Справа № 184/955/18
Номер провадження 1-кп/184/10/21
18 березня 2021 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднане кримінальне провадження внесене в ЄРДР за № 12017040360000846 від 28.10.2017 року та № 12018040360000681 від 04.09.2018 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Орджонікідзе (Покров), Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, має неповнолітню дитину, освіта середня-спеціальна, не працює, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 10.08.2015 Орджонікідзевським міським судом за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу - 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Згідно ухвали Орджонікідзевського міського суду від 03.11.2015 року покарання змінено на громадські роботи строком 50 години. Знятий з обліку КВІ 09.12.2015 по відбуттю призначеного строку покарання;
- 15.06.2016 Орджонікідзевським міським судом за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 26.07.2016 Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до 5 років позбавлення волі, з випробувальним терміном 03 роки. Відповідно до постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області в м. Кривий Ріг від 22.09.2016 вирок Орджонікідзевського міського суду від 26.07.2016 року змінено на 4 роки позбавлення волі, з іспитовим строком 3 роки. Ухвалою Орджонікідзевського міського суду від 21.09.2018 року скасовано іспитовий строк та направлено засудженого для відбуття покарання у виді 4 років позбавлення волі;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,
учасники провадження: прокурор - ОСОБА_4 , захисник - ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
27.10.2017 року близько 18 години 00 хвилин ОСОБА_3 знаходився на території ринка «35-мікрорайону» по вул. Соборній у м. Покров Дніпропетровської області, де шляхом крадіжки заволодів непрозорим чорним поліетиленовим пакетом, що належить ОСОБА_6 , в якому знаходилися особисті речі останньої.
В цей же день та час ОСОБА_3 покинув територію ринка «35-мікрорайону» по вул. Соборній у м. Покров Дніпропетровської області та у невстановленому слідством місці відкрив зазначений пакет, в якому побачив конверти із картками для доступу до рахунків ПАТ «А-Банк» № НОМЕР_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 разом із пін- кодами, написаними на вказаних конвертах.
Заволодівши вказаними картками для доступу до банківських рахунків та достовірно знаючи до них пін-коди, у ОСОБА_3 виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках ПАТ «A-Банк» № НОМЕР_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , належних потерпілій ОСОБА_6 .
В той же день о 18 годині 55 хвилин ОСОБА_7 з метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на таємне викрадення грошових коштів з банківських рахунків потерпілої ОСОБА_6 , переконавшись, що ніхто не бачить його протиправних дій, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих спонукань підійшов до банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк», котрий розташований в будинку № 4 по вул. Л.Чайкіної в м. Покров Дніпропетровської області та вставив у вказаний банкомат раніше викрадену картку для доступу до банківського рахунку ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 . Після чого, ОСОБА_7 , використовуючи пін-код викраденої банківської картки, шляхом проведення операції зняття грошових коштів з рахунку, викрав грошові кошти потерпілої в сумі 200 гривень, за зняття яких нараховано комісію 12 гривень.
Далі, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, ОСОБА_7 о 18 годині 58 хвилин вставив у вказаний банкомат картку для доступу до банківського рахунку ПАТ «A-Банк» № НОМЕР_1 та використовуючи пін-код викраденої банківської картки, шляхом проведення двох операцій зняття грошових коштів з рахунку, викрав грошові кошти потерпілої в сумі 2000 гривень, за зняття яких нарахована комісія 53 гривні, та 800 гривень, за зняття яких нарахована комісія в сумі 47 гривень.
Після вчинення злочину ОСОБА_3 з викраденими грошовими коштами зник, розпорядившись ними в подальшому на власний розсуд, чим причинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 3112 гривень.
Крім того, 04.09.2018 року приблизно о 09 годині, ОСОБА_3 перебував на пішохідній алеї між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , де побачив раніше йому незнайомого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якого в кишені штанів побачив грошові кошти. В цей же день та час, у ОСОБА_3 , з корисливих спонукань, виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення грошових коштів ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 04.09.2018 року о 09 годині 10 хвилин знаходячись на пішохідній алеї між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , діючи повторно, таємно, протиправно, умисно, із корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підійшов до потерпілого ОСОБА_8 , котрий також знаходився на вищевказаній пішохідній алеї та вийняв з кишені штанів ОСОБА_8 гроші в сумі 1 000 гривень. Однак, в цей же день та час дії ОСОБА_3 були помічені ОСОБА_8 , який намагався повернути своє майно.
В цей час ОСОБА_3 зрозумів, що його протиправні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна викриті ОСОБА_8 і у ОСОБА_3 виник злочинний намір на відкрите викрадення грошей в сумі 1 000 гривень, належних ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи повторно, умисно, протиправно, із корисливих спонукань ОСОБА_3 04.09.2018р. о 09 години 10 хвилин, незважаючи на намагання потерпілого ОСОБА_8 повернути своє майно, разом з відкрито викраденими грошима в сумі 1000 гривень з місця вчинення злочину зник та розпорядився в подальшому ним на власний розсуд, тим самим заподіяв ОСОБА_8 матеріальну шкоду на зазначену суму.
Під час допиту у судовому засіданні обвинувачуваний ОСОБА_3 заявив, що у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, за викладених вище обставин винним себе не визнає та надав показання, що приблизно у 2017 р. коли він проходив по алеї приблизно в трьох метрах від ларька, що розташований близько 70 метрах від магазину «Аннушка», м. Покров, потерпілий ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зачепив його плечем. Після цього він ( ОСОБА_3 ) пішов до вказаного магазину «Аннушка», оскільки там працювала його матір. Через 5 хвилин до нього підійшов працівник поліції і запитав, чи не бачив він хто пограбував потерпілого. Ніяких слідчих дій, в тому числі слідчий експеримент, з ним не проводили, протокол він не підписував, слідчого ні коли не бачив.
Крім того, показав, що потерпілу ОСОБА_6 він знає, але ніякі картки він не брав і гроші не знімав. Потерпіла зверталась до нього з претензією, що він вкрав картки і вимагала, щоб він повернув їй 3 тис. Як у потерпілої могли з'явилися паспорти він не знає, оскільки їй не віддавав. Не пам'ятає, щоб по вказаному кримінальному провадженні з ним проводились слідчі дії.
Під час останнього слова просив застосувати до нього ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 р.
Заслухавши наведені вище показання обвинуваченого, допитавши потерпілих та свідків, дослідивши письмові документи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 поза розумним сумнівом доводиться сукупністю доказів, що були досліджені під час судового розгляду.
Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 надала показання, що в жовтні 2017 р., точної дати вона не пам'ятає, вона торгувала за відкритим прилавком на базарі в 35 мікрорайоні м. Покров. В той день вона взяла з собою чорний пакет BMW з паспортами, ідентифікаційними кодами, пенсійними посвідченнями її та її чоловіка, а також банківськими картками «Приватбанк» та «А-банк», які знаходились у паперових книжечках (коробочках), із зазначеними на них пін-кодами. Зазначений пакет вона поклала вглиб прилавка за товаром. Коли вже стемніло, і на базарі вже нікого не було, вона почала складати сумки. Зазначений пакет вона переклала ближче до краю прилавка на рівні ніг. В цей час до неї підійшов раніше знайомий ОСОБА_10 , з яким вона почала спілкуватись. Під час розмови ОСОБА_11 , підійшовши до неї, чомусь розвернув її в іншу сторону, а потім пішов. Занісши товар всередину приміщення ринку (оскільки вона сторожує на ринку), в цей час їй на мобільний телефон біля 19 години вечора почали приходити СМС про зняття з її банківських карток грошових коштів з банкомату, розташованого поруч по вул. Л. Чайкіної у м. Покров, зокрема, з карточки «A-Банк» - 2800 грн., з карточки «Приватбанку» - 200 грн. В цей момент вона ( ОСОБА_6 ) виявила відсутність чорного пакету BMW із документами та банківськими картками всередині. Залишити зазначений пакет у прилавку вона не могла, бо перевіряла прилавок ліхтариком. Тоді вона побігла до банкомату, розташованого в 100 метрах по вул. Л. Чайкіної у м. Покров, де побачила ОСОБА_12 та його знайомого ОСОБА_13 , які спускались від терміналу. Інших осіб там не було. Вона ( ОСОБА_6 ) почала плакати та просити повернути їй гроші, на що ОСОБА_14 відповів, що в нього нічого немає. ОСОБА_15 почав заспокоювати її та запросив до себе додому в квартиру в будинку навпроти банкомату. Разом з ними був ОСОБА_11 , який заперечував зняття грошей з банкомату з її карток, потім кудись пішов. Вадик з кухні зазначеної квартири виніс їй чорний пакет ОСОБА_16 з її документами, проте, банківських карток там не було. Вадик їй пояснив, що цей пакет приніс ОСОБА_14 та сказав, що йому прийшли гроші з АТО, які потрібно зняти. Вадик просив її не заявляти в поліцію та почекати ранку. Вона забрала пакет з документами і спустилась поверхом нижче, зайшла до матері ОСОБА_17 , яка проживала там, проте, вдома ОСОБА_18 не було. Банківські картки та гроші їй так і не повернули, тому наступного ранку вона подзвонила в поліцію; пізніше вона у банку переробляла картки.
Допитаний в судовому засіданні 08.08.2019 р. свідок ОСОБА_19 показав, що два роки назад восени, точної дати він не пам'ятає, він йшов з роботи та біля свого будинку зустрів ОСОБА_12 , який є його сусідом, і з яким купили горілчані вироби та разом їх вживали того дня. Прокинувся він ( ОСОБА_19 ) у себе вдома. Чи знімав він гроші з банкомату разом з ОСОБА_20 - не пам'ятає. Пам'ятає, що наступного дня до нього приїжджала поліція та шукала ОСОБА_21 , проте, його не було.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 надав показання, що з 9 до 10 години ранку, точної дати та року назвати не зміг, він вийшов з будинку, де він проживає, з метою купити лічильник та покласти гроші в «Приватбанк». З цією метою він поклав 1000 грн. у передню кишеню джинсів, а 4000 грн. - у верхню кишеню сорочки. Біля школи №8, що у м. Покров, сів на лавку перепочити. Тоді до нього на лавку підсів раніше невідомий йому чоловік, попросивши гроші на цигарки та випивку, а ще двоє стояли осторонь. Він ( ОСОБА_8 ) встав та пішов, в цей час обвинувачений, наздогнавши його, заліз рукою в його передню кишеню джинсів та витяг 1000 грн., та намагався витягти гроші з сорочки, але він ( ОСОБА_8 ) вирвав його руку із верхньої кишені. Далі він зайшов у кіоск, що розташований приблизно в 20 метрах від місця події, неподалік з магазином «Аннушка», де по телефону викликав поліцію.
Наведені показання потерпілого узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_22 , яка в судовому засіданні показала, що вона працює продавцем в кіоску від магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у АДРЕСА_4 . Десь приблизно у вересні 2018 р., о 9 годині ранку, коли вона перебувала на роботі, побачила у вікно, як в 3-4 метрах від кіоску між потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_3 виник якийсь конфлікт, після чого потерпілий зайшов в кіоск і сказав, що хоче викликати поліцію. Потім він сів на стілець, по телефону подзвонив в поліцію, говорячи, що в нього хочуть забрати гроші. Коли приїхали працівники поліції, усі вийшли з кіоску.
Допитаний в судовому засіданні 28.02.2019 р. свідок ОСОБА_23 надав показання, що в минулому році, в теплу пору, зранку, точної дати він не пам'ятає, він йшов в стоматологію лікувати зуби. Біля магазину «Аннушка» у 35 мікрорайонні по вул. Л.Чайкіної у м. Покров, він зустрів ОСОБА_12 , якого раніше знав. Між ними виникла розмова і вони пішли разом в напрямку 35 мікрорайону. Перед ними попереду, в метрах 20, йшов невідомий йому ( ОСОБА_23 ) чоловік. Коли вони наздогнали останнього, вони почали обходити потерпілого з двох боків. В цей час між потерпілим та ОСОБА_20 почався якийсь конфлікт, штовханина. Він ( ОСОБА_23 ) подумав, що потерпілий був щось винен ОСОБА_24 . Пізніше він ( ОСОБА_23 ) бачив ОСОБА_18 , який присів позаду ларька, неподалік від місця події.
Також, вказані показання узгоджуються із дослідженими під час судового розгляду:
? витягом з ЄРДР за № 12017040360000846 від 28.10.2017 року, згідно якого 27.10.2015 року в період часу з 18 год. 00 хв. до 18 год. 20 хв. невідома особа, перебуваючи на території ринку 35 мікрорайону по вул. Соборній в м.Покров Дніпропетровської області, шляхом вільного доступу, таємно здійснила крадіжку майна, належного ОСОБА_6 , серед якого були банківські картки, з яких в подальшому зняла грошові кошти в сумі 3100 грн., чим було спричинено матеріальний збиток ОСОБА_6 ;
? протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.10.2017 року, згідно якого ОСОБА_6 просить притягти до відповідальності невстановлену особу, яка 27.10.2015 року близько 18 год. на ринку ринку35 мікрорайону, розташованого по вул. Соборній в м.Покров, скоїла крадіжку належного їй майна. Підозрює у вчиненому хлопця на ім'я ОСОБА_25 ;
? протоколом огляду від 28.10.2017 року, згідно якого огляду підлягала територія ринку ринку35 мікрорайону, розташованого по вул. Соборній в м.Покров Дніпропетровської області, з розташованими на ній торгівельними рядами та магазинами. Вказано місце зберігання речей потерпілої в одному з торгівельних павільйонів;
? протоколом огляду від 28.10.2017 року, згідно якого огляду підлягали документи, які добровільно надала до огляду ОСОБА_6 , а саме паспорти громадянина України, пенсійні посвідчення та РНОКПП на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_26 ;
? протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 02.02.2018 року, згідно якого на ознайомлення було надано довідку про рух грошових коштів по картці НОМЕР_2 , належної ОСОБА_6 . Відповідно до дослідженої довідки 27.10.2017 року о 18 год. 55 хв. були зняті грошові кошти у відділенні банку по вул. Л.Чайкіної в м.Орджонікідзе (Покров) у сумі 200,00 грн.;
? протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 01.02.2018 року, згідно якого на ознайомлення було надано довідку про рух грошових коштів по картці НОМЕР_1 , належної ОСОБА_6 . Відповідно до дослідженої довідки 27.10.2017 року о 18 год. 58 хв. були зняті грошові кошти у відділенні банку по вул. Л.Чайкіної в м.Орджонікідзе (Покров) у сумі 2000,00 грн. (53,00 грн. комісія), та о 19 год. 01 хв. були зняті грошові кошти у сумі 800,00 грн. (47,00 грн. комісія);
? витягом з ЄРДР за № 12018040360000681 від 04.09.2018 року, згідно якого 04.09.2018 року, приблизно о 09 год. 10 хв., на ділянці алеї між дитячім садком № 23 та НВК № 2 по вул. Л.Чайкіної в м.Покров, ОСОБА_3 умисно, відкрито, повторно, з кишені брюк ОСОБА_8 викрав грошові кошти в сумі 1000,00 грн., чим спричинив останньому матеріальний збиток на вказану суму;
? протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.09.2018 року, згідно якого ОСОБА_8 просить притягти до відповідальності невідомого чоловіка, який приблизно о 09 год. 10 хв. 04.09.2018 року знаходячись на алеї між НВК № 2 по вул. Л.Чайкіної, буд. 15, м.Покров та дитячім садком № 23 та по АДРЕСА_2 , відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 1000,00 грн., що належали потерпілому;
? протоколом огляду місця події від 04.09.2018 року зі схемою та фото таблицею до нього, згідно якого огляду підлягала пішохідна доріжка між дитячим садком по вул. Л.Чайкіної 7 та середньою загальноосвітньою школою № 8. Потерпілий показав місце вчинення злочину, дії потерпілого та обвинуваченого до та після вчинення злочину;
? протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.09.2018 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_3 , як особу яка у нього з кишені вихопила гроші у сумі 1000,00 грн. 04.09.2018 року;
? протоколом проведення слідчого експерименту від 12.09.2018 року з фото таблицею до нього, згідно якого підозрюваний ОСОБА_3 надав згоду на участь у слідчому експерименті та дачу пояснень, згідно яких 04.09.2018 року приблизно о 09 год. 10 хв. він вихопив з кишені незнайомого йому чоловіка гроші в сумі 1000,00 грн. Це все відбувалось між дитячим садком та школою по алеї по вул. Л.Чайкіної в м.Покров. Після цього ОСОБА_3 запропонував пройти від будинку № 13 по вул. Л.Чайкіної до пішохідної алеї, яка проходить між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Пройшовши до алеї ОСОБА_3 вказав на асфальтовану доріжку та запропонував статисту, який відображав потерпілого, повернутись в напрямку вул. л.Чайкіної. Сам ОСОБА_3 став позаду статиста та показав як саме зі спини він правою рукою поліз до правої передньої кишені штанів потерпілого та звідти витяг гроші. Коли він ( ОСОБА_3 ) витягав гроші з кишені, це помітив потерпілий, який зажав йому ( ОСОБА_3 ) руку, через що він ( ОСОБА_3 ) спотикнувся та штовхнув потерпілого. Після цього він ( ОСОБА_3 ) витягнув руку з кишені та забрав грошу в сумі 1000,00 грн. двома купюрами по 500,00 грн. кожна. Потерпілий не кричав, а лише швидко пішов та зайшов до ларька з написом «Продукти». ОСОБА_3 сказав, що його знайомий ОСОБА_27 стояв десь на відстані 7-10 метрів позаду від нього, та лише після того як ОСОБА_3 забрав у потерпілого гроші, ОСОБА_28 поцікавився що відбулось, на що ОСОБА_3 пояснив, що забрав гроші у боржника.
Оскільки вказані вище показання потерпілих є логічними, послідовними та переконливими, узгоджуються із наведеними вище доказами, а також оскільки в суду відсутні будь-які об'єктивні дані, які б свідчили про наявність у потерпілих мотивів давати суду завідомо неправдиві показання та оговорювати у вчиненні злочину обвинуваченого, суд вважає ці показання достовірними та бере за основу при ухваленні вироку.
У той же час, показання обвинуваченого ОСОБА_3 суд розцінює як спосіб його захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності. Суд звертає увагу на зазначення в обвинувальних актах двох обставини, які б пом'якшували покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що свідчить про те, що під час досудового розслідування, обвинувачений визнавав свою вину у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень і сприяв органам досудового розслідування. Проте, у судовому засіданні ОСОБА_3 заперечував свою причетність у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушенням, вдавившись, зокрема, до погроз фізичної розправи над свідком ОСОБА_23 за наслідком його показів у суді та дискредитації у грубій формі потерпілих.
Суд також звертає увагу на непослідовність позиції ОСОБА_3 щодо обвинувачення у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого повторно (за епізодом з потерпілим ОСОБА_8 ). Зокрема, обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні 23.05.2019 р. стверджував, що його примусили взяти участь у слідчому експерименті від 12.09.2018 року, що стало приводом для постановлення судом ухвали щодо доручення Територіальному управлінню ДБР, розташованому у м. Полтаві, організувати проведення перевірки заяви обвинуваченого ОСОБА_3 про застосування до нього під час досудового розслідування заходів фізичного та психологічного впливу працівниками Покровського ВП Нікопольського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області. На виконання вказаної ухвали суду Територіальним управлінням ДБР, розташованому у м. Полтаві, було розпочато кримінальне провадження №62019170000000680 від 30.07.2019 р. за ч.1 ст. 365 КК України. Слідчим Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Полтава 28.02.2020 р. ухвалено постанову про закриття вказаного кримінального провадження у зв'язку з відсутністю у діях працівників Покровського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 356 КК України, на підставі ч.1 п.2 ст. 284 КПК України.
Пізніше, обвинувачений ОСОБА_3 взагалі заперечував свою участь у слідчому експерименті від 12.09.2018 р., фотознімки до якого вважав сфальсифікованими, а слідчого ОСОБА_29 - як такого, кого ніколи не бачив.
Проте, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 надав показання, що він раніше працював слідчим слідчого відділення поліції Покровського ВП, та розслідував кримінальне провадження за ст. 186 КК України за фактом вчинення ОСОБА_3 відкритого заволодіння майна, в рамках якого проводив, зокрема, слідчий експеримент з ОСОБА_3 , на який останній погодився добровільно. ОСОБА_3 в присутності двох понятих показав, як відбувались події; все було зафіксовано за допомогою фотокамери, були складені фото таблиці; ОСОБА_3 добровільно підписав протокол, зауважень до його змісту не надходило. Жодного фізичного чи психологічного примусу до присутніх у слідчому експерименті, він ( ОСОБА_29 ) не застосовував і при ньому ніхто інший не застосовував. З цього приводу він ( ОСОБА_29 ) надавав також пояснення слідчому ДБР після повідомлення у содовому засіданні обвинуваченим інформації щодо застосування до нього заходів фізичного примусу.
Крім того, судом за клопотанням захисника обвинуваченого ОСОБА_5 було здійснено дослідження журналу судового засідання від 21.09.2018 р. у справі №184/1906/18, в рамках якої слідчою суддею Орджонікідзевського міського суду ОСОБА_30 у кримінальному провадженні № 12018040360000681 від 04.09.2018 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, було обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Із вказаного журналу судового засідання від 21.09.2018 р. вбачається присутність у суді під час розгляду зазначеного клопотання ОСОБА_3 та слідчого ОСОБА_29 , що спростовує слова обвинуваченого про те, що він раніше слідчого ОСОБА_29 не бачив та ніякі слідчі дії з ним не проводились.
Щодо проведення розгляду справи за відсутності гр. ОСОБА_31 , який зазначений понятим у протоколі проведення слідчого експерименту від 12.09.2012 р. у кримінальному провадженні № 12018040360000681 від 04.09.2018 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, на виклику та допиті якого наполягала сторона захисту, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст. 327 КПК України прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик; суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику. Враховуючи те, що судом неодноразово направлялись повістки за адресою проживання понятого ОСОБА_31 та застосовувся примусовий привід останнього до зали судового засідання, проте, останній до суду не з'явився, місце знаходження понятого ОСОБА_31 встановити не вдалось можливим, а також враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 , був представлений адвокатом ОСОБА_5 , тобто мав реальну можливість виконати вимоги ч.2 ст. 327 КПК України, суд, з метою дотримання розумних строків, оцінює обставини кримінального провадження на підставі досліджених у судовому засіданні доказів.
Суд також звертає увагу на позицію сторони захисту, яка посилалась на те, що свідок ОСОБА_22 повідомила суд про те, що потерпілий ОСОБА_8 , говорив їй, що в нього лише хочуть забрати гроші. Проте, суд доходить висновку, що показання свідка ОСОБА_22 повністю узгоджуються із показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який на допиті в суді надав показання про те, що обвинувачений ОСОБА_3 витяг з передньої кишені джинсів 1000 грн. та намагався витягти гроші у сумі 4000 грн. з сорочки.
Щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майно (крадіжка), вчиненого повторно (за епізодом з потерпілою ОСОБА_6 ), суд звертає увагу на слова обвинуваченого за наслідками допиту потерпілої, а саме: «Я був у Вадика пізніше. Ви скажіть, що було в цьому пакеті, чим Ви займаєтесь? Вона (потерпіла ОСОБА_6 ) зразу забрала пакет, тому що цей пакет взяли не із-за документів» (58 хв. звукозапису судового засідання 10.01.2019 р.). Зазначене свідчить про обізнаність ОСОБА_3 із фактом знаходження пакету з документами на квартирі свідка ОСОБА_19 та викрадення зазначеного пакету у потерпілої ОСОБА_6 .
Крім того, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_19 , оцінюючи його показання в суді, як спосіб допомогти обвинуваченому ОСОБА_3 , з яким він був сусідом та з яким розпивав разом алкогольні напої, уникнути кримінальної відповідальності. При цьому суд звертає увагу на послідовні та стабільні показання потерпілої ОСОБА_6 , яка вказувала на ОСОБА_3 як на особу, причетну до викрадення її майна, починаючи з подання до правоохоронного органу заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.10.2017 року, добровільну видачу документів, належних їй та її чоловіку, визнаних в подальшому речовими доказами у кримінальному провадженні, відсутності у потерпілої ОСОБА_6 мотивів оговорювати у вчиненні злочину обвинуваченого.
При цьому суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який грунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Таким чином, суд, створивши рівні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та доходить висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» доведена повністю:
- у таємному викраденні чужого майно (крадіжка), вчиненого повторно та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 185 КК України (за епізодом з потерпілою ОСОБА_6 );
- у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого повторно та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 186 КК України (за епізодом з потерпілим ОСОБА_32 ).
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушенння, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст.66 КК України обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченому, судом не встановлено. Зазначене в обвинувальному акті щире каяття як обставину, яка пом'якшує покарання суд не приймає до уваги відповідно до позиції Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі№ 759/7784/15-к - згідно якого розкаяння передбачає, окрім визнання факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки. Суд звертає увагу, що обвинувачений не визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, не висловив жалю щодо вчиненого та не відшкодував завдану майнову шкоду потерпілому. Крім того судом не приймається до уваги активне сприяння розкриттю злочину як обставина, яка пом'якшує покарання, оскільки останнім неодноразово заперечувались проведені слідчі дії та надані показання під час досудового розслідування.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушення, які згідно зі ст. 12 КК України: за ч. 2 ст. 185 КК України є нетяжким злочином; за ч. 2 ст. 186 КК України ? тяжким злочином; відсутність обставини, які б пом'якшували покарання та наявність обставин що його обтяжують; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше неодноразово судимий, зокрема за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, вчинення ним нових злочинів під час іспитового строку, не одружений, має неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується посередньо, знаходиться на обліку в Покровському ВП, як особа, яка вчинила насильство в сім'ї, на обліку у лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває, знаходиться на «Д» обліку у лікаря інфекціоніста.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі № 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинуваченого ОСОБА_3 26.07.2016 Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області засуджено за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до 5 років позбавлення волі, з випробувальним терміном 03 роки. Відповідно до ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області в м. Кривий Ріг від 22.09.2016 року вирок Орджонікідзевського міського суду від 26.07.2016 року змінено на 4 роки позбавлення волі, з іспитовим строком 3 роки. Ухвалою Орджонікідзевського міського суду від 21.09.2018 року скасовано іспитовий строк та направлено засудженого для відбуття покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до ч.5 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими у ст. 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, призначивши покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, із застосуванням ст. 71 КК України, призначивши остаточне покарання шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком, що буде необхідним та достатнім для попередження вчинення нових правопорушень і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.
Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає, враховуючи відсутність пом'якшуючих вину обставин та порушення ст. 75 КК України в минулому.
Даючи оцінку позовним вимогам потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , викладених у заявлених цивільних позовах, суд виходить з наступного.
Шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 127 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України ? майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В рамках кримінального провадження потерпілим ОСОБА_8 був заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 1000 грн. 00 коп.
В рамках кримінального провадження потерпілою ОСОБА_6 був заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 3112 грн. 00 коп.
Оскільки розмір грошового відшкодування шкоди підтверджений матеріалами справи, суд приходить до висновку про задоволення заявлених потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_6 цивільних позовів до обвинуваченого ОСОБА_3 .
Крім того, суд вважає таким, що не підлягає задоволенню клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про застосувати до нього ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 р., здійснивши зарахування строку попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, враховуючи те, що зазначена редакція ч.5 ст. 72 КК України була прийнята Законом України № 838-VIII від 26.11.2015 та повернуто до попередньої редакції Законом України № 2046-VIII від 18.05.2017 (набрала чинності 21.06.2017). Проте злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , мали місце 27.10.2017 року (ч.2 ст.185 КК України) та 04.09.2018 року (ч. 2 ст. 186 КК України), тобто поза часовими межами редакція ч.5 ст. 72 КК України, яка була прийнята Законом України № 838-VIII від 26.11.2015 р.; крім того, запобіжні заходи у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого не обирались, залишення ОСОБА_3 у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4) та перерахування за Орджонікідзевським міським судом було здійснено 20.11.2018 р. у зв'язку з тим, що останній відбуває покарання за попереднім вироком.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання про речові докази, суд вирішує виходячи з положень ст.100 КПК України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування обирались запобіжні заходи у виді особистого зобов'язання у кримінальному провадженню № 12017040360000846 від 28.10.2017 року та у виді цілодобового домашнього арешту (з 21.09.2018 р. по 21.11.2018 р.) у кримінальному провадженні № 12018040360000681 від 04.09.2018 року; на даний час запобіжні заходи не застосовуються. Підстав для обрання та застосування запобіжного заходу суд не вбачає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;
- за ч. 2 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати 06 (шість) місяців позбавлення волі з невідбутої частини покарання за попереднім вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26.07.2016 р, зміненого в частині призначеного покарання ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.09.2016 року, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 06 (шість) місяців.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту приведення до виконання вироку Орджонікідзевського міського судом Дніпропетровської області від 26.07.2016, зміненого в частині призначеного покарання ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.09.2016 року та з врахуванням хвали Орджонікідзевського міського суду від 21.09.2018 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_3 майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_3 майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 3112 (три тисячі сто дванадцять) грн. 00 коп.
Речові докази: - паспорта громадян України ОСОБА_6 і ОСОБА_26 , пенсійні посвідчення на ім'я ОСОБА_6 і ОСОБА_26 , ідентифікаційні номера ОСОБА_6 і ОСОБА_26 , передані під розписку ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили - залишити потерпілій.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовується.
Процесуальні витрати відсутні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.
Суддя Орджонікідзевського міського суду ОСОБА_1