Провадження № 22-ц/803/3714/21 Справа № 199/4081/18 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
18 березня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.
за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро
клопотання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про зупинення провадження
по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», де третя особа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про визнання незаконними дій щодо режиму нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно з показаннями загальнобудинкового лічильника, зобов'язання здійснити перерахунок за спожитий газ, визнання дій незаконними та зобов'язання встановити індивідуальний газовий лічильник у квартирах позивачів, відшкодування моральної шкоди , -
У червні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 звернулися до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз»), товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»), третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вони проживають у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_1 - у квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 - у квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 - у квартирі АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 - у квартирі АДРЕСА_5 , ОСОБА_4 - у квартирі АДРЕСА_6 , та є споживачами природного газу.
Вони звернулися до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» (далі - ПАТ «Дніпрогаз»), правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», із заявою про безкоштовне встановлення індивідуальних лічильників газу у своїх квартирах.
ПАТ «Дніпрогаз» необґрунтовано відмовило їм у встановленні індивідуальних лічильників газу і повідомило, що 11 квітня 2016 року було виконано роботи щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу.
Вважали, що встановлення загальнобудинкового лічильника обліку газу у процесі споживання газу не відображає об'єм фактичного його споживання кожним споживачем багатоквартирного будинку окремо, унаслідок чого нараховуються суми за споживання газу, який насправді не використовувався споживачами. Договори між окремими побутовими споживачами, а саме ними, як власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу, та відповідачами, зокрема щодо встановлення загальнобудинкового лічильника і проведення оплати за показниками такого лічильника, також не укладалися. Вказаними протиправними діями відповідачів порушено їхні права та їм завдано моральної шкоди.
З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 просили суд визнати дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» і ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» неправомірними щодо нарахування їм з липня 2017 року обсягу та плати за спожитий газ за показниками загальнобудинкового газового лічильника; зобов'язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» здійснити ОСОБА_1 за його особовим рахунком № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 за її особовим рахунком № НОМЕР_2 , ОСОБА_3 за його особовим рахунком № НОМЕР_3 , ОСОБА_5 за його особовим рахунком № НОМЕР_4 , ОСОБА_4 за її особовим рахунком № НОМЕР_5 , перерахунок плати за газ, починаючи з липня 2017 року, виходячи із діючих протягом вказаного періоду норм споживання газу для громадян у квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники; стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 20 000 грн у рівних частках на користь кожного з позивачів. Також, просили зобов'язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» встановити кожному з них індивідуальні лічильники газу та визнати неправомірними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» у частині невстановлення індивідуальних лічильників у їх квартирах.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки індивідуальні лічильники у квартирах позивачів відсутні, проте у будинку, в якому ці квартири розташовані, встановлено загальнобудинковий лічильник, тому вимоги позивачів у частині визнання незаконними здійснених ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за період з липня 2017 року нарахувань плати за газопостачання із застосуванням загальнобудинкового вузла обліку газу та зобов'язання здійснити перерахунок є безпідставними.
ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» по відношенню до побутових споживачів є постачальником, а АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (ПАТ «Дніпрогаз») - Оператором газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ), унаслідок чого позовні вимоги про зобов'язання ПАТ «Дніпрогаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок плати за газ за період з липня 2017 року по теперішній час у квартирах, в яких не встановлено індивідуальні лічильники, не відповідають положенням законодавства.
Споживач має можливість забезпечити індивідуальний облік природного газу у своїй квартирі із джерел, не заборонених законодавством, встановлення індивідуальних лічильників природного газу за рахунок газорозподільного підприємства передбачено лише там, де не було передбачено встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу. Таким чином, передчасними є вимоги позивачів про визнання дій неправомірними та зобов'язання встановлення індивідуальних лічильників обліку газу у їх квартирах. Позивачами належними та допустимими доказами не підтверджено факт завдання їм моральної шкоди.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визначений статтею 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» термін на забезпечення позивачів індивідуальними лічильниками газу, ще не настав, а тому їх вимоги є необґрунтованими та передчасними, оскільки відсутнє зі сторони АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» порушення прав позивачів.
Прямої вказівки на виключний обов'язок АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» проводити дії зі встановлення індивідуальних лічильників газу положеннями законодавства не передбачено, тому вимоги позивачів щодо зобов'язання товариства встановити лічильники газу є безпідставними і необґрунтованими.
Вимога позивачів про здійснення ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» перерахунку плати за спожитий природний газ з липня 2017 року є безпідставною, оскільки в останнього відсутні підстави та повноваження для здійснення перерахунку вартості спожитого природного газу за показами загальнобудинкового лічильника газу, обсяги якого визначено Оператором ГРМ, АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз». Правові підстави для стягнення на користь позивачів з відповідачів моральної шкоди відсутні, оскільки вину останніх у спричиненні такої шкоди не доведено.
Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», де третя особа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про визнання незаконними дій щодо режиму нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно з показаннями загальнобудинкового лічильника, зобов'язання здійснити перерахунок за спожитий газ, визнання дій незаконними та зобов'язання встановити індивідуальний газовий лічильник у квартирах позивачів, відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо нарахування ОСОБА_1 з липня 2017 року обсягу та плати за спожитий газ за показниками загальнобудинкового газового лічильника, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 .
Визнано неправомірними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо нарахування ОСОБА_2 з липня 2017 року обсягу та плати за спожитий газ за показниками загальнобудинкового газового лічильника, розташованого за адресою: АДРЕСА_8 .
Визнано неправомірними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо нарахування ОСОБА_3 з липня 2017 року обсягу та плати за спожитий газ за показниками загальнобудинкового газового лічильника, розташованого за адресою: АДРЕСА_9 .
Визнано неправомірними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо нарахування ОСОБА_4 з липня 2017 року обсягу та плати за спожитий газ за показниками загальнобудинкового газового лічильника, розташованого за адресою: АДРЕСА_10 .
Зобов'язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» здійснити перерахунок плати за газ ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_7 , починаючи з липня 2017 року та виходячи із діючих, протягом вказаного періоду, норм споживання газу для громадян в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники.
Зобов'язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» здійснити перерахунок плати за газ ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_8 , починаючи з липня 2017 року та виходячи із діючих, протягом вказаного періоду, норм споживання газу для громадян в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники.
Зобов'язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» здійснити перерахунок плати за газ ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_9 , починаючи з липня 2017 року та виходячи із діючих, протягом вказаного періоду, норм споживання газу для громадян в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники.
Зобов'язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» здійснити перерахунок плати за газ ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_10 , починаючи з липня 2017 року та виходячи із діючих, протягом вказаного періоду, норм споживання газу для громадян в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники.
Визнано неправомірними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо не встановлення індивідуального лічильника газу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_7 .
Визнано неправомірними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо не встановлення індивідуального лічильника газу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_8 .
Визнано неправомірними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо не встановлення індивідуального лічильника газу ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_9 .
Визнано неправомірними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо не встановлення індивідуального лічильника газу ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_10 .
Зобов'язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» встановити індивідуальний лічильник газу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_7 .
Зобов'язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» встановити індивідуальний лічильник газу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_8 .
Зобов'язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» встановити індивідуальний лічильник газу ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_9 .
Зобов'язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» встановити індивідуальний лічильник газу ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_10 .
В іншій частині позову - відмовлено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3363 (три тисячі триста шістдесят три) грн. 20 коп.
У апеляційній скарзі АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
17 березня 2021 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про зупинення провадження по даній справі.
Клопотання мотивоване тим, справу №212/5836/17 ухвалою Верховного Суду від 23.12.2020 року за колективним позовом мешканців багатоквартирного будинку до АТ «Криворіжгаз» про визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів за касаційними скаргами мешканців будинку передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу (уточнення) висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №214/2435/17.
Ухвалою від 02.02.2021 року, вказану справу прийнято до розгляду Великої Пазати Верховного Суду до розгляду вказану справу.
В мотивувальній частині зазначеної ухвали визначено:
«Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для відступу в цій частині від висновку (шляхом його конкретизації), викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18), а саме щодо застосування статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів України дає підстави дійти висновку, що умови встановлення загальнобудинкового лічильника обліку природного газу в період до 20 січня 2018 року та в період після 20 січня 2018 року різнилися:
- до 20 січня 2018 року - оператор газорозподільної системи зобов'язаний був врегулювати з власником (власниками) будинку (будинків) (квартир), особою, відповідальною за експлуатацію будинку (будинків), балансоутримувачем будинку (будинків) договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку (пункт 4 Тимчасового положення);
- після 20 січня 2018 року - лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (стаття 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»).
Таким чином, для правильного вирішення спору в аналогічних категоріях справ необхідно з'ясувати час встановлення загальнобудинкового лічильника обліку та дотримання сторонами наведених умов.
Ні попередня (до 20 січня 2018 року), ні чинна редакція Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» не кваліфікує дії газорозподільної організації щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу як протиправні чи такі, що суперечать вимогам цього Закону.
Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у разі невстановлення у споживачів індивідуальних лічильників обліку газу дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2021 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника обліку газу, який встановлений з дотриманням положень законодавства, чинного на момент такого встановлення, є правомірними та не суперечать вимогам Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
З метою гарантування юридичної визначеності колегія судів вважає, що існує необхідність у відступленні (конкретизації) правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого в постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14?347цс18), а саме у частині висновків про те, що пропозиція газорозподільної організації щодо врегулювання відносин зі встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладення відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», оскільки має значення період, у який така пропозиція здійснена: якщо до 20 січня 2018 року, коли згода усіх співвласників квартир на встановлення загальнобудинкового лічильника газу не вимагалась, чи після 20 січня 2018 року, коли загальнобудинковий лічильник газу міг бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Кваліфікація правомірності встановлення загальнобудинкового лічильника газу в період до 01 січня 2021 року, тобто до дати, яку визначив законодавець у статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», вказавши, що суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року, має значення, оскільки це вливає на порядок визначення обсягів спожитого газу споживачами за показниками загальнобудинкового лічильника, чи за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Аналіз судової практики свідчить про те, що, застосовуючи висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18) суди, як правило, виходять з того, що визначення газорозподільною організацією обсягу спожитого природного газу на підставі показників загальнобудинкового лічильника обліку є неправомірними, оскільки саме на газорозподільне підприємство покладений обов'язок встановлення індивідуальних лічильників обліку природного газу споживачам, а тому до моменту встановлення таких лічильників облік природного газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. Таких висновків дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 176/1664/18 (провадження № 61-5545св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 725/5727/18 (провадження № 61-15791св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 947/26219/19 (провадження № 61-12880св20), при цьому не враховують дату встановлення загальнобудинкового лічильника, а також те, що на час розгляду всіх наведених справ кінцевий термін, у який суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, ще не настав.
Проте за змістом наведеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14?347цс18) висновок про те, яким чином визначати обсяг спожитого газу споживачами до встановлення індивідуальних лічильників: за показаннями загальнобудинкового лічильника, чи за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України, відсутній.”
АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» зазначило, що пов'язаність вищевказаних справ з даною справою вказує на об'єктивну неможливість розгляду справи №199/4081/18 до вирішення справи № 212/5836/17 ВП ВС, оскільки в обох справах однією з підстав позову є правомірність дій Операторів ГРМ з визначення об'єму споживання за показниками загальнобудинкового лічильника газу та його нарахування не застосовуючи норми споживання, визначенні постановами КМУ.
Перевіривши доводи заявника та вислухавши думку учасників справи з приводу поданого клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Відповідно до ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів із дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Необґрунтоване зупинення провадження в справі порушує розумні строки судового розгляду, а відтак, і права учасників процесу. Питання про розумність строку провадження в справі вирішується з урахуванням права особи на справедливий суд у контексті положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, з урахуванням дійсних обставин справи, критеріїв складності справи, поведінки заявника та компетентних органів, а також важливості предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції» та ін.).
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Колегія звертає увагу, що не можливо посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України).
Фактично, зупинення провадження у справі, яке по суті буде здійснено без належних підстав, порушить право позивача на розгляд справи у строки, встановлені процесуальним законом.
Колегія суддів вважає, що підстави для обов'язкового зупинення провадження у справі, передбачені положеннями ч.1 ст. 251 ЦПК України, відсутні, оскільки АТ«Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» не обґрунтував належними доказами об'єктивну неможливість розгляду справи, яка переглядається, по суті та необхідність зупинення провадження у даній справі.
На підставі викладеного, у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 251, 253, 374 ЦПК України, колегія суддів, -
У задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про зупинення провадження по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», де третя особа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про визнання незаконними дій щодо режиму нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно з показаннями загальнобудинкового лічильника, зобов'язання здійснити перерахунок за спожитий газ, визнання дій незаконними та зобов'язання встановити індивідуальний газовий лічильник у квартирах позивачів, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко