Справа № 185/1294/21
Провадження № 2/185/1655/21
19 березня 2021 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Перекопського М.М.,
за участю секретаря судового засідання Величко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
встановив:
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 . Відповідач є членом сім'ї колишнього власника квартири, зареєстрований, але не проживає за місцем реєстрації. Добровільно знятись з реєстрації відповідач не бажає, у зв'язку із чим позивач змушена звернутися до суду.
У судове засідання позивач не з'явилася, подала до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав.
За приписами ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість вимог позивача, перевіривши належність, допустимість, достовірність, достатність доказів, оцінивши докази кожний окремо та у сукупності суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 19 вересня 2018 року, посвідченого державним нотаріусом Нижник А.М., та зареєстрованого в реєстрі за № 754.
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 25.02.2021 № 252 відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у вищевказаній квартирі.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. А відповідно до ч. 4 ст. 337 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Зазначене узгоджується з правова позицією у справі № 6-709цс16.
Статтею 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 2 ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Відповідач вселився у спірне житло набув право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Відповідач спільно з власником квартири не проживає, спільним побутом не пов'язаний, не є членом сім'ї власника квартири, договорів щодо проживання відповідача у квартирі між сторонами не укладалося, домовленостей не було, тому його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2017р. у справі № 6-2931цс16.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що доводи позивача підтверджуються наданими доказами, при цьому є законними та обґрунтованими, а тому позов про усунення перешкод у користуванні правом власності, шляхом визнання відповідача, що втратив право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, у разі [..] визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч.1 ст. 142 ЦПК України).
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири гривні нуль копійок) грн.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що складає 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири гривні нуль копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до або через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя М. М. Перекопський