номер провадження справи 27/16/21
18.03.2021 Справа № 908/146/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Арні 2010” (69065 м. Запоріжжя, вул. Сортувальна, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 37359594)
до відповідача: Державного підприємства “Дослідне господарство Широке” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (72250 Запорізька область, Веселівськитй район, с. Широке, вул. Центральна, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 00853317)
про стягнення 294 005 грн. 13 коп.
за участю
представника позивача: Гришин Р.В., ордер ЗП № 082199 від 18.03.2021
представник відповідача: Шубін О.П., ордер № 1036956 від 15.02.2021
15.01.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Арні 2010” про стягнення з Державного підприємства “Дослідне господарство Широке” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України 270 000 грн. 00 коп. заборгованості, 13 359 грн. 45 коп. 3 % річних, 10 645 грн. 67 коп. інфляційних витрат.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 15.01.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/146/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 20.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/146/21, присвоєно справі номер провадження 27/16/21.
Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 17.02.2021.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
17.02.2021 представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив на підставах викладених у відзиві (вх. № 3421/08-08/21 від 17.02.2021) на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що позивач не надав суду двосторонній акт з зазначенням фактично отриманних коштів в порушення вимог п. 4 Договору позики.
Ухвалою суду від 17.02.2021, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 18.03.2021.
02.03.2021 року від позивача в порядку статті 184 ГПК України надійшла відповідь на відзив (вх. № 4523/08-08/21), відповідно до якої зазначено, що вказаний відповідачем двосторонній акт у позивача відсутній, однак це не доводить недійсності Договору позики.
Відповідачем 18.03.2021р. подано доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. № 5693/08-08/21), відповідно до якого зазначено, що відповідачем після отримання позики перераховано позивачу грошові кошти загальною сумою 274402 грн. 90 коп. фактично в межах отриманої позики, однак спростувати або підтвердити факт придбання відповідачем у позивача дизельного палива не має можливості, просив суд відмовити в задоволенні позову.
У судовому засіданні 18.03.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 18.03.2021, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: комплексі «Акорд».
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
18.03.2021 року в судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.03.2021 року заперечив проти задоволення позовних вимог на підставах, що викладені у відзиві на позовну заяву та у доповненні до відзиву.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
22.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю “Арні 2010” (Позикодавець) та Державним підприємством “Дослідне господарство Широке” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (Позичальник) укладено Договір позики № 2202/ФД-01 (Договір), за умовами п. 1.1 якого Позикодавець передає Позичальнику в позику 270000 грн. на строк до 22.05.2019, а Позичальник зобов'язується повернути вказану суму в обумовлений строк.
Факт передачі грошових коштів підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку про виконання та актом, в якому сторони зобов'язані вказати фактично отримані Позичальником грошові кошти (п. 4 Договору).
Відповідно до п. 5 Договору сторони узгодили, що строк обов'язкового повернення грошових коштів до 22.05.2019р. Грошові кошти повертаються Позичальником шляхом їх зарахування на банківський рахунок Позикодавця.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін ота діє до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань у відповідності з умовами договору.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу позику в сумі 270000 грн., про що свідчить платіжне доручення № 4721 від 22.02.2019, яке міститься в матеріалах справи (оригінал судом оглянуто в судовому засіданні в порядку статті 210 ГПК України).
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань та повернення позивачу суми позики в строк до 22.05.2019р., як то передбачено умовами п. 1 Договору.
Крім того, відповідач у відзиву та доповненні до відзиву фактично підтвердив отримання від позивача коштів в розмірі 270 000 грн. та не повернення їх позивачу, також відповідач посилався на те, що в матеріалах справи відсутній акт на виконання п. 4 Договору, в якому сторони мають вказати фактично отримані грошові кошті.
Суд зазначає, що факт передачі позики позивачем відповідачу в розмірі 270000 грн. підтверджується оригіналом платіжного доручення № 4721 від 22.02.2019 з призначенням платежу: надання зворотнього безготівкового займу, згідно Договору № 2202/ФД-01 від 22.02.2019», що є достовірним доказом в розумінні чинного законодавства України, а відсутність акту не може свідчить про зворотнє.
Також представник відповідача надав до матеріалів справи копію банківської виписки, з якої вбачається, що підприємство відповідача отримало суму позики.
За таких обставин, сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на час подачу позову складає 270000 грн. 00 коп.
Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми у повному обсязі не надав.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 270000 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
До засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Позивачем заявлені вимоги за загальний період з 22.05.2019 по 12.01.2021 про стягнення 13359 грн. 45 коп. 3 % річних та 10645 грн. 67 коп. втрат від інфляції.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).
Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунки 3% та втрат від інфляції грошових коштів виконані вірно, сума втрат від інфляції судом отримана більша ніж заявлена позивачем, однак суд розглядає лише заявлені позовні вимоги, отже стягненню з відповідача за загальний період з 22.05.2019 по 12.01.2021 підлягає 13359 грн. 45 коп. 3 % річних та 10645 грн. 67 коп. втрат від інфляції.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Арні 2010” є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 46, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Арні 2010” до Державного підприємства “Дослідне господарство Широке” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Дослідне господарство Широке” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (72250 Запорізька область, Веселівський район, с. Широке, вул. Центральна, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 00853317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Арні 2010” (69065 м. Запоріжжя, вул. Сортувальна, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 37359594) 270000 (двісті сімдесят тисяч) грн. заборгованості, 13359 (тринадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 45 коп. 3 % річних, 10645 (десять тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 67 коп. інфляційних втрат, 4410 (чотири тисячі чотириста десять) грн. 07 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 19.03.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.