Справа № 189/1232/20
2/189/60/21
іменем України
19.03.2021 року смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області
Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Єдаменко І. В., за участю секретаря судового засідання Копиця С. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 18208,87 грн., а також просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2102,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 04.05.2011 року, згідно якої отримав кредитний ліміт, у сумі 2000, 00 грн.
У зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
При цьому позивач посилається на ч.1 ст. 634 ЦК України згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.
Позивач зазначає, що виконав свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредиту.
Відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту.
У позові позивач зазначає, що відповідач станом на 23.09.2020 року має заборгованість у розмірі 18208,87 грн., яка складається з наступного: 12529,91 грн. - заборгованість за тілом кредита, в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 12529,91 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 488,23 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 5190,73 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії (а. с. 3-5, зворот).
У якості доказів АТ КБ «Приватбанк» у позові посилається на розрахунок заборгованості, копію заяви позичальника, витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.
В судове засідання, призначене на 19.03.2021 року сторони не з'явилися, повідомлені про час, дату та місце судового засідання належним чином.
Суд, дослідивши зібрані письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.05.2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (копія, а. с. 10).
У даній анкеті-заяві зазначені анкетні дані особи, її місце проживання, телефон.
Також в анкеті-заяві зазначається, що особа згодна з тим, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами і кредитування, розташованими у рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг (а. с. 10).
Дослідивши дану заяву, суд дійшов висновку, що дана заява не містить жодної істотної умови жодного договору, зокрема, кредитного: розміру кредиту, процентної ставки, згоди особи на отримання кредиту, інформації про відкриття карткового рахунку та зарахування на неї суми кредиту, умови збільшення/зменшення кредитного ліміту тощо.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договору приєднання розроблений банком (позивачем), він повинний бути зрозумілим усім споживачам і доведений до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Судом встановлено, що саме з дати підписання анкети-заяви, тобто з 2011 року позивачем не надано доказів укладання та виконання вказаного договору б/н від 04.05.2011 року. Позивачем не надано до матеріалів справи ані розрахунок заборгованості, ані інформації про видачу картки, ані будь-яких інших відомостей, що свідчили б про виконання банком свого обов'язку щодо надання кредиту та невиконання обов'язку відповідачем щодо його повернення.
Тобто, судом не встановлено на підставі належних та допустимих доказів набуття позивачем та відповідачем прав та обов'язків кредитора та кредитодавця відповідно.
Натомість, зі спливом семи років, листом щодо умов кредитування, який підписаний 07.03.2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про умови, тарифи, суму та строк кредитування ( а.с.11-12).
Згідно довідки, наданої позивачем, дата відкриття картки 04.08.2017 року (а. с. 9), саме з цієї дати почали здійснюватися операції по картковому рахунку (а. с. 7).
Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 31.08.2019 рік за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 18208,87 грн., яка складається з наступного: 12529,91 грн. - заборгованість за тілом кредита, в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 12529,91 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 488,23 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 5190,73 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії (а. с. 3, зворот).
При цьому, дата проведення розрахунку починається з 07.03.2018 року, тобто з фактичного підписання листа без назви та нумерації відповідачем, який зберігається в матеріалах справи (а.с. 11-12).
Разом із тим, як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором, що укладений 04.05.2011 року шляхом підписання анкети-заяви б/н.
У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором від 04.05.2011 року не надавши доказів перерахування 2011 року кредитних коштів відповідачу та користування ними останнім. Також, під час проведення розрахунку заборгованості починаючи від 2018 року, позивач не надав доказів того, що заборгованість від 2018 року мала місце саме за укладеним договором 2011 року.
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.
У зв'язку з відмовою в позові, на підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 528, 530, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК, ст. ст. 7, 8, 10, 12, 18, 77, 81, 247, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
У задоволенні цивільного позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 18 208,87 грн. за договором № б/н від 04.05. 2011 року - відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлений до 19.03.2021 року.
Суддя І. В. Єдаменко