15 лютого 2021 року
м. Харків
Справа № 636/2922/18
Провадження № 22-ц/818/1652/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Хорошевського О.М.
суддів - Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря Пузікової Ю.С.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 14 січня 2019 року, постановлене суддею Гуменним З.І., за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області про стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень,-
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 34098,78 грн. - матеріальної шкоди; 3003,17 грн. - індексації по курсу іноземних валют; 770,91 грн. - грошових коштів за розрахунково-касове обслуговування; 815561,39 грн. - прогнозованої матеріальної шкоди, завданої відповідачем; 20000,00 грн. - моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначено, що на виконанні в Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву знаходяться виконавчі листи, які видані за рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 11.04.2013, у цивільній справі № 2036/2-984/2011, згідно якого зобов'язано ОСОБА_2 за власні кошти привести самовільно реконструйовану групу будівель, до якої входять будівля магазину АДРЕСА_1 та склад-магазин «Г», «Г1», «ГЗ», адресу яких було змінено на літ. «Щ» по АДРЕСА_1 , у попередній стан, а також ОСОБА_2 зобов'язано за власні кошти привести самовільно реконструйовану будівлю магазину, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 у попередній стан, згідно з проектом забудови. В ході виконання виконавчих проваджень, ОСОБА_1 на депозитний рахунок Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області були сплачені грошові кошти, як авансовий внесок на авансування витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 116578,00 грн. Позивач вважає, що грошові кошті Міжрайонним відділом ДВС були неправомірно отримані від ОСОБА_1 , і які більше ніж два роки знаходились на депозитному рахунку відділу ДВС принесли службі неправомірну вигоду, шляхом отримання процентів на депозитних рахунках. У зв'язку із дуже тривалим виконання виконавчих проваджень № 43036148 та № 43036229, яке триває вже понад 4 роки, заявник отримує тяжкі моральні страждання, так як судове рішення не виконується.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 14 січня 2019 року позовні вимоги залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що на виконанні в Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву знаходяться виконавчі листи, які видані за рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 11.04.2013 року, у цивільній справі № 2036/2-984/2011, згідно якого зобов'язано ОСОБА_2 за власні кошти привести самовільно реконструйовану групу будівель, до якої входять будівля магазину АДРЕСА_1 та склад-магазин «Г», «Г1», «ГЗ», адресу яких було змінено на літ. «Щ» по АДРЕСА_1 , у попередній стан, а також зобов'язано ОСОБА_2 за власні кошти привести самовільно реконструйовану будівлю магазину, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 у попередній стан, згідно з проектом забудови. В ході виконання виконавчих проваджень, ним на депозитний рахунок Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області були сплачені грошові кошти, як авансовий внесок на авансування витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 116 578 грн. Позивач вважає, що грошові кошті Міжрайонним відділом ДВС були неправомірно отримані від нього, і які більше ніж два роки знаходились на депозитному рахунку відділу ДВС принесли службі неправомірну вигоду, шляхом отримання процентів на депозитних рахунках. У зв'язку із тривалим виконання виконавчих проваджень № 43036148 та № 43036229, яке триває вже понад 4 роки, вказує, що він отримує тяжкі моральні страждання, так як судове рішення не виконується. Вважає, що наявні підстави для задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області надав відзив на апеляційну скаргу, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 14 січня 2019 року - залишити без змін.
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 14 січня 2019 року в частині відшкодування моральної шкоди змінено щодо мотивів відмови в позові. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року Постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень,скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 14 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019року залишено без змін.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 14 січня 2019 року судом апеляційної інстанції переглядається лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади, а в даному випадку - органу державної виконавчої служби, до відповідальності у вигляді відшкодування завданої шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і завданою шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду. При цьому неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватися відповідним рішенням суду, яке має преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди. У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної виконавчої служби та причинний зв'язок між такою поведінкою та завданою шкодою. Докази, які позивач надав до суду, не підтверджують безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між неотриманням грошових коштів як прогнозованої упущеної вигоди та діями МР ВДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву ГТУЮ у Харківській області. Крім того, позивач не довів факту заподіяння і розміру моральної шкоди.
Проте з таким висновком суду погодитись повністю не можна.
Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до положень частини першої статті 1167 ЦК України, статті 1174 ЦК України, частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця, відшкодовується державою.
У п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень ст. 56 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції що діяла на лютий 2014 року), а також з положень ст. ст. 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.
Так, Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 02 грудня 2015 року залишено без змін ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 09 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 травня 2015 року, якими визнано дії державного виконавця ВДВС Чугуївського МРУЮ Харківської області неправомірними та такими, що порушують законні права та інтереси заявника ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 98-100).
Крім того, постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження № 43036229 від 25.03.2016 заступником начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальником Управління державної виконавчої служби головного територіального Управління юстиції у Харківській області на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з метою перевірки законності, правильності та своєчасного виконання ВП № 43036229, про зобов'язання ОСОБА_2 за власні кошти привести самовільно реконструйовану будівлю магазину в попередній стан згідно з проектом забудови визнано дії та бездіяльність начальника ВДВС такими, що суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження» (т. 1 а.с. 27-32)
Вказане негативно вплинуло на дотримання прав позивача, оскільки у зв'язку з тривалим виконання виконавчих проваджень № 43036148 та № 43036229, яке відбувалось понад 4 роки, заявник отримує моральні страждання, так як судове рішення не виконується.
Посилання рішення суду першої інстанції на відсутність у матеріалах справи доказів моральної шкоди, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки позивачем доведено обставини наявності у нього душевних страждань, яких він зазнав у зв'язку із бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.
Отже, суд першої інстанції дійшов не вірного висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу.
При цьому, судова колегія відзначає, що в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Отже, судова колегія звертає увагу, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у понесених ним моральних (душевних) страждань є зокрема відчуття несправедливості, викликане тривалим не виконанням судового рішення, витрати зусиль спрямованих на захист своїх прав.
Таким чином, наявність моральної шкоди, протиправність дій заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача встановлених судовим рішенням, якими визнано дії державного виконавця ВДВС Чугуївського МРУЮ Харківської області неправомірними та такими, що порушують законні права та інтереси заявника ОСОБА_1 та постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження № 43036229 від 25.03.2016 не спростовано відповідачами.
Враховуючи, що структурний підрозділ державної виконавчої служби, створені в системі Міністерства Юстиції України і є державним органом до повноважень яких віднесено здійснення передбачених законом заходів, спрямованих на виконання судових рішень, що дає підстави стягувачу на обґрунтовані очікування своєчасного і повного виконання таких рішень, неналежне виконання посадовими особами підрозділів виконавчої служби викликає негативні наслідки немайнового характеру сторони виконавчого провадження, чиї права та інтереси при цьому порушені.
Зважаючи на доведеність факту, спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 бездіяльністю ДВС та тривалим виконанням рішення суду, враховуючи вимоги розумності, добросовісності, виваженості, справедливості, а також встановлення розміру моральної шкоди, судова колегія вважає за можливе стягнути 5000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.
Судові витрати по сплаті судового збору підлягають вирішенню за правилами ст. 141 ЦПК України.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, оскаржуване рішення підлягає скасуванню згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1 376, 381-384 ЦПК України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 14 січня 2019 року скасувати в частині відмови у стягненні на відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.
Позовні вимоги в цій частині задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України ( шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку ) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію спричиненої моральної шкоди в розмірі 5000 ( п'ять тисяч ) грн. 00 коп.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь держави судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 176,20 грн та подання апеляційної скарги в розмірі 264,30 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий О.М. Хорошевський
Судді А.В. Котелевець
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення складено 19 березня 2021 року.