Справа № 191/3225/20
Провадження № 2-а/191/38/20
05 березня 2021 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Твердохліб А.В.
при секретарі - Яришевій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування технічними засобами в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України в залі суду в м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до старшого інспектора ВБДР УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Іваник Валентина Олександровича, третя особа: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про поновлення строку оскарження та скасування постанови,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до старшого інспектора ВБДР УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Іваник Валентина Олександровича про поновлення строку оскарження та скасування постанови.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 22 жовтня 2020 року відносно нього старшим інспектором ВБДР УПП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Іваником В.А. був складений протокол про адміністративне правопорушення серія ДП 18 № 426019 в якому вказано, що «22.10.2020 року 11 год. 00 хв. в Дніпропетровській області, м. Синельникове, головний інженер СМКП «ВОЖКГ» ОСОБА_1 , будучи відповідальною посадовою особою за утримання міських вулиць, не вжив своєчасних заходів з усунення ямковості на них та забезпечення видимості дорожніх знаків, чим порушив вимоги ДСТУ 3587-97 та п. 15 ПДД України.
На підставі протоколу старший лейтенант поліції ОСОБА_2 22 жовтня 2020 року в 11 год. 00 хвилин виніс постанову ДП 18 № 426019 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1020 гривень.
Позивач вважає, що під час винесення постанови не дотриманні вимоги статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
При розгляді справи не було з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за яким законодавством України встановлену адміністративну відповідальність, а саме: згідно його посадових обов'язків головний інженер СМКП «ВОЖКГ» не несе відповідальність за стан міських і під'їзних доріг м. Синельникове; Синельниківське міське комунальне підприємство «ВОЖКГ» не проводить текучі та капітальні ремонтні роботи міських і прилеглих доріг (статут підприємства). Ці роботи планує і укладає угоди на виконання Синельниківське управління житлового комунального господарства та комунальної власності.
Позивачем було доведено керівництву СМКП «ВОЖКГ» і УЖКГ м. Синельникове, що на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1020 грн.
У зв'язку з вищезазначеними причинами було прийнято рішення не платити штраф в сумі 1020 грн.
У зв'язку з цим, позивач просить скасувати постанову ДП 18 № 426019 від 22 жовтня 2020 року старшого інспектора ВБДР УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Іваник В.А. про накладання на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1020 гривень. Також позивач просить закрити провадження по справі відносно нього на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу правопорушення.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак до його початку надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Згідно наданого раніше відзиву на позовну заяву, просив розглядати справу без його участі, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також зазначив, що він розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху України та зупинки транспортного засобу поліцейським було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини, позивачу були роз'яснені його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи.
При розгляді справи поліцейським позивача було ознайомлено з матеріалами справи, а саме відеозаписом з автомобільного реєстратора, встановленого на службовому автомобілі. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Тож, пояснення позивача, викладені ним в позовній заяві, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення с лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності що є неприпустимим.
Факт вчинення позивачем адміністративно правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП, підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення.
Обставини, викладені позивачем в позовній заяві не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, тому вважає, що не має жодних підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Представник третьої особи, також просив розглянути справу за їх відсутності, надав пояснення аналогічні відзиву відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. Відповідно потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи встановлених останнім доводів.
Відповідно до ч.1,2 ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити : найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Як встановлено в судовому засіданні, постановою інспектора ВБДР УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Іваник Валентиновим Олександровичем від 22.10.2020 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.140 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн..
Зазначене рішення обґрунтовано тим, що 22.10.2020 року о 11 год. 00 хв. в м. Синельникове, на перехресті вул. Покровська - вул. Садова та перехресті вул. Покровська - вул.Шевченка - ямковість, відсутні дорожні знаки 5.35 (пішохідний перехід), на перехресті вул.Богми - вул.Молодіжна та перехресті вул.Покровська - вул.Садова відсутній дорожній знак 3.3 «Рух вантажних транспрортних засобів заборонено», на перехресті вул.Космічна - а/д Т-0401, головний інженер СМКП «ВОЖКГ» м. Синельникове - ОСОБА_1 , будучи відповідальною особою за належне утримання вулиць м. Синельникове вказаних вище, не вжив своєчасних заходів , чим порушив вимоги ДСТУ 3587-97 та п.1.5 ПДР України. Тим самим ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.140 КУпАП.
Статтею 14 КУпАП встановлено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Статтею 140 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт.
Частиною першою статті 140 КУпАП передбачено, що порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до п.1.5 ПДР України «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган».
Згідно пункту 1 частини третьої статті 12 Закону України «Про дорожній рух» посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до положень статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. При виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних пригод, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод.
Розділом 3 Державного стандарту України 3587-97 «Безпека дорожнього руху, автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 31.07.1997 №441, (далі - ДСТУ 3587-97) передбачено, що автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів.
Пункт 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 30.03.1994 №198, передбачає, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, відповідно до пункту 3 розділу ІІ якої при складанні постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: 1) пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; 2) самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; 3) перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; 4) пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; 5) умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; 6) порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; 7) порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що об'єктом правопорушень, передбачених частиною першою статті 140 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт. Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених цією статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Суб'єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною першою статті 140 КУпАП, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Таким чином, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до частини першої статті 140 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини : чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб'єктом даного правопорушення.
За статтею 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Частинами першою, другою статті 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, в тому числі відповідальність за які передбачена частиною першою статті 140 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно частини першої статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Аналізуючи встановлені обставини та оцінюючи наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність спірної постанови серії ДП18 № 426019 від 22.10.2020 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, оскільки жодним з досліджених доказів не доведено, що ОСОБА_1 є відповідальною особою за утримання перехресть вул. Покровська - вул. Садова; вул. Покровська - вул.Шевченка; вул.Богми - вул.Молодіжна; вул.Покровська - вул.Садова; вул.Космічна - а/д Т-0401 в м. Синельникове Дніпропетровської області, внаслідок чого є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, а тому позовні вимоги слід задовольнити.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Суд не вбачає підстав для поновлення, оскільки постанова ухвалена 22.10.2020 року, а до суду позивач звернувся 26.10.2020 року.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2,5,9,76,77,121,123,171,205,241-246, 286,293, 295 КАС України, ст.ст.14, ч. 1 ст. 140, ст.222, 252, 245, п.1 ч.1ст.247, 283 КУпАП, суд,-
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 426019 від 22.10.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП, провадження у справі закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя:А. В. Твердохліб