вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"16" березня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/1171/20
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Вінницьке обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", вул. Соборна, 71, м. Вінниця, 21050, код - 09302607
до: Фізичної особи-підприємця Змійчук Лесі Євгенівни, АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1
до: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , код - НОМЕР_2
про солідарне стягнення кредитної заборгованості
30.11.2020 року на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Вінницьке обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Фізичної особи-підприємця Змійчук Лесі Євгенівни та до Багнета Богдана Володимировича про солідарне стягнення 25 610,59 грн заборгованості з яких, 23 870,05 грн основного боргу, 1 185,05 грн відсотків річних, 96,02 грн пені за прострочення платежів по кредиту та відсотках, 127,92 грн інфляційних втрат та 331,55 грн 3% річних за Кредитним договором № 493 від 22.08.2018 року.
Ухвалою суду від 02.12.2020 року зобов'язано Вінницьку районну раду та Великокрушлинецьку сільську раду надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
08.12.2020 року на адресу суду від Вінницької районної ради надійшов лист № 01-03/867 від 03.12.2020 року, в якому зазначено, що Вінницька районна рада не володіє повноваженнями та інформацією про зареєстроване місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 .
29.12.2020 року Господарський суд Вінницької області листами зобов'язав Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради та Департамент державної міграційної служби у Вінницькій області надати інформацію про зареєстроване місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 .
11.01.2021 року до суду від Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради надійшов лист № 04-01-011-637 від 06.01.2021 року. Додатком до листа додано довідку в якій зазначено, що зареєстроване місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 значиться АДРЕСА_3 .
Ухвалою суду від 15.01.2021 року відкрито провадження справі № 902/1171/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
Сторонам встановлено строки на вчинення процесуальних дій до 15.02.2021 року.
Позивачем отримано ухвалу суду 15.01.2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 2105019478061, яке наявне в матеріалах справи.
При цьому, конверти з ухвалами суду від 15.01.2021 року, що надіслані на адреси відповідачів (Фізичної особи-підприємця Змійчук Лесі Євгеніївни ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , код - НОМЕР_2 ) повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Судом повторно направлено за місцезнаходженням відповідачів ухвали про відкриття провадження у справі.
Тому, судом вжито всіх можливих заходів для належного сповіщення відповідачів.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Оскільки, відповідач не значиться за адресою місцезнаходження, тобто відсутній за цією адресою, тому в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвалу суду вручено з дотриманням вимог процесуального закону.
Крім того, за змістом ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи вищевикладене, суд вирішив розглянути справу за наявними доказами.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 22.08.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"" (Банк) та Фізичної особи-підприємця Змійчук Лесею Євгеніївною (Боржник, Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 493.
Згідно п. 2.1 Кредитного договору Банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а Позичальник зобов'язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі визначеному в статті 3 цього договору та сплати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором.
За змістом п. 3.1 Договору сума та валюта кредиту становить 100 000,00 грн.
Кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 21.08.2020 року (п. 3.2 Кредитного договору).
Виконання Позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується порукою (п. 3.3 Кредитного договору).
Процентна ставка є фіксованою та нараховується і сплачується в розмірі 28,00 % процентів річних (п.3.3 Кредитного договору).
Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 1% від суми кредиту в день укладення цього договору (п. 3.5 Кредитного договору).
Згідно п. 3.6 Кредитного договору Банк відкриває поточний рахунок № НОМЕР_3 .
Згідно п. 3.8 Кредитного договору кредит надається в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника.
За п. 3.10 Позичальник здійснює повернення кредиту та проводить сплату процентів за користування ним відповідно до Графіку платежів, який є Додатком 3 до цього договору, та у випадках, визначених договором, підлягає коригування Банком.
Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь - які або всі можливі випадки невиконання Позичальником та Поручителем взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим договором або іншими договорами, укладеними Позичальником з Банком, з підстав передбачених п. 3.12 цього договору, відмовитись від надання кредиту, призупинити або відкликати кредит (вимагати повернення суми кредиту (основної суми боргу) та сплати суми нарахованих процентів за користування кредитом, разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за цим договором) (п. 4.2.6 Кредитного договору).
Згідно п.п. 4.3.1, 4.3.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язався належним чином виконувати всі умови договору та взяті на себе цим договором зобов'язання. У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.
У випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань, передбачених цим договором, Банк має право застосувати до Позичальника штрафні санкції за порушення Позичальником строків виконання зобов'язання щодо погашення основної суми боргу та/або сплати комісійних винагород та/або процентів за користування кредитом - пеню на користь Банку, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період простроченого платежу, за кожен день прострочення (п. 6.1 Кредитного договору).
Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором, здійснюється до повного виконання відповідного зобов'язання, встановленого цим договором та не припиняється через шість місяців від дня, коли таке зобов'язання мало бути ним виконано (п. 6.2. Кредитного договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.6 Кредитного договору).
Окрім того, на виконання умов укладеного Кредитного договору № 493 від 22.08.2018 року підписано ряд додатків, а саме:
- Додаток № 1 Заява на отримання кредиту;
- Додаток № 2 Довідка про розшифровку рядку 2000 Форми № 2 "Звіт про фінансові результати " Форми №-2м (№-2мс) "Звіту про фінансові результати" у розрізі видів економічної діяльності;
- Додаток № 3 Графік платежів за Кредитним договором.
Також, 22.08.2018 року в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 493 від 22.08.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (Банк, Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Змійчук Лесею Євгеніївною (Боржник, Позичальник) та громадянином ОСОБА_1 (Поручитель) укладено договір поруки.
Згідно п. 2.1. Договору поруки Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі Зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.
Відповідно п. 2.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язання у тому ж обсязі, що і Боржник, в порядку, визначеним Кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі: повного чи часткового невиконання Боржником зобов'язання, зокрема щодо сплати процентів та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов'язання за вимогою Кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором; на відшкодування завданих Кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов кредитного договору (п.п. 2.2.1, 2.2.2 Договору поруки).
Згідно п. 3.2.2. Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником Зобов'язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором. Кредитор набуває права вимоги до Боржника і Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов'язанням, а Поручитель та Боржник з моменту порушення Боржником зобов'язання відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
У випадку направлення Кредитором Поручителю вимоги. Поручитель зобов'язується здійснити виконання порушеного Зобов'язання протягом 10 (десяти) календарних днів з дати направлення вимоги Кредитором та в обсязі, зазначеному у Вимозі (п. 3.2.7 Договору поруки).
За змістом п. 10.3.1 дія поруки за цим договором для цілей застосування та в розумінні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України становить 10 (десять) років з моменту підписання цього договору сторонами та його скріплення печатками сторін за наявності.
Банк виконав зобов'язання, передбачені умовами Кредитного договору № 493 від 22.08.2018 року надав банківський кредит, що підтверджується випискою по банківському розрахунку, яка наявна в матеріалах справи.
У зв'язку із неналежним виконанням Позичальником умов Кредитного договору № 493 від 22.08.2018 року вимогою Банку № 101.20-10/967 від 26.06.2020 року було повідомлено Позичальника про необхідність повного погашення кредитної заборгованості.
При цьому, у зв'язку із невиконанням Позичальником умов Кредитного договору повідомленням Банку №101.20-10/966 від 26.06.2020р було повідомлено Поручителя про необхідність повного погашення кредитної заборгованості, що підтверджується повідомлення Банку № 101.20-10/966 від 26.06.2020 року.
Однак відповіді надано не було, заборгованість не погашено.
Станом на 19.10.2020 року заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором № 493 від 22.08.2018 року становить 25 610,59 грн заборгованості з яких, 23 870,05 грн основного боргу, 1 185,05 грн відсотків, 96,02 грн пені за прострочення платежів по кредиту та відсотках, 127,92 грн інфляційних втрат та 331,55 грн 3% річних за Кредитним договором № 493 від 22.08.2018 року.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку Кредитному договору № 493 від 22.08.2018 року суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли відносини, що підпадають під регулювання наступних статей чинного законодавства.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У ст. 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (Кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Слід також зазначити, що з огляду на заявлення позову не тільки до Позичальника (відповідача 1) за Кредитним договором № 493 від 22.08.2018 року, а і до Поручителя (відповідача 2) за Договором поруки, судом при прийнятті рішення враховано наступні норми матеріального права.
Зокрема із ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України згідно яких у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно п. 2.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Зобов'язання у тому ж обсязі, що і Боржник, в порядку, визначеним Кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі: повного чи часткового невиконання Боржником зобов'язання, зокрема щодо сплати процентів та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов'язання за вимогою Кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором; на відшкодування завданих Кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов кредитного договору (п.п. 2.2.1, 2.2.2 Договору поруки).
Згідно п. 3.2.2. Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником Зобов'язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором. Кредитор набуває права вимоги до Боржника і Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов'язанням, а Поручитель та Боржник з моменту порушення Боржником зобов'язання відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, враховуючи, що строк дії договору поруки становить 10 років, суд вважає вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості у розмірі 25 610,59 грн. правомірними та обґрунтованими з огляду на що задовольняє їх у повному обсязі.
Також, судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідачів 1 185,05 грн відсотків, 96,02 грн пені за прострочення платежів по кредиту та відсотках, 127,92 грн інфляційних втрат та 331,55 грн 3% річних від простроченої заборгованості, в результаті чого суд дійшов висновку, що позовні вимоги в зазначених частинах щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно пункту 6.1 Кредитного договору у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань, передбачених цим договором, Банк має право застосувати до Позичальника штрафні санкції за порушення Позичальником строків виконання зобов'язання щодо погашення основної суми боргу та/або сплати комісійних винагород та/або процентів за користування кредитом - пеню на користь Банку, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Разом з тим, Позичальник отримавши кредитні кошти на умовах повернення, строковості та платності порушив свої договірні зобов'язання, щодо строків повернення кредиту, процентів за його користування, пені, що призвело до виникнення простроченої заборгованості.
Судом не виявлено недоліків у правильності розрахунків заборгованості за Кредитним договором.
Отже суд доходить висновку про правомірність обчислення нарахуванні процентів річних за користування кредитом, пені, 3% річних, інфляційних втрат до моменту виконання основного зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідачі не подали до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Задовольняючи позовні вимоги судом прийнято до уваги, що відповідачами не було надано ні доказів погашення заборгованості, ні власного контррозрахунку заборгованості.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім того при прийнятті рішення з огляду на те, що відповідач 2 являється фізичною особою без статусу суб'єкта господарювання судом враховано, що у даній справі сторонами основного зобов'язання за договором від 22.08.2018 року, тобто кредитором і боржником, є юридичні особи.
Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" як кредитор подало до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними приписами ГПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відтак, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що згідно ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст.4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями ст. 20 ГПК України.
Таким чином, до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18.
У випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 202/33292/13-ц).
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Процесуальним законом не передбачено солідарного стягнення судових витрат. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідачів в рівних частках.
Оскільки, при подачі позову сплачено 2 102,00 грн. то на кожного з відповідачів при розподілі витрат припадає сума 1 051,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Змійчук Лесі Євгенівни ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) та з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , код - НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (вул. Соборна, 71, м. Вінниця, 21050, код - 09302607) - 23 870,05 грн - основного боргу, 1 185,05 грн - процентів за користування кредитними коштами, 96,02 грн - пені за прострочення платежів по кредиту та відсотках (за період з 22.08.2018 року по 30.09.2020 року), 127,92 грн - інфляційних втрат (за період з квітня 2020 року по січень 2020 року) та 331,55 грн 3% річних (за період з 22.08.2018 року по 30.09.2020 року) за Кредитним договором № 493 від 22.08.2018 року.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Змійчук Лесі Євгенівни ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) та з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , код - НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (вул. Соборна, 71, м. Вінниця, 21050, код - 09302607) судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви в рівних частках, тобто по 1 051,00 грн. з кожного.
4. Видати накази після набранням судовим рішенням законної сили.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.
Повне рішення складено 19 березня 2021 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Соборна, 71, м. Вінниця, 21050)
3 - відповідачу 1 (вул. Гагаріна, буд. 11, с. Гавришівка, Вінницький район, Вінницька область, 23202)
4 - відповідачу 2 (вул. Українська, буд. 4, с. Великі Крушлинці, Вінницький район, Вінницька область, 23243)