1-кс/754/839/21
Справа № 754/4069/21
Іменем України
19 березня 2021 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020101030000134 від 05.10.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України,
17 березня 2021 року до суду надійшло клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 про арешт майна по матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020101030000134 від 05.10.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме на квартиру АДРЕСА_1 з забороною розпорядження та відчуження, з метою збереження речових доказів.
Обґрунтовуючи клопотання прокурор посилається на те, що у провадженні Деснянського УП ГУНП у м.Києві перебуває кримінальне провадження №42020101030000134 від 05.10.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено що, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 10.09.2020 року видано свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_5 № 2627 у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 .
11.09.2020 року ОСОБА_5 відчужила вказану квартиру ОСОБА_7 на підставі договір купівлі - продажу квартири № 2008 від 11.09.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 .
Згідно інформації Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 17.09.2020 вбачається, що квартира належить до комунальної власності та приватизацію не проходила, отже не могла бути відчужена законно на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину № 2627 від 10.09.2020 та договору купівлі - продажу квартири № 2008 від 11.09.2020.
У своєму клопотанні прокурор зазначає, що у органа досудового розслідування є всі підстави вважати, що свідоцтво про право на спадщину № 2627 від 10.09.2020, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 є підробленим з метою шахрайського заволодіння квартирою, що є суттєвим для прийняття рішення у кримінальному провадженні.
12.03.2021 року постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42020101030000134.
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, клопотання підтримав, та просив його задовольнити.
Розгляд клопотання проводиться без повідомлення власника майна, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.
Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Слідчий суддя дослідивши клопотання та додатки до нього приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Клопотання прокурора відповідає вимогам ч. 2 ст.171 КПК України.
В судовому засіданні встановлено, що Деснянською окружною прокуратурою місцевою м. Києва здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42020101030000134 від 05.10.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом шахрайського заволодіння квартирою АДРЕСА_1 , яка належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради та підробкою офіційних документів, що стали підставою для відчуження вказаного нерухомого майна.
Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_3 від 12.03.2021 року квартиру АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42020101030000134 від 05.10.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.
Відповідно до інформації Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 17.09.2020 квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності та приватизацію не проходила.
Прокурором звернувся з клопотанням про накладення арешту на вказану квартиру з метою збереження речових доказів.
Вирішуючи питання про накладення арешту на майно, яке зазначене в клопотанні, слідчий суддя враховує вимоги, передбачені ч.2 ст.173 КПК України, та приходить до висновку, що існують правові підстави для арешту майна, є можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні, оскільки воно відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України
При цьому, з огляду на положення ч.ч.1, 3 ст.170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, і у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить об'єктивному встановленню обставин кримінального провадження.
Враховуючи викладене, а також виправдані інтереси держави, пов'язані з порушенням загальносуспільних інтересів, з урахуванням принципу розумності та співрозмірності, слідчий суддя приходить до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до відчуження майна, зазначеного у клопотанні прокурора, що визнано речовим доказом, чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 369-372 КПК України,
Клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майнапо матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020101030000134 від 05.10.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 з забороною розпорядження та відчуження, з метою збереження речових доказів.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не викликалась в суд протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя -