Справа № 206/146/21
Провадження № 3/206/149/21
19.03.2021 суддя Самарського районного суду міста Дніпропетровська Маштак К.С. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ 114158 від 30.12.2020, 14.09.2020 о 03 год. 35 хв. за адресою: м. Дніпро, вул. Карагандинська, біля буд. 9 у громадянки ОСОБА_1 було виявлено речовину зеленого кольору, рослинного походження «Канабіс», маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 0,114 г. та вологу речовину білого кольору в ампулі масою 0,3861 г. містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон) маса в речовині становить 0,0036 г., без мети збуту, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44 КУпАП.
19.03.2021 ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи неодноразово.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_1 , якій було відомо про складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення нею своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті.
Судом також неодноразово було винесено постанови про привід ОСОБА_1 , які залишились не виконаними, що позбавляє суд можливості розглянути справу по суті та вирішити питання щодо наявності або відсутності в діях останньої складу правопорушення.
Приймаючи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, клопотань про відкладення розгляду справи від останньої не надходило, причини її неявки до суду визнано неповажними, постанови про привід залишились невиконаними та відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважаю за можливе провести розгляд справи у її відсутність.
Відповідно ч. 6 ст. 38 КУпАП, у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП, необхідно враховувати положення статті 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Отже, суди при здійсненні правосуддя повинні діяти у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, не втручаючись у діяльність інших гілок державної влади, зокрема діяльність адміністративних органів.
Пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, в даному випадку поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності останньої в судовому засіданні є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Адміністративне правопорушення скоєне ОСОБА_1 14.09.2020, протокол про адміністративне правопорушення складений 30.12.2020, а постанова про закриття кримінального провадження 18.12.2020, а тому строк накладання адміністративного стягнення на момент розгляду зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 38 КУпАП закінчився.
Відповідно до ч. 1 п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Оскільки точкою відліку строку давності притягнення до адміністративної відповідальності в даному випадку є день закриття кримінального провадження та встановлено, що пройшло три місяці з дня закриття кримінального провадження, суд, після закінчення такого строку, не вправі, обмежуючи право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на судовий захист, з'ясовувати обставини скоєння правопорушення та визнавати особу винною чи невинуватою у скоєнні адміністративного правопорушення, на підставі чого провадження по даній справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Враховуючи, що провадження по справі підлягає закриттю та адміністративне стягнення не накладається, судовий збір не стягується, оскільки за вимогами ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 9, 38, 247, 268, 283, 284 КУпАП, -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44 КУпАП - закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін, чи зміні постанови.
Суддя К.С. Маштак