Справа № 752/5661/21
Провадження №: 1-кс/752/2103/21
16.03.2021 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши, подане в рамках кримінального провадження № 12021100010000522 від 25.02.2021, клопотання старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_6 , про арешт майна,-
старший слідчий СВ Голосіївського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 за погодженням прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_6 , звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, вилученого 25.02.2021 під час проведення невідкладних слідчих дій за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Таценки, неподалік АЗС «МОТТО» (Абрикосова, 1).
Мотивуючи клопотання слідчий зазначив про те, що СВ Голосіївського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021100010000522, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 25.02.2021 близько 16.10 години за адресою: АДРЕСА_1 , група невстановлених осіб вчинила хуліганські дії із застосуванням предметів зазделегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень.
25.02.2021 співробітниками ВРПП Обухівського РУП ГУНП у Київській області за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Таценки, на перехресті автомобільної дороги Р-01 Н-01 39 кілометр, неподалік автозаправної станції «МОТТО», було зупинено вищевказаний транспортний засіб, після чого викликали слідчо-оперативну групу Голосіївського УП ГУНП у м. Києві.
У подальшому з метою безпосереднього переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також з метою врятування майна старшим слідчим СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 було проведено обшук автомобіля марки «Мерседес» модель «Спрінтер» д.н. НОМЕР_1 та особистий обшук пасажирів даного автомобіля, під час якого було вилучено майно, перелік якого наведено у клопотанні слідчого.
В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання та просив накласти арешт на вилучене майно з метою збереження речових доказів.
Адвокат ОСОБА_4 просив відмовити в задовленні клопотання.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши клопотання, та матеріали, якими воно обгрунтовується, прихожу до наступних висновків.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу в кримінальному провадженні, або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з п. 7 ч. 2 та ч. 1 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що має застосовуватись з метою досягнення дієвості цього провадження.
Так, загальні правила застосування будь-якого із заходів забезпечення кримінального провадження встановлені статтею 132 КПК України.
Разом з цим, частиною 2 статті 171 КПК України встановлено, що в клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
У силу ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положенням ч. 3 ст. 170 КПК України дозволяється накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів лише на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України закріплено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
При цьому, слідчий суддя вважає необґрунтованими доводи клопотання про накладення арешту з метою збереження речових доказів, так як слідчим у клопотанні про накладення арешту не зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, відсутнє відповідне обгрунтування необхідності арешту майна, не доведено, за якими саме ознаками вказане майно віднесено до речових доказів у кримінальному провадженні № 12021100010000522, відсутні докази визнання вказаного майна речовим доказом, жоден із наданих документів не підтверджує та не доводить обставин, викладених слідчим у клопотанні щодо причетності автомобіля марки "Мерседес" д.н. НОМЕР_1 до вказаних подій.
Будь-яких інших доказів, в обґрунтування вказаних вище обставин слідчим у судовому засіданні надано не було.
Крім того, ухвалою слідчого судді від 05.03.2021 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП України у місті Києві ОСОБА_5 про проведення невідкладного обшуку.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги, що слідчим не доведено, що вилучене майно, відповідає критеріям ст. 98 КПК України у кримінальному провадженні та, як наслідок, може бути використано як доказ у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту, в зв'язку з чим у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.131,132,170-173 КПК України, слідчий суддя -
в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_6 , про арешт майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: