № ID6262903 від 15.04.2019 визначено, що у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сполачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Факт невиконання відповідачем 1 взятих на себе за умовами Кредитного договору № ID6262903 від 15.04.2019 зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, а також сплати процентів за користування кредитними коштами, матеріалами справи доведений.
У зв'язку із цим позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідачів солідарно 9699,87 грн. пені, яка розрахована за загальний період з 06.04.2020 по 06.10.2020.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є правильним та здійснений з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідачів солідарно пені підлягають задоволенню судом в повному обсязі в сумі 9699,87 грн.
Щодо стягнення штрафу у сумі 4648,62 грн. за первод з 06.04.2020 по 06.10.2020, то суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
За приписами ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Мотивуючи позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 4648,62 грн. позивач послався на п. 18.2.5.2 Правил, яким, зокрема, передбачено, що нарахування неустойки та/або штрафу, який визначений в ЦЦінових параметрах, за кожен випадок порушення зобоаязань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано Клієнтом. У випадку порушення цільового використання кредиту клієнт сплачує банку штраф у розмірі 25 % від сувми кредиту, використаної не за цільовим призначенням. Сплата штрафу здійснюється в гривні. У випадку порушення зобов'язань, вказаних в п. 18.2.2.2.7, п. 18.2.2.2.9 цього розділу Правил клієнт сплачує штраф у розмірі 2 % від розміру кредиту, діючого на момнет застосування штрафу.
Проте, в обґрунтування нарахування штрафу позивачем не наведено жодного пункту Кредитного договору або Правил саме за порушення яких наразховано заявлений до стягнення штраф, так само і не доведено за яке саме зобов'язання, що виконано неналежним чином, нараховано штраф.
Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку штраф, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 4648,62 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідачі 1, 2 і 3 своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за тілом кредиту (в т.ч, прострочена) у розмірі 388888,00 грн., по відсоткам за користування кредитними коштами (в т.ч. прострочені) у розмірі 0,27 грн., комісії (в т.ч. простроченій) у розмірі 99500,00 грн. та пені у розмірі 9699,87 грн. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому суд враховує, що згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
За таких обставин судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподіленню порівну між відповідачами 1, 2 і 3 по грн.
Стосовно витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, про які зазначено у попередньому (орієнтовному) розрахунку доданому до позовної заяви, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.
До позовної заяви додано лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести в зв'язку із розглядом справи, згідно з яким витрати на правничу допомогу складають 2500,00 грн.
У порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не надано суду розрахунку витрат на правничу допомогу і з визначенням остаточної суми таких витрат, не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що позивачем не дотримані вимоги ч. 8 статті 129 ГПК України.
Враховуючи наведене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу (згідно попереднього орієнтовного розрахунку) до стягнення не присуджуються.
Керуючись ст., ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПАРТНЕР ГРУП», м. Мелітополь Запорізької області, фізичної особи ОСОБА_1 , м. Мелітополь Запорізької області і до фізичної особи ОСОБА_2 , м. Мелітополь Запорізької області задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПАРТНЕР ГРУП», (72316, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Малюги, буд. 113, ідентифікаційний код юридичної особи 40155701), ОСОБА_1 , (д.н. 26.04.1983 р., АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 , (д.н. 27.09.1984 р., АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 09806443) 388888 (триста вісімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. заборгованость по тілу кредиту, 0 (нуль) грн. 27 коп. заборгованість по відсоткам, 99500 (дев'яносто дев'ять п'ятсот) грн. 00 коп. заборгованість по комісії, 9699 (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 87 коп. пені. Видати наказ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ПАРТНЕР ГРУП», (72316, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Малюги, буд. 113, ідентифікаційний код юридичної особи 40155701) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 09806443) 2490 (дві тисячі чотириста девяносто) грн. 44 коп. судового збору. Видати наказ.
4. Стягнути з ОСОБА_1 , (д.н. 26.04.1983 р., АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 09806443) 2490 (дві тисячі чотириста девяносто) грн. 44 коп. судового збору. Видати наказ.
5. Стягнути з ОСОБА_2 , (д.н. 27.09.1984 р., АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 09806443) 2490 (дві тисячі чотириста девяносто) грн. 44 коп. судового збору. Видати наказ.
6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено « 19» березня 2021 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.