Справа № 715/2394/20
Провадження № 2/715/39/21
17 березня 2021 року Глибоцький районний суд Чернівецької області
в складі головуючого судді Цуренка В.А.
секретар судового засідання Майщук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Глибока в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відступлення від рівності часток у майні подружжя,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про відступлення від рівності часток у майні подружжя, вказавши в позові, що відповідно до частини 2 статті 70 Сімейного кодексу України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що за рішенням суду, частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін по справі народився син - ОСОБА_3 , про що 21.01.2004 року міський відділ реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління в книзі записів актів громадянського стану про народження зробив відповідний запис за № 119 та видав свідоцтво про народження. Окрім цього, їхній син є інвалідом з дитинства. У зв'язку із тим, що спільне життя з відповідачем у сторін не склалося, кілька років сторони проживають окремо. Відповідач не сплачує аліменти належним чином та не приймає участі в утриманні їхнього сина.
Згідно довідки - розрахунку про розмір заборгованості по виплаті аліментів від 01.03.2018 року загальний борг відповідача складає 12 229, 04 грн. Жодних оплат ОСОБА_2 не здійснив.
Згідно довідки - розрахунку про розмір нарахованих та сплачених аліментів від 30.07.2018 року загальний борг відповідача складає 17 173, 21 грн. Жодних оплат ОСОБА_2 не здійснив.
Згідно довідки - розрахунку про розмір нарахованих та сплачених аліментів від 06.05.2019 року загальний борг відповідача складає 35152,96 грн. Жодних оплат ОСОБА_2 не здійснив.
Згідно довідки - розрахунку про розмір нарахованих та сплачених аліментів від 01.08.2019 року загальний борг відповідача складає 41 250,21 грн. Жодних оплат ОСОБА_2 не здійснив.
Згідно довідки - розрахунку про розмір нарахованих та сплачених аліментів від 01.11.2019 року загальний борг відповідача складає 46 426,21 грн. Жодних оплат ОСОБА_2 не здійснив.
Згідно довідки - розрахунку про розмір нарахованих та сплачених аліментів від 04.06.2020 року загальний борг відповідача складає 61 068,71 грн. Жодних оплат ОСОБА_2 не здійснив.
Таким чином ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов'язки, не приймає участі у вихованні та в утриманні їхнього сина, жодним чином не допомагає йому фізично та духовно розвиватися та при цьому є здоровим та працездатним чоловіком.
Фактично, ОСОБА_2 з 2015 року жодного разу не надав жодної грошової допомоги на утримання їхнього сина, а тому звісно аліментів, які ОСОБА_2 не сплачує не достатньо.
При вказаних вище обставинах ОСОБА_1 вважає за необхідне звернутися до суду із позовною заявою про відступлення від рівності часток у спільному майні подружжя.
Так, у період шлюбу було побудовано житловий будинок АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 .
Будинок побудований на земельній ділянці загальною площею 0,0564 га., розташованій у селі Коровія, Глибоцького району Чернівецької області кадастровий номер 7321082700:01:003:0390.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20.03.2019 року, яке набрало законної сили 20.04.2019 року справа №715/117/18, зокрема, встановлено, наступні обставини. «Сторони по справі почали проживати як сім'я без реєстрації шлюбу у 2000 році. У сторін від фактичних шлюбних відносин народився син ОСОБА_3 , який є дитиною-інвалідом від народження. 21 серпня 2015 року між сторонами був укладений та зареєстрований шлюб. Спірна земельна ділянка та житловий будинок було оформлено на відповідача ОСОБА_2 03 вересня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності. 28 вересня 2015 року вказане нерухоме майно було подароване відповідачем позиваці. 02 грудня 2015 року передаровано позивачкою ОСОБА_4 , а 20 грудня 2016 року договори дарування даного майна від 28 вересня 2015 року були скасовані та майно витребувано із чужого незаконного володіння на підставі рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області, залишеним без змін Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 18 січня 2018 року».
Також вказаним рішенням суду за позивачем визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 та на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,0564 га., розташованій у селі Коровія, Глибоцького району Чернівецької області кадастровий номер 7321082700:01:003:0390.
Підставою звернення до суду ОСОБА_1 з позовом про визнання права власності на майно, було те, що воно було придбано та збудовано у шлюбі за власні кошти ОСОБА_1 .
Однак, задовольняючи позов частково, суд вказав, що спірне майно, зокрема будівництво будинку було здійснене за час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, незначний розмір доходів відповідача не може бути підставою для позбавлення його права власності на частку у спільному майні, так як судом встановлено що він здійснював догляд за дитиною-інвалідом під час зайнятості на роботі позивачки, також відповідач власною фізичною працею брав участь у будівництві, тому нерухоме майно підлягає поділу, виходячи з рівності часток сторін (аркуш рішення №4).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за ОСОБА_2 на праві власності за реєстрована 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 АДРЕСА_3 по АДРЕСА_2 та 1/2 частка земельної ділянки загальною площею 0,0564 га., розташованій у селі Коровія, Глибоцького району Чернівецької області кадастровий номер 7321082700:01:003:0390. (а.с.20-23).
З огляду на норми Сімейного Кодексу України та правову позицію Верховного суду, що викладена у постанові від 16.12.2019 року справа №308/4390/18, де вказано, що «Аліменти (лат. alimentum - харчі, продовольство) - обов'язок утримання, у визначених законом випадках, одним членом сім'ї інших, які потребують цього (у нашому випадку саме утримання батьками своїх дітей).
Обов'язок по утриманню може виконуватись як в добровільному порядку, так і у примусовому - при виконанні рішення суду про стягнення аліментів.
Отже, для правильного застосування частини третьої статті 70 СК України необхідним є встановлення чи є достатніми чи недостатніми аліменти, які отримуються тим з подружжя, з ким залишились проживати діти для їх фізичного і духовного розвитку.»
Згідно звіту про оцінку майна, загальна вартість будинку та земельної ділянки складає 244 347 грн., а тому відповідно вартість спірної частки вказаного майна складає 61 086,75 грн.
Просить суд, ухвалити рішення, яким відступити від рівності часток у майні подружжя та визнати право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 та на 1/4 частку земельної ділянки загальною площею 0,0564 га., розташованій у селі Коровія, Глибоцького району Чернівецької області кадастровий номер 7321082700:01:003:0390 за ОСОБА_1 . Визнати право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 та на 1/4 частку земельної ділянки загальною площею 0,0564 га., розташованій у селі Коровія, Глибоцького району Чернівецької області кадастровий номер 7321082700:01:003:0390 за ОСОБА_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір.
17 лютого 2021 року відповідач ОСОБА_2 надав до суду відзив (заяву) на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в позові, посилаючись на те, що рішенням суду дане майно було повернуто у власність ОСОБА_2 .. Окрім того вказує, що він - ОСОБА_2 склав заповіт на все майно на користь сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . А також вказує, що оцінка майна не відповідає дійсності, так як експертна оцінка була проведена 19.06.2019 року і не відповідає ринковій ціні.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ісопчук В.В. в судове засідання не з'явилися, однак представник позивача надав суду заяву, в якій вказує, що позовні вимоги підтримує повністю та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а справу розглянути у їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте надав суду заяву, в якій просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки проходить лікування, а довідки наддасть після завершення лікування, а також заперечував, щодо задоволення позову у поданій до суду заяві від 17.02.2021 року.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як вбачається із змісту ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що згідно рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області №715/117/18 провадження №2/715/13/19 від 20 березня 2019 року, між сторонами по справі було розділено у рівних частинах спірне майно, і вказане судове рішення набрало законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Сторони визнають ті обставини, що земельна ділянка та житловий будинок, належали їм на праві спільної сумісної власності, вказані обставини встановлені рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області №715/117/18 провадження №2/715/13/19 від 20 березня 2019 року тому ці обставини доказуванню не потребують відповідно до вимог статті 82 ЦПК.
Відповідно до статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (Постанова Верховного Суду від 27.12.2019 року у справі № 297/2837/17).
Тобто правова конструкція вказаної норми законодавства сформована таким чином, що суд має право відступити від засад рівності часток подружжя тільки у випадку вирішення спору про поділ майна подружжя. Майно подружжя на даний час вже поділено судовим рішенням, яке набрало законної сили, позивачка його не оскаржувала, зокрема з підстав відступлення від засад рівності часток подружжя.
Крім того, у п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК України).
Проте, як встановлено судом, Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20.03.2019 року, яке набрало законної сили 20.04.2019 року справа №715/117/18, та має преюдиціальне значення при розгляді даної справи, визначено, що незначний розмір доходів відповідача не може бути підставою для позбавлення його права власності на частку у спільному майні, так як судом встановлено що він здійснював догляд за дитиною-інвалідом під час зайнятості на роботі позивачки, також відповідач власною фізичною працею брав участь у будівництві, тому нерухоме майно підлягає поділу, виходячи з рівності часток сторін (а.с.17).
Позивачка, як на підставу відступлення від засади рівності часток, просила врахувати, що на її утриманні знаходяться їх спільний з відповідачем син, який є інвалідом з дитинства, а також що відповідач не бере жодної участі у вихованні та розвитку сина, а розмір аліментів (відповідно до рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2017 року у справі № 715/2411/16 - 850 грн.), які він не сплачує і не дозволяє забезпечити базові потреби на розвиток та утримання дитини.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17.02.2017 року у справі № 715/2411/16 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя с. Турятка Глибоцького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки с. Коровія Глибоцького району Чернівецької області аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, 00 копійок щомісячно, починаючи з 12 грудня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. На підставі п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Обов'язок утримувати дитину до досягнення повноліття в рівній мірі покладено на обох батьків.
Положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України визначено що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проте, позивачка не зазначає у позовній заяві, що Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28 березня 2018 року справа № 715/299/18-ц, провадження № 2/715/214/18 змінено розмір стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , жителя с. Турятка Глибоцького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з розміру 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, 00 копійок щомісячно до досягнення дитиною повноліття на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з часу набрання даним судовим рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття. Вказане рішення набрало законної сили. Факт зміни розміру аліментів підтверджується також наданими позивачкою довідками - розрахунками про розмір нарахованих та сплачених аліментів, в яких зазначено, що вони видані саме на підставі вказаного судового рішення.
За таких обставин, розмір аліментів, які підлягають стягненню на даний час, не може бути визнаний судом недостатнім та бути підставою для збільшення частки майна позивачки.
Суд вважає, що доводи позивачки, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї належними і допустимими доказами не доведено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли свого обґрунтування при розгляді справи і у їх задоволенні слід відмовити
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 60, 68, 69, 70,71 Сімейного Кодексу України, суд-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відступлення від рівності часток у майні подружжя - відмовити повністю.
Повний текст судового рішення виготовлено 19 березня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.
Суддя: