Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
06 травня 2010 р. № 2-а- 42253/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд
в складі: головуючого судді Білової О.В.,
суддів Мар'єнко Л.М., Шевченка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,
за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідачів - Захарової В.В., Сумцової Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії ,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про зобов'язання Кабінету Міністрів України надати позивачу - ОСОБА_1, житло для постійного проживання відповідно до вимог Закону України “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей” від 15 червня 2004 року № 1763-ІУ.
Ухвалою суду від 11.11.2009 року до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Квартирно-експлуатаційного відділ м. Харкова, в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_4, ОСОБА_5.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у Харківському Університеті Повітряних Сил на посаді заступника начальника курсу з гуманітарних питань інженерно - авіаційного факультету і був звільнений у запас наказом Командувача Повітряними Силами ЗС України за №182 від 16 вересня 2005 року за п. 67 п.п. „б” за станом здоров'я, у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.
Позивач посилається на те, що він протягом всього часу проходження служби в Збройних Силах не був забезпечений житлом для постійного проживання від Міністерства Оборони, вважає, що відповідно до Закону України “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей” від 15 червня 2004 року № 1763-ІУ, яким встановлено, що особи, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством, повинен був отримати житло саме протягом трьох років з моменту звільнення. На думку позивача, Кабінет Міністрів України відповідно до Законів України „Про оборону України” та „Про Збройні сили України” зобов'язаний реалізувати права на соціально-економічний захист осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей.
Позивач ОСОБА_1 -в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.
Представник відповідача - Кабінету Міністрів України Захарова В.В.- у судове засідання з'явилась, підтримала раніше подані письмові заперечення проти позовної заяви, просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, зазначивши наступне. Відповідно до пункту 1.9 Інструкції про порядок забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.06 №577, усі питання пов'язані із наданням та забезпеченням житловою площею військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби, перебування на обліку або в судовому порядку. П. 1.7 Інструкції передбачено, що всі житлові приміщення для постійного проживання розподіляються згідно з гарнізонною чергою, виходячи з часу перебування на квартирному обліку. Таким чином, до компетенції Кабінету Міністрів не відноситься вирішення питань щодо забезпечення осіб житлом в кожному конкретному випадку, тому правові підстави задоволення позову до Кабінету Міністрів України відсутні.
Представник відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Сумцова Н.В.-у судове засідання з'явилась, надала письмові заперечення проти позову, просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, зазначивши наступне. Позивач знаходиться на квартирному обліку в квартирно-експлуатаційному відділі м. Харкова на загальній черзі за №201, на позачерговій черзі за №322. Відповідно до ст. 43 Житлового Кодексу України , п. 38 „Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень” громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Зазначила, що оскільки черга отримання позивачем житла ще не підійшла, підстав для надання житла позивачу раніше, ніж іншим особам, які також перебувають у черзі до позивача, не вбачає. На підставі зазначеного, просила суд відмовити в забезпеченні позову.
Третя особа ОСОБА_4- в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, підтримала позицію позивача.
Третя особа ОСОБА_5- в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, підтримав позицію позивача.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу з 04.08.1984 року по 03.10.2005 рік, що підтверджується послужною карткою позивача, долученою до матеріалів справи (а.с. 33-34). Останнім місцем служби позивача був Харківський університет Повітряних Сил.
Як встановлено з довідки №307/4384 від 14 липня 2005 року, виданої військово-лікарською комісією військової частини А-3306, ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби, встановлено, що захворювання позивача пов'язані з проходженням військової служби (а.с. 14).
Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних сил України від 16 вересня 2005 року №182 позивач був звільнений з військової служби у запас за п. 67 п.п. „б” за станом здоров'я, з правом носіння військової форми одягу. Також в наказі зазначено, що ОСОБА_1 звільняється у зв'язку з реформуванням Збройних сил України із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду МО України (а.с. 118 )
Згідно наказу начальника Харківського університету Повітряних Сил № 231 від 03.10.2005 р. ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу університету. Як вбачається з даного наказу, позивач постійним або службовим житлом не забезпечувався (а.с. 13).
Відповідно до довідок №165/138 від 20.07.1988 року, №46 від 15.01.1993 року, №364 від 18.07.2000 року, №485 від 20.07.1999 року, №17 від 16.03.2001 року, наданих позивачу за місцями проходження військової служби, житловою площею він не забезпечувався (а.с. 21,22,23,24,25).
До звільнення зі Збройних Сил України ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у Харківському університеті Повітряних Сил з 03.03.1995 року, що підтверджується довідкою від 01.09.2005 року №240/3/1-5 (а.с. 26)
Відповідно до абз. 9 п. 1 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Як вбачається з витягу з протоколу № 25 засідання житлової комісії ХУПС від 01.11.2005 року капітана ОСОБА_1 зараховано у позачергову чергу з 16.09.2005 року як звільненого у запас за станом здоров'я (а.с. 124).
Судом встановлено, що на час розгляду справи позивач перебуває на квартирному обліку в Харківському гарнізоні складом сім'ї 3 особи з 03.03.1995 року в загальній черзі за № 201, в позачерговій черзі з 16.09.2005 року за №322, що підтверджується довідками від 17.06.2009 року за №1808, від 06.05.2010 року за №322 (а.с. 91, 123).
Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли з приводу забезпечення позивача, як звільненого у запас військовослужбовця, та членів його родини житлом.
Порядок надання житлового приміщення військовослужбовцям регулюється Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, Інструкцією про порядок забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Міністра оборони України від 06.10.06 р. № 577.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями визначено механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби Збройних Сил України), у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення, та членів їх сімей
Згідно Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством. Центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення та Держспецтрансслужба, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом, а також щороку визначають обсяги службового житла і житла, що надається військовослужбовцям для постійного проживання. Питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Військовослужбовцям житло надається згідно з чергою. Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень). На підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім'я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі.
Загальними положеннями Інструкції про порядок забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень визначено, що з метою забезпечення та надання житлових приміщень, зокрема, особам, звільненим в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, після звільнення, в кожній військовій частині формується фонд службового житла. Щорічна кількість службового житла за кожним гарнізоном окремо визначається відповідно до програми створення фонду службових житлових приміщень у Збройних Силах України, яка затверджується Міністром оборони України. Забезпечення за рахунок Міністерства оборони України військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту на будівництво (купівлю) житла у встановленому порядку. Усі житлові приміщення для постійного проживання, які надходять до гарнізону для забезпечення військовослужбовців, розподіляються згідно з гарнізонною чергою, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку за рішенням квартирно-експлуатаційного органу, погодженим з гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини та затвердженим начальником гарнізону. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей у межах норм, встановлених законодавством. Усі питання, пов'язані із наданням та забезпеченням житловою площею військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби, перебування на обліку або в судовому порядку.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до Списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень або Списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень).
Згідно з п. 3.10 Інструкції про порядок забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Як передбачено частиною 2 статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»від 16.05.2008 р. №279-VI Кабінет Міністрів здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Відповідно до Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 р. № 1932-ХП Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Надання житла у взаємодії з Міністерством оборони України в межах своїх повноважень відповідно до статей 13-15 Закону України «Про оборону України» вирішують органи місцевого самоврядування шляхом забезпечення на відповідній території виконання підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, посадовими особами і громадянами Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади з питань оборони.
Відповідно до статті 43 Житлового кодексу України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються у порядку черговості.
З аналізу викладених вище норм, суд приходить до висновку про те, що до компетенції Кабінету Міністрів України не відноситься вирішення питань щодо забезпечення осіб житлом осіб, звільнених з військової служби, в кожному конкретному випадку. Кабінет Міністрів України, як вищий орган виконавчої влади спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність порушень прав позивача з боку Кабінету Міністрів України.
Щодо права позивача на отримання житла протягом трьох років з моменту звільнення з військової служби, про що зазначено в позовній заяві, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей» від 15.06.2004 року 1763-IV дія цього Закону поширюється на осіб, які звільняються з військової служби на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.
Так, п. 8 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що особам, які звільняються з військової служби на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, надаються гарантії соціального захисту, а саме: особи, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством, або мають право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як встановлено судом з наказу Командувача Повітряних Сил Збройних сил України від 16 вересня 2005 року №182, підставою для звільнення позивача з військової служби у запас є п. 67 п.п. „б” Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України "Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців" від 07.11.2001 № 1053/2001
Відповідно до п. 67 п.п. „б” вказаного Положення офіцери, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.
Висновок про обмежену придатність до військової служби ОСОБА_1 міститься в матеріалах справи (а.с. 14).
Зазначення у наказі від 16 вересня 2005 року №182, що позивач звільняється у зв'язку з реформуванням Збройних сил України, не містить посилання на відповідний нормативно-правовий акт, прийнятий у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, а отже, не є підставою для поширення на позивача дії Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей».
На підставі зазначеного, суд прийшов до висновку про наявність у позивача права на отримання житла відповідно до загального порядку забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас, та членів їх сімей в порядку черговості відповідно до норм Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, а не протягом трьох років з моменту звільнення, як зазначено у позовній заяві.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем правомірності заявлених позовних вимог, відсутність порушення його прав відповідачами та наявність підстав для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України сплачений судовий збір позивачу не повертається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, ст.ст. 13,15 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991, № 1932-ХП, ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей»від 15.06.2004 р. № 1763-IV, Інструкцією про порядок забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Міністра оборони України від 06.10.06 №577, Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159-163, 167, 186 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
У повному обсязі постанова виготовлена 07 травня 2010 року.
Головуючий Суддя Білова О.В.
Судді Мар'єнко Л.М.
Шевченко О.В.