Справа № 194/82/21
Провадження № 1-кп/194/41/21
19 березня 2021 року м. Тернівка
Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 вересня 2020 року за № 12020040000000674 у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернівка Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, пенсіонера, інваліда ІІІ групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_6
ОСОБА_3 , 07 вересня 2020 року приблизно о 17 годині 15 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Kia Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , рухаючись по правій смузі другорядної вулиці Некрасова у місті Тернівка Дніпропетровської області, наблизився до головної вулиці Харківської, яка має по дві смуги для руху в кожному напрямку, та перед виїздом на перехрестя з вулицею Харківською зупинив керований автомобіль в зоні дії дорожнього знаку 2.1. Правил дорожнього руху «Дати дорогу».
У вказаний час, ліворуч відносно виїзду з вулиці Некрасова, на лівій смузі вулиці Харківської міста Тернівка в напрямку села Богданівка Павлоградського району, розташовувалася пішохід похилого віку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дерев'яною тростиною для допомоги при ходьбі.
У подальшому, 07 вересня 2020 року приблизно о 17 годині 15 хвилин водій ОСОБА_3 , проявляючи кримінально протиправну недбалість, не діяв таким чином, щоб не піддавати небезпеці життя та здоров'я громадян, не маючи будь-яких перешкод технічного характеру для безпечного забезпечення руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, перед поновленням свого руху вперед не переконався в тому, що він своїми діями не створить небезпеки іншим учасникам руху, керуючи автомобілем «Kia Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 , поновив рух по правій смузі вулиці Некрасова, виїхав на вулицю Харківську у місті Тернівка Дніпропетровської області, по якій став виконувати маневр повороту ліворуч в напрямку села Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області, тим самим створивши небезпеку іншим учасникам руху. При цьому, під час руху водій ОСОБА_3 , будучи засліпленим сонцем, не зупинився, не змінюючи смуги руху, не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, не дочекався як пройдуть негативні наслідки засліплення, та рухаючись по вулиці Харківській у місті Тернівка Дніпропетровської області, продовжував виконувати маневр повороту ліворуч в напрямку села Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області.
Під час виконання маневру повороту ліворуч, 07 вересня 2020 року приблизно о 17 годині 15 хвилин, водій ОСОБА_3 , на лівій смузі вулиці Харківської міста Тернівка в напрямку села Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області, скоїв наїзд лівою передньою частиною керованого автомобіля «Kia Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_7 , яка в цей час розташовувалася правою задньо-боковою поверхнею тіла до автомобіля «Kia Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи на траєкторії його руху, із подальшим переїздом її тіла колесами автомобіля «Kia Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Своїми діями водій ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3. б), 10.1. 19.3. Правил дорожнього руху, в яких вказано:
- п. 1.3.: «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а так само бути взаємно ввічливими»;
- п. 1.5.: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
- п. 2.3.: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування ним у дорозі»;
- п. 10.1.: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
- п. 19.3.: «У разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення».
Порушення п.п. 10.1. та 19.3. Правил дорожнього руху з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, невиконання вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_7 заподіяно наступні тілесні ушкодження: масивні рвано-розчавлені, скальповані рани обох нижніх кінцівок (від гомілок до стегон) з кишене-подібним відшаруванням шкіри, розчавленням м'язів та підшкірно-жирової клітковини, судин, практично циркулярні масивні крововиливи в м'які тканини обох нижніх кінцівок від рівня верхньої третини стегон до рівня гомілко-ступневих суглобів, які призвели під час травматичного процесу до розвитку загрозливого ускладнення - жирова емболія легень; закрита травма грудної клітини, віддалені переломи 3-го та 5-го ребер зліва по передньо-пахвинній лінії, крововиливи в м'які тканини навколо переломів, крововилив під капсулу печінки в області серповидної зв'язки, синці на правій задньо-бічній поверхні грудної клітини в проекції 4-7 та 10-11 ребер, на задній поверхні грудної клітини справа на рівні 1-го та 2-го ребер по лопатковій лінії; закрита черепно-мозкова травма, субарахноїдальний крововилив в лобній, тім'яній, потиличній ділянках мозку справа, тім'яної та потиличної ділянках зліва, ділянки забою речовини правої півкулі мозочку, забійно-рвана рана лівої надбрівної дуги, садна та синці обличчя, більш зліва. Встановлені тілесні ушкодження призвели до загрозливих для життя явищ, настання смерті ОСОБА_7 , і за цим критерієм відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 21 годині 10 хвилин у приміщенні КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради за адресою: Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Дніпровська, 541, внаслідок сумісної травми тіла, що супроводжувалась масивними рвано-розчавленими, скальпованими ранами обох нижніх кінцівок, розчавленням м'язів та підшкірно-жирової клітковини, судин, розвитком жирової емболії легень, травмою грудної клітини з переломами ребер, черепно-мозковою травмою, яка ускладнилась комбінованим травматичним шоком.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, неодноразово вибачившись перед потерпілою, пояснив, що він 07 вересня 2020 року приблизно о 17.00-17.15 годин їхав з м. Тернівка до м. Павлоград на своєму автомобілі Kia Sorento» та на перехресті, перед поворотом ліворуч, продивився лівий бік дороги, та пізніше, коли він дивлячись на право здійснював поворот на ліво, в цей момент його засліпило сонце, та він відчув хлопок та зрозумів що щось сталося. Він зупинився, вийшов з машини та побачив жінку, вона лежала на дорозі, він її підняв та відразу викликав швидку допомогу та поліцію. В подальшому він добровільно потерпілій стороні запропонував матеріальну допомогу та здійснював всі відшкодування, які йому говорила потерпіла, оскільки розумів, що без грошей в лікарні лікувати ніхто не буде. Висловив великий жаль з приводу порушення ним правил дорожнього руху, від наслідків яких загибла людина. Пояснив, що він надавав гроші дочці потерпілої на лікування, коли вона ще знаходилась у лікарні, й на поховання вже померлої матері. Просив суворо його не карати, врахувати при призначенні покарання його щире каяття, те, що він соціально не небезпечний, притягається до кримінальної відповідальності вперше, пенсіонер, має третю групу інвалідності, з місця скоєння ДТП не зник, активно співпрацював зі слідством, керував транспортним засобом в тверезому стані та те, що в нього на утриманні двоє малолітніх дітей та батько похилого віку, та просив дати йому умовний термін без позбавлення водійського посвідчення. В обґрунтування прохання не позбавляти права керування транспортним засобом, сторона захисту просила врахувати наявність у обвинуваченого хвороб, які потрібно лікувати в різних закладах охорони здоров'я, в тому числі м. Павлоград та м. Дніпро та проживання його батька похилого віку у м. Павлоград, який є самотнім та потребує стороннього догляду.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що вона є донькою померлої та 07 вересня 2020 року у вечорі після 17.00 год. їй на мобільний телефон зателефонувала сусідка матері та вказала, що сталася ДТП, вона прибігла на місце ДТП та побачила, що мати лежить на дорозі, та на місці ДТП вже була швидка та поліція. Також вона бачила там обвинуваченого. ОСОБА_3 допомагав їй, він відшкодував збитки, надавав гроші на лікування, після того, як мати померла, оплатив поховання та поминальні обіди. Коштів, які давав ОСОБА_3 вистачало для лікування матері у лікарні. Крім того, повідомила, що мати перед смертю просила не карати водія автомобіля, це був нещасний випадок, і це була її остання воля. Претензій до обвинуваченого не має, просила призначити йому не суворе покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі та без позбавлення водійського посвідчення, оскільки вона хоче та хотіла її матір, щоб ОСОБА_3 був зі своєю сім'ю та дітьми.
Винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому діянні, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, знайшла своє підтвердження і підтверджується, окрім показів обвинуваченого, також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07 вересня 2020 року, схемою та фототаблицями до нього, згідно якого предметом огляду є напрямок дороги з перехрестя вул. Некрасова до перехрестя вул. Нікітіна в м. Тернівка. Огляд проведено у присутності ОСОБА_3 та двох понятих. Оглядом встановлено, що місце дорожньо-транспортної пригоди розташовано на «Т» подібному перехресті вул. Некрасова та вул. Харківська в м. Тернівка Дніпропетровської області, елементами вулиці, дороги є нерегульоване (регульоване знаком дорожнього руху), проїзна частини має горизонтальну ділянку, покриття дороги на момент ДТП та під час огляду асфальтобетонне, сухе, чисте, число смуг - дві, дорожня розмітка відповідно до 1.5 ПДР, ділянка руху не регулюється (знак дорожнього руху 2.1 ПДР), на момент огляду мається природне освітлення - сонечко. Автомобіль «Kia Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 має тріщини на пластиковому елементі бамперу ліворуч (під лівою нижньою, протитуманною фарою) довжиною 1 см, також на автомобілі «Kia Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 наявні на гумовому покритті (шині) сліди РБК та наявні сліди РБК на внутрішній поверхні захисного кожух у (підкрилка) переднього лівого колеса. Крім того, сліди РБК є на асфальтно-бетонному покритті. В ході огляду вилучені дерев'яна тростина, поліетиленовий пакет з речами, автомобіль «Kia Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 5-19);
- висновком експерта № 574 від 14 вересня 2020 року та схематичними зображеннями тілесних ушкоджень, в якому зазначено, що при експертизі трупу ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в проекції лівої надбрівної дуги, саден - в проекції лівої скроневої ділянки, на тильній поверхні лівої та правої кистей, синців - на верхній повіці лівого ока біля внутрішнього кута, в лівій щічній ділянці на підборідді зліва, в правій щічній області, на передній поверхні лівого плеча в нижній третині, на зовнішній поверхні лівого передпліччя в середній третині, на зовнішній поверхні правого передпліччя в середній третині, на правій задньо-бічній поверхні грудної клітини по задньо-пахвинній лінії, на задній поверхні грудної клітини справа в проекції 1,2 ребер по лопаточній лінії, на зовнішній поверхні лівого кульшового суглобу, на зовнішній поверхні лівого стегна у верхній, середній третинах, на передньо-внутрішній поверхні в нижній третині, на передньо-внутрішній поверхні правого стегна у верхній та середній третинах, на зовнішній поверхні правого стегна у верхній третині, гематом по задньо-внутрішнім поверхням лівого та правого стегон на всіх рівнях, по задньо-внутрішній поверхні лівої гомілки на всіх рівнях, на задньо-зовнішній поверхні лівої гомілки на всіх рівнях, на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу та на передній поверхні лівого колінного суглобу; забійно-рваних розмізчуваних ран (ушитих хірургічними швами) на передньо-зовнішній поверхні лівої нижньої кінцівки в проекції лівого колінного суглобу, яка розташована дугоподібно з переходом на верхню третину передньої поверхні лівої гомілки, яка далі переходить на внутрішню її поверхню; на передньо-внутрішній поверхні правого стегна в середній третині, яка дугоподібно переходить на зовнішню поверхню правого стегна в нижній третині та на верхню і середню третину правої гомілки по зовнішньо-задній поверхні доходить до рівня правого гомілково-ступневого суглобу на задній поверхні нижньої кінцівки, також виявлена рана ушита хірургічними швами на передньо-внутрішній поверхні правої гомілки на всіх рівнях, рани лінійної форми, з зсіченими краями довжиною 18,5 см в проекції лівої нижньої кінцівки та 23 см (на передньо-внутрішній поверхні правої гомілки) та довжиною до 33,5 см (в проекції правої нижньої кінцівки). М'які тканини нижніх кінцівок в проекції ран з наявністю саден неправильно овальної форми, розмірами від 3,5x2 см до 17,5x5,5 см, з підсохлою буро-червоною кірочкою, і підіймається над рівнем навколишніх тканин та з незначним відшаруванням епідермісу. Ушита рана, яка розташована над правим колінним суглобом поперечно направлена знаходиться на відстані 50 см від рівня підошовної поверхні стоп, на передньо-внутрішній поверхні правої гомілки ушита рана розташована на 38 см (верхній кінець) від рівня підошовної поверхні стоп та 15 см (нижній кінець). В проекції лівої нижньої кінцівки ушита рана, яка розташована над лівим колінним суглобом знаходиться відстані 44 см від рівня підошовної поверхні стоп, дана рана розташована дугоподібно, нижній її кінець знаходиться на відстані 30 см від рівня підошовної поверхні стоп, субарахноїдальним крововиливів в проекції лобної, тім'яної, потиличної долей справа, правого мозочку, тім'яної, потиличної долей зліва, лівого шлуночку та в проекції мосту головного мозку; переломів ребер зліва 3, 5-го по передньо-пахвинній лініі, геморагічного та больового шоку (згідно даних медичної документації). Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів (предмету), які діяли за ударним механізмом з місцем прикладання діючої сили у вищезазначені області або при ударі об такі та такими предметами могли бути виступаючі частини рухаючогося транспортного засобу та дорожнє покриття при наданні та ударі об нього, можливо при наступних фазах автотравми: контакт тіла з травмуючи предметом (удар автомобілем), відкидання тіла та волочіння його по дорожньому покриттю. Враховуючи морфологічні ознаки виявлених тілесних ушкоджень, давність їх утворення може відповідати даті вказаній в постанові про призначення судово-медичної експертизи та наданій медичній документації на її ім'я, тобто 07.09.2020р. Згідно медичної карти стаціонарного хворого № 4481 ВАІТ КНП «Павлоградська ЛІЛ» ПМР» смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 о 21.10год. Вищезазначені тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент «спричинення, згідно п. 2.1.1 а), п. 2.1.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» наказ № 6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995р. Смерть ОСОБА_7 настала внаслідок сумісної тупої травми голови, грудної клітини та нижніх кінцівок, з субарахноїдальними крововиливами, переломами ребер зліва, масивними рвано-розмізчуваними скальпованими ранами нижніх кінцівок з відшаруванням шкіри та підшкірної клітковини, з розмізчуванням підлеглих м'язів, синцями, саднами та забійними ранами тіла, яка ускладнилась комбінованим шоком, що й призвело до безпосередньої причини смерті та дана травма перебуває в прямому «причинно-наслідковому зв'язку з її настанням. Даний висновок підтверджується морфологічною картиною виявленою при експертизі трупу характерною для даного виду смерті та судово-гістологічним дослідженням при якому виявлено: слабко виражені субарахноїдальні крововиливи з ознаками гемосидероза та продуктивної запальної реакції у маркованих об'єктах головного мозку з правої потиличної долі, «правого мозочку» та «лівої тім'яної долі», повнокров'я судин, деякі морфологічні ознаки набряку, артеріо-та артеріолосклероз у головному мозку, масивні інфільтруючі крововиливи у м'яких тканинах з місця перелому ребер, з лівого та правого стегон. Із морфологічних ознак захворювань у ОСОБА_7 виявлена хронічна ішемічна хвороба серця, яка протікала з явищами коронарокардіосклерозу. Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, більш вірогідно, що в момент первинного контактування з автомобілем ОСОБА_7 перебувала у вертикальному чи близькому до такого положенні задньою поверхнею тіла. Згідно результату хіміко-токсикологічного аналізу № 2037 крові на вміст алкоголю від 07.09.2020р., на ім'я ОСОБА_7 , 1935 року народження, алкоголю не виявлено(т. 2 а.с. 75-80);
- висновком судово-медичної експертної комісії № 205 від 11 листопада 2020 року, в якому зазначено, що згідно аналізу наданої медичної та судово-медичної документації комісією експертів встановлені тілесні ушкодження: масивні рвано-розчавлені, скальповані рани обох нижніх кінцівок (від гомілок до стегон з кишене-подібним відшаруванням шкіри, розчавленням м'язів та підшкірно-жирової клітковини, судин, практично циркулярні масивні крововиливи в м'які тканини обох нижніх кінцівок від рівня верхньої третини стегон до рівня гомілко-ступневих суглобів, які призвели під час травматичного до розвитку загрозливого ускладнення - жирова емболія легень; закрита травма грудної клітини, віддалені переломи 3-го та 5-го ребер зліва по передньо-пахвинній лінії, крововиливи в м'які тканини навколо переломів, крововилив під капсулу печінки в області серповидної зв'язки, синці на правій задньо-бічній поверхні грудної клітини в проекції 4-7 та 10-11 ребер, на задній поверхні грудної клітини справа на рівні 1 -го та 2-го ребер по лопатковій лінії; закрита черепно-мозкова травма, субарахноїдальний крововилив в лобній, тім'яній, потиличній ділянках мозку справа, тім'яної та потиличної ділянках зліва ділянки забою речовини правої півкулі мозочку, забійно-рвана рана лівої надбрівної дуги, садна та синці обличчя, більш зліва. Враховуючи локалізацію, характер встановлених тілесних ушкоджень, механізм їх виникнення відбувся від ударної дії та стиснення м'яких тканин нижніх кінцівок та складається з трьох фаз: 1) первинний контакт транспортного засобу з тілом потерпілої локалізувався в ділянку задньо-бокової поверхні грудної клітини справа; 2) падіння тіла на тверде покриття і удар лівою половиною обличчя, грудною клітиною зліва; 3) переїзд колесом (можливо переднім і заднім колесами) крізь нижні кінцівки в косому напрямку до вісі обох нижніх кінцівок. Встановлені тілесні ушкодження в області нижніх кінцівок у вигляді масивних рвано-розчавлених, скальпованих ран обох нижніх кінцівок (від гомілок до стегон) з кишене-подібним відшаруванням шкіри, розчавленням м'язів та підшкірно-жирової клітковини, судин, практично циркулярними масивними крововиливами в м'які тканини обох нижніх кінцівок від рівня верхньої третини стегон до рівня гомілко-ступневих суглобів свідчать про стиснення нижніх кінцівок між тупими твердими предметами та є ознакою перїзду колесом транспортного засобу (можливо переднім і заднім лівими колесами) крізь нижні кінцівки в косому напрямку до вісі обох кінцівок. Характер встановлених тілесних ушкоджень, дата та термін надання первинної медичної допомоги свідчать, що тілесні ушкодження виникли незадовго до надходження в лікувальний заклад, тобто 07.09.2020, в термін дорожньо-транспортної події. В медичній карті стаціонарного хворого № 4481 вказано, що біологічна смерть констатована о 21:10 годині 13.09.2020. Встановлені тілесні ушкодження призвели до загрозливих для життя явищ, настання смерті ОСОБА_7 , і за цим критерієм відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що відповідає вимогам п. 2.1.3. «о» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року, №6. Причиною смерті ОСОБА_7 була сумісна травма тіла, що супроводжувалась масивними рвано-розчавленими, скальпованими ранами обох нижніх кінцівок, розчавленням м'язів та підшкірно-жирової клітковини, судин, розвитком жирової емболії легень, травмою грудної клітини з переломами ребер, черепно-мозковою травмою, яка ускладнилась комбінованим травматичним шоком. Локалізація та характер тілесних ушкоджень свідчать, що в момент первинного контакту ОСОБА_7 була звернута правою задньо-боковою поверхнею тіла до виступаючих частин транспортного засобу, що рухався. Об'єктивних судово-медичних даних, які б дозволили надати відповідь на питання про стан нижніх кінцівок під час наїзду на ОСОБА_7 автомобілем, не встановлено (т. 2 а.с. 125-144);
- висновком експерта від 30 вересня 2020 року № 19/104-9/2/1169 та фототаблицями до нього, в якому зазначено, що робоча гальмова система, система рульового керування автомобіля «Kia Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент експертного огляду знаходилися в працездатному стані (т. 2 а.с. 61-64);
- висновком експерта від 21 грудня 2020 року № 5428-20 , в якому зазначено, що в заданій дорожній ситуації водій ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України, а в разі засліплення - і п. 19.3 Правил дорожнього руху України. Пішохід ОСОБА_7 повинна була діяти у відповідності до вимог Глави 4 Правил дорожнього руху України. В заданій постановою дорожньої обстановці водій ОСОБА_3 технічна можливість з боку водія ОСОБА_3 запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_7 визначалась належним виконанням п. 10.1 та 16.2 (в разі засліплення - 10.1 та 19.3) Правил дорожнього руху України. При заданому постановою комплексі вихідних даних, в діях водія автомобіля «Kia Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 , вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1 та 16.2 (в разі засліплення - 10.1 та 19.3) Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинному зв'язку з наїздом на пішохода ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 152-154);
- лікарським свідоцтвом про смерть № 574 від 14 вересня 2020 року, з якого видно, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у стаціонарі КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» ПМР в наслідок нещасного випадку поза виробництвом та хвороба (патологічні стани), що призвели до смерті є комбінований шок, інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла, пішохід, травмований при зіткненні з легковим автомобілем, вантажним автомобілем типу «пікап» чи автофургоном. Дата травми 07 вересня 2020 року та травмована при дорожньо-транспортній пригоді у м. Тернівка (т. 2 а.с. 73);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 06 жовтня 2020 року та схемою до нього з фототаблицею, який проведено за клопотанням ОСОБА_3 , у його присутності та присутності захисника ОСОБА_5 , потерпілої, статиста, за участю двох понятих. В ході слідчого експерименту перевірений та встановлений механізм ДТП, яка мала місце 07 вересня 2020 року близько о 17.00 год. на вулиці Харківська в районі перехрестя з вулицею Некрасова в м. Тернівка Дніпропетровської області. В ході слідчого експерименту ОСОБА_3 детально показав механізм наїзду на пішохода. З протоколом учасники ознайомлені та у ОСОБА_3 було доповнення, те що час проведення слідчого експерименту майже співпадає з часом ДТП. Учасникам процесуальної дії було видно, що коли він під'їхав до перехрестя вул. Некрасова з вул. Харківська та почав рух аж до наїзду на потерпілу, йому в очі ярко світило сонце, що його сліпило, бо погодні умови при ДТП та слідчому експерименті є однакові (т. 2 а.с. 99-105);
- висновком експерта від 16 жовтня 2020 року № 19/104-9/2/, в якому зазначено, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Kia Sorento» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість запобігти наїзду на пішохода для водія автомобіля «Kia Sorento» ОСОБА_3 визначалась виконанням ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати їх. При завданому механізмові події дії водія автомобіля «Kia Sorento» ОСОБА_3 не відповідають вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебували в причинному зв'язку з настанням даної події. Крім того, зазначено, що з причин, вказаних у дослідницькій частині, питання про визначення технічної можливості запобігти ДТП з боку пішохода ОСОБА_7 не проводилося (т. 2 а.с. 111 - 113);
- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 08 вересня 2020 року, якою визнано речовим доказом автомобіль «Kia Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до розписки знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 32, 38);
- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 08 вересня 2020 року, якою визнано речовим доказом дерев'яну тростинку та поліетиленовий пакет з речами, які повернуті родичам, а саме ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 39-40);
- копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Тернівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 16 вересня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2 а.с. 86);
- посвідченням водія № НОМЕР_4 , з якого видно, що ОСОБА_3 має право керування транспортними засобами за категорією В та А (т. 2 а.с. 20);
- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії № НОМЕР_2 , з якого видно, що автомобіль «Kia Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 21);
Про те, що водій ОСОБА_3 під час скоєння ДТП був в тверезому стані свідчить висновок огляду КНП «Тернівська ЦМЛ» ТМР від 07 вересня 2020 року (огляд проведений о 21.40 год.) (т. 2 а.с. 23).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
За таких обставин, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку, що досліджені судом безпосередньо докази винуватості ОСОБА_3 , є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, докази винуватості є такими, що отримані в порядку встановленому Конституцією України та КПК України.
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, враховуючи що в судовому засіданні доведено, що порушення водієм ОСОБА_3 пунктів 10.1 та 19.3 Правил дорожнього руху знаходилось у причинному зв'язку з настанням події дорожньо-транспортної пригоди, що спричинило настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, в наслідок яких настала її смерть, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, є тяжким необережним кримінальним правопорушенням, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, громадський порядок не порушує, проживає разом з родиною, за місцем навчання дітей характеризується позитивно та активно приймає участь у їх вихованні, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є пенсіонером та інвалідом третьої групи по професійному захворюванню, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей та батька похилого віку.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає повне визнання обвинуваченим своєї провини, його щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення, добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, 2007 та 2009 років народження.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Згідно ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно ч. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 Кримінального кодексу України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення з необережності, вперше притягається до кримінальної відповідальності, характеризується виключно з позитивного боку, під час ДТП перебував за кермом у тверезому стані, не залишив місце пригоди, після вчинення ДТП викликав поліцію та швидку допомогу.
Потерпіла відмовилася від права на подачу цивільного позову в цьому кримінальному провадженні, претензій будь-якого характеру до обвинуваченого не пред'являє, підтвердила той факт, що обвинувачений під час досудового розслідування добровільно відшкодував завдану матеріальну та моральну шкоду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року по справі № 682/956/17 висловлена правова позиція про те, що норми Кримінального Кодексу України наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Що стосується позиції потерпілих стосовно призначення покарання, то Велика Палата зауважує таке: у справах цієї категорії ця позиція не є обов'язковою для суду, однак вона ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК, і не має над ними пріоритету.
Крім того, статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , те що він раніше не судимий, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, те, що обвинувачений щиро розкаявся, висловив превеликий жаль з приводу скоєного, за місцем проживання та місцем навчання дітей характеризується позитивно, на спеціальних обліках не перебуває, є інвалідом ІІІ групи за професійним захворюванням, відсутність з боку потерпілої будь-яких претензій та яка просила призначити покарання з іспитовим строком без позбавлення водійських прав, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за пред'явленим обвинуваченням в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк, з позбавленням права керувати транспортними засобами, із звільненням обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, оскільки ОСОБА_3 не можна вважати суспільно небезпечною особою та його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Щодо призначення додаткового покарання суд виходить з того, що Верховний Суд у своїй постанові по справі № 686/3244/20 (провадження № 51-4031км20) від 17 листопада 2020 року вказав, що крім вирішення питання щодо необхідності та доцільності призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, потрібно визначити і справедливий розмір такого покарання. При цьому необхідно врахувати як думку потерпілої, так і всі обставини справи в їх сукупності, у тому числі й ті, що характеризують особу засудженого та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення в цьому провадженні.
Вищенаведені обставини справи, позиція потерпілої щодо виду та розміру покарання, дані щодо обвинуваченого та інші дані в їх сукупності, дають підстави зробити висновок про те, що позбавлення водія права керувати транспортними засобами на строк, який запропонував прокурор у судових дебатах - 3 роки, за умови того, що обвинувачений має родину, двох дітей, батька похилого віку, який мешкає в іншому місті, необхідність лікування, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, а також ставлення обвинуваченого до скоєного, не буде справедливим та необхідним покаранням у такому випадку.
За таких обставин є підстави для призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до 1 року.
Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
На переконання суду, таке покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того, суд виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України.
Підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу суд не вбачає.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавленні волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Зобов'язати ОСОБА_3 у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) на користь держави - УК у Чечелівському районі м. Дніпра/24060300), р/р UA878999980313060115000004008, код ЄДРПОУ 37989253, найменування установи банку: Казначейство України (ЕАП) в рахунок відшкодування процесуальних витрат за проведення судової автотехнічної експертизи № 19/104-9/2/1169 від 30 вересня 2020 року, грошові кошти у розмірі 1307 (одна тисяча триста сім) грн. 60 коп.; судової автотехнічної експертизи № 19/104-9/2/1219 від 16 жовтня 2020 року, грошові кошти у розмірі 1307 (одна тисяча триста сім) грн. 60 коп., а разом 2615 (дві тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) на користь Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, ЄДРПУ 26238495 витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 5428-20 від 21 грудня 2020 року, грошові кошти у розмірі 2615 (дві тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 04 коп.
Речові докази по кримінальному провадженню:
- автомобіль «Kia Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться у ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили - залишити власнику ОСОБА_3 ,
- дерев'яну тростинку та поліетиленовий пакет з речами, які знаходяться у ОСОБА_6 - залишити ОСОБА_6 .
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1