Справа № 2а-741
2009 р.
02 листопада 2009 року Галицький районний суд міста Львова у складі :
головуючої - судді - ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.
при секретарі - ГОШОВСЬКІЙ Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до УДАІ ГУ МВС України у Львівській області про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 14 липня 2009 року.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24 липня 2009 року отримала по пошті постанову інспектора з адмінпрактики ВДАІ з ОАТ м. Львова та АТІ Нетреб”яка Ю.І. від 14 липня 2009 року про притягнення її до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 280 грн. у зв'язку з порушенням п.3.34 дод.1 Правил дорожнього руху України, а саме - здійснення зупинки належного їй автомобіля марки „Деу Ланос” у зоні дії дорожнього знаку „Зупинку заборонено”, що підтверджується фотознімками, виконаними працівниками ДАІ за допомогою відеозаписуючого радіолокаційного приладу „Візир”.
Вважає зазначену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, рухаючись 14 липня 2009 року по вул. І.Франка у м.Львові у напрямку центру, відчула себе погано через спеку і, ввімкнувши аварійну сигналізацію та залишивши авто посередині проїжджої частини дороги, де вона не перешкоджала нічиєму руху, пішла в аптеку за ліками, де пробула приблизно 3 хвилини, а, повернувшись, продовжила рух далі. При цьому, вона не зауважила у вказаному місці по вул. І.Франка дорожнього знаку „Зупинку заборонено”, очевидно, тому, що він розміщений надто високо над проїжджою частиною, тобто, з порушенням вимог ГОСТу. Крім того, правилами дорожнього руху України передбачена „вимушена зупинка” у зв'язку з незадовільним станом здоров”я водія. Більше того, відповідач позбавив її можливості дати свої пояснення, не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, долучили фото, на яких немає жодної прив'язки до місцевості та до інших об'єктів у просторі, які б свідчили про те, що вона дійсно порушила вимоги дорожнього знаку „Зупинку заборонено”. Зазначає також, що прилад „Візир” налаштовується працівником ДАІ, а отже, не є автоматичним, тому працівники ДАІ повинні були за наведених обставин скласти протокол про адмінправопорушення. Просить суд визнати зазначену постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності від 14 липня 2009 року незаконною та скасувати таку.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала, покликаючись на мотиви позовної заяви, дала аналогічні пояснення. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання повторно не з”явилась, що дає суду підстави розглянути спір у його відсутності за наявними у справі доказами, відповідно до вимог ст. 128 КАС України.
Суд, заслухавши пояснення позивачки та вивчивши матеріали адміністративного позову, приходить до висновку про необхідність задоволення такого, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення ВС 127320, ОСОБА_1, керуючи 14 липня 2009 року близько 16 год. 58 хв. автомобілем НОМЕР_1 по вул. І.Франка у м.Львові, порушила вимоги п.3.34 Дод.1 Правил дорожнього руху України, здійснивши зупинку транспортного засобу у зоні дії цього знаку, у зв'язку з чим на неї накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 280 грн. в доход держави (а.с.7).
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.11), автомобіль марки "Деу Ланос" синього кольору типу легковий седан-В, д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві приватної власності позивачці.
Згідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, на підставі показів технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч.1 ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники транспортних засобів.
З долучених до матеріалів справи фотознімків, виконаних працівниками ДАІ (а.с.8-9), суд не вбачає жодної прив'язки до місцевості та до зони дії дорожнього знаку „Зупинку заборонено”, що жодним чином не доводить, а навпаки, спростовує вину позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення.
Крім того, суд загалом критично оцінює будь-які докази, виконані за допомогою приладу „Візир”, оскільки він не пройшов державної сертифікації.
При цьому суд бере до уваги покликання позивачки, не спростовані у ході судового розгляду, з яких вбачається, що вона ввімкнула аварійну сигналізацію, щоб купити ліки в аптеці, оскільки погано себе почувала, отже, здійснила вимушену зупинку.
Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху України, вимушена зупинка - це припинення руху транспортного засобу через його технічний стан або небезпеку, що створюється вантажем, який перевозиться, станом водія (пасажира) або перешкодою на дорозі.
При цьому за наведених обставин суд враховує відсутність у діях позивачки умислу на вчинення адміністративного правопорушення, а відтак, відсутності і самої суб'єктивної сторони такого, що унеможливлює, у свою чергу, адміністративне провадження у справі, яке, відповідно, підлягає закриттю.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки строк звернення до суду з адміністративним позовом позивачкою пропущено з поважних причин та на незначний термін, такий підлягає поновленню.
Суд вважає, що представником відповідача не представлено жодних доказів на підтвердження законності та правомірності оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим таку слід визнати незаконною та скасувати, а провадження в адміністративній справі - закрити.
Керуючись ст. ст. 7-12, 86, 160, 162, 167 КАС України, на підставі ст. ст. 293, 294 КпАП України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 з а д о в о л ь н и т и .
Постанову ВС № 127320 по справі про адміністративне правопорушення від 14 липня 2009 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у розмірі 280 грн. визнати незаконною та скасувати, а провадження у справі з а к р и т и .
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Оригінал постанови.