Іменем України
24 лютого 2021 року м. Кропивницький
справа № 383/96/20
провадження № 22-ц/4809/93/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л. (суддя-доповідач)
суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.
з участю секретаря: Сорокіної Н.В.
Учасники справи:
позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»;
відповідач ОСОБА_1 .
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2020 року, у складі Бондаренко В.В., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позову позивач зазначав, що з метою отримання банківських послуг відповідач підписала заяву без номеру від 05.05.2014, згідно якої отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Вказував, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Посилається на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 09.12.2019 утворилась заборгованість у розмірі 49280,06 грн., яка складається із: 2013,81 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 334,47 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 44108,92 грн. - пеня; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2322,86 грн. - штраф (процентна складова).
Просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Позивач, у скарзі посилається на те, що підписуючи анкету - заяву відповідач пройшов ідентифікацію в банку, а тому повторне заповнення будь - яких заяв або підписання інших додаткових документів не вимагалося згідно процедури, що затверджена наказами по банку і що не суперечить чинному законодавству. Саме, на підставі вказаної заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок і на яку встановлено кредитний ліміт.
Вважає, що виписка про рух коштів клієнта є первинним документом та підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів.
Вважає, що кредитний договір повністю відповідає вимогам ч.1 ст.207 та п. 2 ст. 208 ЦК України.
Разом із апеляційною скаргою позивач подав виписку за договором №б/н станом на 02.09.2020.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на необгрнутовнаість позовних вимог.
Колегія суддів, погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, як з таким, що ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Згідно зі змістом вказаної анкети - заяви відповідач погодилася з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також ознайомилась з договором про надання банківських послуг та згодна з його умовами (а.с.17).
Судом першої інстанції встановлено, що анкета-заява заява не містить відомостей щодо встановлення кредитного ліміту, процентної ставки за користування кредитними коштами та відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умови та Правила надання банківських послуг не підписані відповідачем (а. с. 18, 19-35).
Звернувшись із позовом до суду позивач подав розрахунок з якого вбачається, що за вказаним кредитним договором у відповідачки станом на 09.12.2019 утворилась заборгованість у розмірі 49280,06 грн., що складається із: 2013,81 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 334,47 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 44108,92 грн. - пеня; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2322,86 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.10-16).
Також банк у позові зазначив про відсутність заборгованості за поточним тілом кредиту, відсотками та просив стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 2013,81 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 334,47 грн., а також штрафи та пеню в загальній сумі 46931,78 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги та доводи апеляційної скарги позивач посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, як невід'ємні частини договору.
Суд першої інстанції правильно послався на те, що відсутні докази про те, що відповідач ознайомилася із Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Також, в анкеті - заяві, яка підписана сторонами відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, комісії, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач сплатила банку заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 2013,81 грн., а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню і колегія суддів погоджується із таким висновком суду.
Щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення процентів, пені, штрафів за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру суд першої інстанції послався на те, що відповідач належним чином не ознайомлений з умовами кредитного договору і ця обставина підтверджена матеріалами справи.
Необґрунтованими є посилання позивача, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору, яким обумовлено пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів, тощо.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку з яким погоджується і колегія суддів, що позичальник не підписував жодного документу, який би обумовлював порядок та умови нарахування і сплати таких платежів, як: проценти, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають ,що узгоджується із позицію Верховного Суду у постанові № 342/180/17 від 03.07.2019.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
17.03.2021 - складено постанову.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді Л.М. Дьомич
О.А. Письменний