справа № 991/1413/21
провадження №11-сс/991/215/21
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
18 березня 2021 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2021 р. про повернення скарги на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення, -
15 березня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яка ухвалою від 16.03.2021 р. призначена до розгляду.
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2021 р. скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за його заявою про злочин від 10.02.2021 р., повернуто особі, яка її подала, з підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України - як таку, що не підлягає розгляду у цьому суді, оскільки у заяві про вчинення кримінального правопорушення не міститься відомостей про суб'єктів, наявність яких є підставою для визначення підслідності НАБУ.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали слідчого судді та постановлення нової, про зобов'язання уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_6 від 10.02.2021 р. (зареєстрованою 12.02.2021 р. за № С-1909), розпочати досудове розслідування та скерувати заявнику витяг з ЄРДР.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки фактично позбавляє заявника доступу до правосуддя. Зокрема, апелянт вказує, що 10.02.2021 р. до Національного антикорупційного бюро України ним було подано заяву про вчинення посадовими особами митної служби кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 376, 384, 364, 367, 396 КК України, яка, на його думку, містила достатні дані для реєстрації відомостей в ЄРДР, а також дані, які вказують на підслідність кримінального правопорушення саме НАБУ, в тому числі за правовою кваліфікацією ймовірного злочину і складу суб'єктів кримінального правопорушення. Втім, в порушення вимог ст. 214 КПК України, 23.02.2021 року він отримав повідомлення начальника відділу по роботі зі свідками та заявниками Управління по роботі з громадськістю НАБУ про те, що у поданій заяві відсутні обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, підслідних детективам НАБУ. За переконанням ОСОБА_6 , слідчий суддя мав розглянути його скаргу та прийняти рішення про її задоволення, однак повернув її з посиланням на відсутність у заяві про злочин відомостей про ранг чи категорію державного службовця, який ймовірно вчинив злочин. На його думку, зазначене не може бути визнано законною підставою для відмови у реєстрації заяви про вчинення кримінального правопорушення у ЄРДР, адже чинний КПК України не встановлює таких вимог до заяви, а заявник не повинен бути обізнаний у градації державних службовців на час її подання. Натомість, стаття 214 КПК України закріплює імперативний обов'язок щодо внесення органом досудового розслідування відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за повідомленням, в якому викладені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. У заяві про злочин він навів прізвища тих осіб, про яких йому відомо, що не виключає ймовірну причетність до кримінального правопорушення інших суб'єктів, діяльність яких підпадає під юрисдикцію НАБУ. Оскільки подана ним заява містила достатні дані для реєстрації відомостей до ЄРДР, а також дані, які вказують на підслідність кримінального провадження саме НАБУ, в тому числі і за правовою кваліфікацією, вважає, що його скаргу повернуто слідчим суддею необґрунтовано.
3.Узагальнений виклад позиції учасника судового провадження.
Учасники апеляційного провадження, повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явились.
ОСОБА_6 у апеляційній скарзі, посилаючись на запроваджені на території України карантинні заходи, прохав апеляційний розгляд здійснювати за його відсутності.
Від Національного антикорупційного бюро не надходило відомостей про причини неявки в судове засідання уповноваженого представника, а також клопотань про відкладення розгляду.
Враховуючи, що у відповідності до ч. 4 ст. 405 КПК України, за таких обставин неявка учасників не перешкоджає апеляційному розгляду, а наявні матеріали апеляційного провадження дозволяють розглянути апеляційну скаргу без шкоди для повноти та об'єктивності розгляду, апеляційну скаргу розглянуто за відсутності учасників провадження.
4.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Слідчим суддею встановлено, що 10 лютого 2021 року ОСОБА_6 направив до Національного антикорупційного бюро України заяву про вчинення посадовими особами митної служби кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 376, 384, 364, 367, 396 КК України, в якій просив зобов'язати уповноважених на внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань осіб НАБУ зареєструвати її в ЄРДР, розпочати досудове розслідування та скерувати йому витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зазначену заяву зареєстровано 12.02.2021 р. за № С-1909.
Листом НАБУ від 22.02.2021 р. заявника повідомлено про результати розгляду заяви - зокрема, про відсутність достатніх правових підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, підслідних детективам НАБУ.
25 лютого 2021 року ОСОБА_6 звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність НАБУ, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 10.02.2021 р.
Слідчий суддя, перевіривши скаргу, дійшов висновку, що злочин, передбачений ст. 364 КК України, про який серед інших йдеться у заяві, хоча і входить до переліку кримінальних правопорушень, зазначених в ч. 1 ст. 33-1 КПК, однак відсутня хоча б одна з умов, передбачена п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, а саме, зі скарги та заяви про злочин не вбачається, що посадовим особам Львівської митниці ДФС, про можливе вчинення кримінального правопорушення якими із зазначенням їх прізвищ та ініціалів подано заяву, присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби ІІІ рангу і вище, або ж наявна будь-яка інша з умов, передбачених п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. За таких обставин, правові підстави для розгляду цієї скарги слідчим суддею Вищого антикорупційного суду відсутні, що є підставою для повернення скарги особі, яка її подала.
5.Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Частиною 1 ст. 306 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
До повноважень слідчого судді Вищого антикорупційного суду, виходячи із сукупного аналізу п. 18 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 31, 33-1 КПК України, належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, віднесеному до підсудності Вищого антикорупційного суду, а саме - стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України (ст.ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2), статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України, детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна із умов, передбачена п. 1 (вчинення злочину певним суб'єктом, визначеним у переліку, в тому числі посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище), п. 2 (наявність відповідного розміру предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди) та п. 3 (кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, ч. 1 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у ч. 4 ст. 18 Кримінального кодексу України або у п. 1 цієї частини).
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.
У заяві від 10.02.2021 р. ОСОБА_6 навів відомості, які, на його думку, свідчать про вчинення посадовими особами Львівської митниці ДФС ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 376 (втручання в діяльність судових органів), 384 (введення в оману суду або іншого уповноваженого органу), 364 (зловживання владою або службовим становищем), 367 (службова недбалість), 396 (приховування злочину) КК України.
Із наведеного у заяві переліку ймовірно вчинених злочинів, злочин, передбачений ст. 364 КК України, входить до переліку кримінальних правопорушень, зазначених у ч. 1 ст. 33-1 КПК України.
Втім, окрім прізвищ та ініціалів можливо причетних осіб, жодних відомостей, які б свідчили, що зазначені особи є посадовими особами митної служби, яким присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, як того вимагає п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, або що наявна будь-яка інша з умов, передбачених п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, для можливості віднесення кримінального правопорушення до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, ОСОБА_6 у заяві не навів.
Крім того, колегія суддів зауважує, що самостійне визначення особою у заяві про злочин певної статті КК України та бажаної кваліфікації з метою віднесення злочину до підслідності певного органу досудового розслідування, без наведення достатніх відомостей про таке кримінальне правопорушення та фактичних обставин його вчинення, не може свідчити про автоматичну підслідність Національному антикорупційному бюро та безумовну реєстрацію заяви саме цим органом.
За наведених обставин, слідчий суддя дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для розгляду скарги ОСОБА_6 ним як слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
Посилання ж ОСОБА_6 у скарзі на абз. 3 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, яким передбачено можливість розслідування детективами НАБУ кримінальних правопорушень, які віднесені до підслідності слідчих інших органів, колегією суддів відхиляється, оскільки таке право є виключною дискрецією Директора НАБУ (за погодженням із прокурором САП) та застосовується у виключних випадках, визначених законом, - зокрема, з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, які віднесені до підслідності НАБУ. А тому втручання слідчого судді у діяльність органу досудового розслідування із вказівкою на необхідність порушення останнім правил підслідності суперечить принципу законності, що є неприпустимим.
Крім того, посадовою особою НАБУ - начальником відділу по роботі зі свідками та заявниками ОСОБА_10 . ОСОБА_6 надано письмову відповідь про непідслідність детективам НАБУ наведених у заяві обставин та скеровано матеріали його заяви про злочин до Державного бюро розслідувань, як до належного органу досудового розслідування. Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що заява про злочин не була розглянута уповноваженими посадовими особами суб'єкта оскарження.
Інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити зміст заяви ОСОБА_6 про вчинення злочину від 10.02.2021 р., поданої до НАБУ, під час апеляційного розгляду не встановлено.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що поверненням скарги слідчий суддя позбавив його доступу до правосуддя, оскільки судовий контроль на досудовому розслідуванні має здійснюватися належним судом, для звернення до якого у ОСОБА_6 немає жодних перешкод.
За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо відсутності підстав для розгляду скарги ОСОБА_6 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду через невідповідність відомостей, викладених у його заяві про злочин, хоча б одній з умов, передбачених п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Жодних об'єктивних даних, які б вказували на належність суб'єктів ймовірного злочину, передбаченого ст. 364 КК України, до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, ОСОБА_6 не наведено. Крім того, заява від 10.02.2021 р. не містить жодних даних про наявність істотної шкоди, спричиненої охоронюваним законом правам, інтересам та свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, що є необхідною умовою для кваліфікації за ст. 364 КК України та її підсудності ВАКС.
Отже, висновок слідчого судді у оскаржуваній ухвалі є обґрунтованим.
6. Висновки суду.
Суд апеляційної інстанції під час здійснення перегляду ухвали слідчого судді має перевірити її на відповідність критеріям законності, обґрунтованості і вмотивованості (ч. 1 ст. 370 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не містять безумовних аргументів щодо невідповідності висновків оскаржуваної ухвали слідчого судді фактичним обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно, оскаржувана ухавала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 369-372, 404-407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2021 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя В. Чорна
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4