СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. №759/14635/20
пр. №2/759/1376/21
09 березня 2021 року
Святошинський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Горбенко Н.О., за участі секретаря Савіцькій Л.Д., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-
31.08.2020 позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить суд змінити розмір аліментів, встановлений рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07.07.2014 року. Даним рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 21.01.2014 до досягнення повноліття дитиною. Позивач посилається, що на даний час розмір аліментів менший ніж прожитковий мінімум розмір визначених судом аліментів, не забезпечує на даний час належне утримання дитини, виходячи з її віку та для забезпечення всебічного розвитку дитини. Зазначає, що позивач не може зазначити, який дохід отримує відповідач, в зв'язку з тим, що він приховує власний дохід та вважає, що аліменти у розмірі 2500,00 грн. забезпечать належне та виправдане утримання дитини.
Також позивач вказує, що згідно довідки-розрахунку виданої головним державним виконавцем Ірпінського міськрайонного відділу державної виконавчої службі за період з 21.01.2014 по 19.08.2020 у відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 76 919,35 грн. В зв'язку з чім позивач просила суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1226521 грн. або 1093226грн.
Ухвалою суду від 07.09.2020 у справі відкрито спрощене позовне провадження.
22.01.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява позивача про розгляд справи без її участі, просить суд задовільнити позовні вимоги в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує. Відповідач відзив у встановлений строк не подав, у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду від нього не надходило.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з викладеного вище, враховуючи думку позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, приходить до наступного висновку.
Згідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, відповідно до ст.ст. 181, 183, 184 СК України аліменти за рішенням суду присуджуються у частці від доходу матері, батька або при нерегулярному, мінливому доході, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, - у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26)
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 07.07.2014 року у справі № 759/1000/14 позов задоволено, вирішено стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1500 грн. з 21.01.2014 року, до досягнення дитиною повноліття.
Обґрунтовуючи позов в частині зміни розміру аліментів позивач посилалася на те, що розмір присуджених судом аліментів на утримання дитини не є достатнім для задоволення потреб дитини, з огляду на вік дитини та необхідні потреби для забезпечення її життєдіяльності, розвитку здібностей та відпочинку, оздоровлення та лікування.
Аналізуючи матеріали справи та наявні у справі докази, суд погоджується з доводами позивача щодо необхідності зміни розміру аліментів.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Відповідно обов'язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1ст. 181 СК України).
Частиною 3 статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Виходячи з положень ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, статтею 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Як роз'яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Відповідно до ч.4 ст. 183 СК України, якщо після збільшення встановленого законом мінімального розміру аліментів на дитину розмір аліментів, визначений судом у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, буде менший ніж мінімальний розмір аліментів, передбачений частиною другою статті 182 цього Кодексу, одержувач аліментів має право звернутися до суду із позовом про відповідне збільшення розміру аліментів до платника аліментів.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, суд зазначає, що оскільки на даний час позивач самостійно виховує дитину та несе витрати на її утримання, натомість відповідач є працездатним та офіційно не працює, вимог позивача не спростував та ніяких документів в обґрунтування своїх заперечень проти позову не надав, а тому суд погоджується з доводами позивача щодо зміни розміру аліментів.
З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне зміни розмір аліментів присуджених рішенням суду та визначити їх до стягнення з відповідача у твердій грошовій сумі у розмірі 2500,00 грн.
З приводу вимог про стягнення пені за прострочення сплати аліментів суд виходить з наступного.
Відповідно до письмових матеріалів справи, 19.08.2020р. року Ірпінським міським відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції у виконавчому провадженні складена довідка-розрахунок заборгованості по аліментам, відповідно до якого відповідач з січня 2014 року має заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 19.08.2020 становить 76919,35 грн. (а.с.19).
Стороною відповідача розмір зазначеної заборгованості не спростовано, та доказів на підтвердження належної та вчасної сплати аліментів у визначеному судом розмірі, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання.
При цьому, передбачена ст.196 СК України відповідальність у вигляді сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів настає за наявності вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Заборгованість по аліментам у відповідача виникла за його вини, так як він був усвідомлений про обов'язок утримувати дитину.
Пунктом 22 постанови Пленуму_Верховного Суду_України №3 від 15.05.2006року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз'яснено, що передбачена ст.196СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Аналіз зазначеної правової норми свідчить, що у даному випадку слід виходити з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, а тому саме на неї покладено тягар доказування протилежного. Відповідно, суд повинен встановити факт заборгованості по аліментам й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки (пені).
Разом з тим, письмові матеріали справи не містять доказів в порядку ст.ст. 76 - 81 ЦПК України про те, що заборгованість по аліментах утворилась з незалежних від нього причин.
А відтак, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на стягнення пені за прострочення сплати відповідачем аліментів.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Отже, виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Тобто, неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 відсоток пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць). Така правова позиція висловлена в Постанові Великої палати Верховного Суду по справі 14-37цс18 від 25.05.2018.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Такий правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 572/1762/15-ц від 25 квітня 2018 року та у справі № 333/6020/16-ц від 03 квітня 2019 року.
Пеня обраховується за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не погоджується з розрахунком позивача щодо визначення розміру пені за прострочення сплати аліментів, оскільки наданий розрахунок суперечить правовому висновку викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №572/1762/15-ц від 25 квітня 2018 року та у справі № 333/6020/16-ц від 03 квітня 2019 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що розмір неустойки (пені) по аліментах за період з 21.01.2014 року по 19.08.2020 року становить 28 375,70 грн. (з 21.01.2014 року по грудень 2014 включно, неустойка (пеня) становить - 5100 грн., за 2015 рік - 3600, за 2016 рік - 3450 грн., 2017 рік - 3900 грн., 2018 рік 4050 грн., 2019 рік - 5400 грн., з січня 2020 року по серпень 2020 року включно - 2875,70 грн.), та підлягає стягненню із відповідача.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, дослідивши докази в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, таким чином суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 195, 196, СК України, ст. ст. 3, 4, 12, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 350, 354 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Збільшити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 розмір неустойки за прострочення сплати аліментів у розмірі 28 375,70 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
В іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Святошинським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.О. Горбенко