Справа № 182/5484/20
Провадження № 2/0182/971/2021
Іменем УКРАЇНИ
10.03.2021 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря Нагаєвої Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування завданої моральної шкоди, -
28.09.2020 року позивач звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищевказаним позовом та посилається на наступні обставини.
25.06.2017 року приблизно о 18-00 год. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 та двома іншими особами, перебуваючи на території парку «Перемоги», який розташований між вул. Херсонська, Шульгіна, пр. Трубників та пр.. Електрометалургів в м. Нікополі Дніпропетровської області,реалізуючи злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, своїми неправомірними діями заподіяли йому ушкодження здоров'я, а саме спричинили легкі тілесні ушкодження, що підтверджується актом судово-медичного дослідження.
Так згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 249 від 14.12.2018 року йому спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця повік лівого ока, внутрішньо-шкіряного крововиливу в лобній області зліва, синця на лівій щоці, що переходить на підщелепну область, крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи в центрі, забійна рана тім'яної області зліва, які за своїм характером як кожне окремо, так і у своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що відповідають вимогам п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995.
За даним фактом було заведено кримінальне провадження, відомості про вчинення кримінального правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.07.2017 за № 12017040340002879 та пред'явлено обвинувачення Відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.05.2020 року кримінальне провадження, відомості про вчинення кримінального правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.07.2017 за № 12017040340002879, закрито в зв'язку з закінченням строків давності.
Вважає, що неправомірними діями відповідачів йому заподіяно моральну шкоду, що виразилась у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, відчуттям приниження. Після нанесення йому тілесних ушкоджень він довго відчував біль у голові та тілі, був вимушений змінити звичайний для себе уклад життя. Розмір завданої моральної шкоди оцінює у 60 000 грн. (по 30 000 грн. з кожного відповідачів) та вважає такий розмір справедливим за нанесені йому душевні страждання.
На підставі викладеного позивач просять суд стягнути з відповідачів загальну суму 60 000, 00 грн., тобто по 30 000, 00 грн. з кожного, у якості компенсації за завдану йому моральну шкоду.
Ухвалою про відкриття провадження від 21.01.2021 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачам був наданий строк 15 днів з дня отримання ними такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає у повному обсязі (а.с. 20).
Відповідача ОСОБА_3 було сповіщено про розгляд справи в порядку прощеного провадження з викликом сторін оголошенням на сайті Судової влади України, згідно вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Причина неявки суду не відома.
Відповідачу ОСОБА_2 була направлена ухвала про відкриття провадження від 21.01.2021 року з пакетом документів за його зареєстрованим місцем проживання (а.с. 12).
До суду повернувся конверт з копією зазначеної ухвали, як не вручений у зв'зку з закінченням строків зберігання (а.с. 19). Ухвала про відкриття провадження у відповідності до ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 131 ЦПК України, вважається доставленою відповідачу.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно доч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.
Згідно зіч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 25.06.2017 року приблизно о 18-00 год. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 та двома іншими особами, перебуваючи на території парку «Перемоги», який розташований між вул. Херсонська, Шульгіна, пр. Трубників та пр.. Електрометалургів в м. Нікополі Дніпропетровської області, реалізуючи злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, своїми неправомірними діями заподіяли йому ушкодження здоров'я, а саме спричинили легкі тілесні ушкодження, що підтверджується актом судово-медичного дослідження.
Так згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 249 від 14.12.2018 року йому спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця повік лівого ока, внутрішньо-шкіряного крововиливу в лобній області зліва, синця на лівій щоці, що переходить на підщелепну область, крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи в центрі, забійна рана тім'яної області зліва, які за своїм характером як кожне окремо, так і у своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що відповідають вимогам п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995.
За даним фактом було заведено кримінальне провадження, відомості про вчинення кримінального правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.07.2017 за № 12017040340002879 та пред'явлено обвинувачення Відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Викладені обставини підтверджується ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.05.2020 року, якою кримінальне провадження, відомості про вчинення кримінального правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.07.2017 за № 12017040340002879, закрито в зв'язку з закінченням строків давності (а.с. 4-6).
Частиною 1 ст.270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Статею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК (в редакції закону 2004 року), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини,якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінюючи в сукупності всі досліджені докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , 15.10.2002 року було завдано легкі тілесні ушкодження і зазнав він їх з винних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Суд погоджується із доводами позивача щодо того, що в результаті таких винних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , йому було завдано моральну шкоду, яка виразилася у фізичних та душевних стражданнях, останній відчував почуття приниженості та пригнічення, змушений був змінити свій звичайний спосіб життя.
Тому вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди з відповідачів підлягають задоволенню.
За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Однак суд вважає розмір моральної шкоди, визначений позивачем у загальному розмірі 60000,00 грн. (по 30 000 грн. з кожного завищеним. Оцінюючи розмір відшкодування моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин та характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, беручі до уваги незначну тяжкість наслідків протиправної поведінки відповідачів, короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_1 , та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн. з кожного з відповідачів.
В іншому слід відмовити.
Також суд вважає, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908, 00 грн., тобто по 454 грн. з кожного.
Суд керуючись ст.ст.10, 12, 13,78, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 15,16,23,270,1167,1179 ЦК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає - АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП , останнє відоме зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 , останнє відоме місце проживання - АДРЕСА_4 ) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, 2000,00 грн. ( дві тисячі грн. 00 коп.)
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.)
В іншому відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири грн. 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири грн. 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О. В. Рунчева