КОПІЯ< Текст >
Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
29.04.2010 р. № 2а- 1242/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: П'янової Я.В.
При секретарі: Нікітіної О.В.
За участю представників сторін:
Позивача: Чеховський Д.Ю.
Відповідача: Лисенко М.В.
Прокурора: Іванчак В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Приватного підприємства "Деметра" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова, за участю прокурора Ленінського району м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, Приватне підприємство "Деметра" (далі - ПП "Деметра"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова, в якому з урахуванням наданих доповнень позовних вимог просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Ленінському районі) № 0001232330/0 від 14 серпня 2009 року (№ 0001232330/1 від 15 вересня 2009 року, № 0001232330/2 від 30 листопада 2009 року, № 0001232330/3 від 19 лютого 2010 року); № 0001242330/0 від 14 серпня 2009 року (№ 0001242330/1 від 15 вересня 2009 року, № 0001242330/2 від 30 листопада 2009 року, № 0001242330/3 від 19 лютого 2010р.); № 0000442330/3 від 19 лютого 2010р.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач, ДПІ у Ленінському районі, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову Приватного підприємства "Деметра" в повному обсязі.
Прокурор повністю підтримав позицію органу державної податкової служби та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що 01 липня 2009 року ДПІ у Ленінському районі за результатами виїзної планової перевірки було складено акт перевірки № 1264/23-304 «Про результати планової виїзної перевірки ПП "Деметра", код ЄДРПОУ 31149163, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.01.2008 р. по 31.03.2009 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р.».
Перевіркою встановлено, що підприємство неправомірно включало податкові накладні до складу податкового кредиту, виписані в попередніх періодах. В акті перевірки відповідача зазначено, що позивач порушив вимоги підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон «про ПДВ»), а саме при не отриманні від постачальників податкових накладних позивач не звернувся в той самий період до органу державної податкової служби з відповідною заявою та не надав до заяви документи для підтвердження суми податкового кредиту. Внаслідок чого, на думку відповідача, підприємство позивача втратило право на податковий кредит за відповідні періоди.
Крім того, у розділі 3.1.2. «валові витрати» на сторінці 10 акту перевірки - позивачу податковим органом вказано на порушення п. 9.2. статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 5.3.9 п. 5.3. статті 5 Закону України «Про податок на прибуток».
Підставами для таких висновків з боку відповідача відповідно до акту перевірки, є пояснення директора ТОВ «ІПЕК - Харків» ОСОБА_3, які він надав оперуповноваженим відділу ПМ у м. Кіровоград, а саме, що він ніякого відношення до діяльності підприємства, яке він очолює не мав з квітня 2008 року, ніяких документів підприємства не підписував.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято такі податкові повідомлення - рішення:
- № 0001232330/0 від 14 серпня 2009 року - яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4 942 335 гривень та штрафні санкції в сумі 4 942 335 гривень, за порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
- № 0001242330/0 від 14 серпня 2009 року - яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 13 568 943 гривень та штрафні санкції в сумі 6 784 471.5 гривень, за порушення пп. 7.2.6. п. 7.2. статті 7, пп. 7.4.5. п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»
26 серпня 2009 року позивач надав до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова скаргу на вищезазначені рішення.
11 вересня 2009 року підприємство позивача отримало рішення Начальника ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 6739/10/25-016 від 10 вересня 2009 року, відповідно до якого в задоволенні скарги було відмовлено, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - залишено без змін.
18 вересня 2009 року позивачем отримано податкові повідомлення-рішення № 0001232330/1 від 15 вересня 2009 року, та № 0001242330/1 від 15 вересня 2009 року.
16 вересня 2009 року позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА України в Харківській області.
19 листопада 2009 року ДПА в Харківській області прийняло рішення № 4789/10/25-103, яким частково змінило рішення відповідача, а саме скасувало податкове повідомлення - рішення № 0001242330/0 від 14.08.2009 (від 15.09.09 № 0001242330/1) у частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 10 673 212 та штрафних санкцій у сумі 5 336 606. В іншій частині рішення відповідача залишено без змін.
27 листопада 2009 року позивач звернувся до ДПА України зі скаргою.
30 листопада 2009 року відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0001232330/2 від 30 листопада 2009 року та № 0001242330/2 від 30 листопада 2009 року.
25 січня 2010 року ДПА в Харківській області приймає рішення № 256/10/25-103, яким вносить зміни до попереднього рішення № 4789/10/25-103, та змінює останнє рішення, відмовивши в задоволенні скарги позивача повністю.
Вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з п. 1.5 ст. 1 Закону «про ПДВ» звітний період це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податковим періодом є один календарний місяць.
Відповідно до п. 1.6. статті 1 Закону «про ПДВ» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана платником податку в звітному періоді, що визначена згідно з цим законом. Податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.
Згідно із пп. 7.4.1. п. 7.4. статті 7 Закону «про ПДВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари та складається із сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статті 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду.
П.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
П.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів.
Однак є випадки, коли період виписки податкових накладних не співпадає з періодом їх отримання. Суд зазначає, що Законом прямо не передбачено будь-якої відповідальності платника податку за таке «запізнення» відображання податкового кредиту, тож і вимоги податкового органу щодо безумовного одночасного (мається на увазі із податковими зобов'язаннями) відображання податкових накладних у складі податкового кредиту є неправомірними.
При цьому слід відмітити, що право на податковий кредит позивач не втрачає, якщо на дату виникнення цього права він ним не скористувався. Тобто, позивач має право самостійно приймає рішення щодо реалізації свого права на податковий кредит у майбутніх періодах.
Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. статті 7 Закону «про ПДВ» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів надати податкову накладну або при порушення ним порядку її заповнення отримувач таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів.
Приписами пп.7.5. статті 7 Закону «про ПДВ» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити на таке.
Відповідно до пп. 4.4.2 п. 4.4 статті 4 Закону України від 21.12.2000, № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") - податкове роз'яснення є оприлюднення офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтування їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органа на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.
Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, в якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписування (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.
Відповідно до приписів норм закону позивачем велися відповідні реєстри, якими підтверджуються факт отримання спірних податкових накладних у більш пізньому податковому періоді, ніж вони виписані. Так, до матеріалів справи надані копії відповідних реєстрів отриманих податкових накладних.
Згідно з роз'ясненнями ДПА України від 11 серпня 2003 року № 6936/6/15-2415-9, від 30 грудня 2005 року № 26268/7/16-1117, від 10 серпня 2006 року № 8799/6/16-1515-10, враховуючи норми статті 7 Закону України «про ПДВ», а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими із запізненням, включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. Зазначені суми відображаються у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток до податкової декларації з ПДВ «Розрахунок коригування сум ПДВ» не заповнюються, оскільки коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.
Всі товари отримані відповідно до податкових накладних (надані до матеріалів справи) було повністю використано у господарській діяльності позивача, що підтверджено наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами позивача.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що законних підстав для нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 10 673 212 гривень та штрафних санкцій в розмірі 5 336 606 гривень у відповідача не було.
Також суд вважає недоречним посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на положення п.п. 7.2.6. п. 7.2. статті 7 Закону України «про ПДВ», оскільки не є обов'язком позивача подавати до відповідача заяву зі скаргою на постачальників, які на дату виникнення у позивача права на податковий кредит затримають видачу податкових накладних. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, його контрагенти не відмовлялися надати позивачу податкові накладні на поставлені товари.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, а саме включення до складу податкового кредиту звітного податкового періоду податкових накладних, виписаних у минулих податкових періодах, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п. 7.4.5. п. 7.4. статті 7 Закону України «про ПДВ». Заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковими накладними.
Окрім цього суд зазначає, що у розділі 3.1.2. «валові витрати» на сторінці 10 акту перевірки - позивачу податковим органом вказано на порушення п. 9.2. статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 5.3.9 п. 5.3. статті 5 Закону України «Про податок на прибуток».
Підставами для таких висновків з боку відповідача відповідно до акту перевірки, є пояснення директора ТОВ «ІПЕК - Харків» ОСОБА_3, які він надав оперуповноваженим відділу ПМ у м. Кіровоград, а саме, що він ніякого відношення до діяльності підприємства, яке він очолює не мав з квітня 2008 року, ніяких документів підприємства не підписував. Отже, на думку органу державної податкової служби, первинні документи не мають юридичної сили.
Згідно з п.п.5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
До матеріалів справи надані всі первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарських правовідносин позивача з ТОВ «ІПЕК - Харків».
Співробітники відповідача, які проводили перевірку зробили висновок про порушення з боку ПП «Деметра», опираючись лише на пояснення директора ТОВ «ІПЕК - Харків» ОСОБА_3, які той надав ВМП у м. Кіровоград.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач звернувся до ОСОБА_3 із заявою з проханням пояснити у зв'язку з чим ним були надані такі письмові пояснення працівникам податкової міліції щодо господарських правовідносин із підприємством позивача. На свій запит позивач отримав відповідь від ОСОБА_3, в якому він повністю підтвердив наявність правовідносин між ПП «Деметра» та ТОВ «ІПЕК - Харків», та надав письмові пояснення стосовно своїх дій.
До суду неодноразово викликався для надання пояснень в якості свідка ОСОБА_3, однак до суду не прибув. До матеріалів справи надано оригінал нотаріально засвідчених пояснень ОСОБА_3 стосовно діяльності ТОВ "Іпек - Харків" і ПП "Деметра", де ОСОБА_3, як колишній директор ТОВ "Іпек - Харків", підтверджує, що дійсно він укладав з підприємством позивача договір, за яким ТОВ "Іпек - Харків" поставляв ПП "Деметра" ваучери поповнення рахунку. Відносно дачі пояснень співробітникам ВПМ ДПІ в м. Кіровограді, зазначив, що ці пояснення стосувалися винятково його взаємовідносин з "компаньйонами" і до діяльності ТОВ "Іпек - Харків" і ПП "Деметра" ніякого відношення не мають. Первинні документи по поставці ваучерів на поповнення рахунку на ПП "Деметра" підписувалися як ОСОБА_3 особисто, так і від імені компанії іншими співробітниками підприємства, яким він делегував такі повноваження, крім ОСОБА_3 від ТОВ "Іпек - Харків" право підпису мав так само фінансовий директор ОСОБА_4 В цих поясненнях ОСОБА_3 також підтвердив факт співробітництва ТОВ "Іпек -Харків" з підприємством позивача до осені 2008 року. Стосовно незаконних дій з боку його "компаньйонів" по ТОВ "Іпек - Харків" ОСОБА_3 неодноразово звертався до правоохоронних органів, але ці звертання до взаємовідносин із ПП "Деметра" не мають ніякого відношення.
Суд встановив, що на час розгляду скарги, угоди, які укладені між підприємствами недійсними визнані не були. Доказів того, що первинні документи ТОВ «ІПЕК - Харків» сфальсифіковано до суду не надано.
Відповідачем під час перевірки не було враховано, що товар дійсно поставлявся, оприбутковувався та в подальшому реалізовувався. Всі угоди мають реальний характер, тому всі витрати, які позивач зазнав під час проведення господарських операцій з ТОВ «ІПЕК - Харків» не можуть вважатися такими, що не підпадають під визначення валових витрат.
Податковий орган не надав суду доказів існування кримінальної справи, що порушена за фактом підроблення підпису ОСОБА_3 та не пояснив на яких саме документах є підписи ОСОБА_3 та які були підробленні. Також відповідач не надав жодного доказу нікчемності угоди, або інших фактичних даних які б свідчили про штучний (удаваний) склад господарських операцій між позивачем та ТОВ «ІПЕК - Харків».
Слід зазначити, що чинним законодавством чітко передбачені підстави, за яких підприємство не має права відносити витрати на валові витрати. Законодавство не передбачає право податковій службі самостійно зменшувати валові витрати підприємства виключно на підставі пояснень керівництва контрагента суб'єкта господарювання.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач неправомірно зменшив суму валових витрат позивача на суму 19 769 340 гривень, у зв'язку з чим незаконно провів нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 4 942 335 гривень та штрафні санкції в сумі 4 942 335 гривень, та як наслідок податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2 895 731 гривень та штрафних санкцій в сумі 1 447 865.5 гривень.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на те, що Рішення ДПА в Харківській області № 256/10/25-103 від 25 січня 2010 року було прийняте всупереч положенням Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, оскільки нормами цього нормативно-правового акту взагалі не передбачено можливості зміни рішення за результатом розгляду скарги одним і тим же органом. Слід зазначити, що вказане рішення прийняте під час розгляду скарги та попереднього рішення позивача у вищій інстанції і таким чином підприємство взагалі позбавлено можливості будь-яким чином оскаржувати таке рішення.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
З огляду на викладене, керуючись 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства "Деметра" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова, за участю прокурора Ленінського району м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова № 0001232330/0 від 14 серпня 2009 року (№ 0001232330/1 від 15 вересня 2009 року, № 0001232330/2 від 30 листопада 2009 року, № 0001232330/3 від 19 лютого 2010 року), № 0001242330/0 від 14 серпня 2009 року (№ 0001242330/1 від 15 вересня 2009 року, № 0001242330/2 від 30 листопада 2009 року, № 0001242330/3 від 19 лютого 2010р.), № 0000442330/3 від 19 лютого 2010р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Деметра" (61052, м. Харків, вул. Енгельса, 33, код ЄДРПОУ 31149163) судовий збір в розмірі 3,40 грн.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 30.04.2010р.
Суддя підпис< Текст > П'янова Я.В.
Постанова не набрала чинності. Оригінал знаходиться в матеріалах справи.< Текст >
З оригіналом згідно< Текст >
Суддя Я.В. П*янова< Текст >
Секретар О.В. Нікітіна< Текст >