"19" березня 2021 р. Справа № 363/3752/20
Іменем України
(ЗАОЧНЕ)
19 березня 2021 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючого - судді Баличевої М.Б., секретаря Рибка І.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Уточнивши позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з даним позовом до суду, посилаючись на те, що 07.10.2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який в подальшому було змінено та відповідно до довідки АТ КБ "ПриватБанк" 07.10.2008 року встановлений кредитний ліміт в розмірі 500 грн., 31.12.2009 року кредитний ліміт був збільшений на 4000 грн., 27.11.2010 року кредитний ліміт був збільшений на 4 800 грн., 27.12.2010 року кредитний ліміт був збільшений на 5 600 грн., 09.04.2011 року кредитний ліміт був збільшений на 6 600 грн., 10.04.2011 року кредитний ліміт був зменшений на 6 600 грн., 19.08.2016 року кредитний ліміт був збільшений на 12 000 грн. та 12.09.2018 року кредитний ліміт було зменшено до 0,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, чим порушив норми діючого законодавства, оскільки станом на 20.07.2020 року існує заборгованість, яку просить стягнути в примусовому порядку з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі - 10 038, 45 грн., яка складається з наступного: 9 412, 05 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 626, 40 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, а також судові витрати у розмірі 2 102 грн.
Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27.10.2020 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом та не надав суду відзив на позовну заяву і всі письмові докази.
Враховуючи те, що відзиву відповідачем до суду подано не було, клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з викликом від жодної із сторони не надходило, представник позивача в поданій позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує, тому суд приходить до переконання, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України проводиться без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.
19 березня 2021 року відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 07 жовтня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідач ознайомився і згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді.
Встановлено, що у анкеті-заяві містяться персональні дані ОСОБА_1 , контактна інформація, сімейний і соціальний статус, трудова зайнятість, майновий стан тощо, дата та його підпис, а також відсутні дані про такі істотні умови кредитування як бажаний розмір кредитного ліміту за платіжною карткою, відсутня інформація про вид платіжної картки, наявна інформація про відсоткову ставку 1,9%, номер кредитної картки НОМЕР_1 , строк її дії - 9/12, відсутня інформація про цільове призначення кредиту, обов'язковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг (а.с. 17).
До кредитного договору банк додав окрім копії паспорту відповідача (а.с. 29), також довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» від 07.10.2008 року (а.с. 18) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 19-28).
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 20 липня 2020 року становить 10 038, 45 грн., яка складається з наступного: 9 412, 05 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 626, 40 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
07 жовтня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у вигляді заяви, підписаної сторонами, з якої вбачається, що 07.10.2008 року ОСОБА_1 було видано кредитну картку № НОМЕР_1 з встановленим кредитним лімітом в розмірі 500 грн. з базовою відсотковою ставкою за кредитним лімітом на момент підписання договору 1,9 % на місяць із розрахунку 360 днів у році. Термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії платіжної картки, а саме до вересня 2012 року.
АТ КБ «ПриватБанк» долучено до матеріалів вказаної цивільної справи, зокрема, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) з якої вбачається, що 19.09.2008 року був здійснений старт карткового рахунку № НОМЕР_2 та в подальшому АТ КБ «ПриватБанк» було встановлено, збільшено та зменшено кредитний ліміт за вказаним рахунком, а саме: 07.10.2008 року встановлений кредитний ліміт в розмірі 500 грн., 31.12.2009 року кредитний ліміт був збільшений на 4000 грн., 27.11.2010 року кредитний ліміт був збільшений на 4 800 грн., 27.12.2010 року кредитний ліміт був збільшений на 5 600 грн., 09.04.2011 року кредитний ліміт був збільшений на 6 600 грн., 10.04.2011 року кредитний ліміт був зменшений на 6 600 грн., 19.08.2016 року кредитний ліміт був збільшений на 12 000 грн. та 12.09.2018 року кредитний ліміт було зменшено до 0,00 грн.
Крім того, позивачем також долучено до матеріалів справи довідку (без номеру та дати) про надання ОСОБА_1 наступних кредитних карт: 19.09.2008 року № НОМЕР_2 з терміном дії 09/12, 22.10.2012 року № НОМЕР_3 з терміном дії 04/16, 15.08.2016 року № НОМЕР_4 з терміном дії 12/19 та 21.11.2018 року № НОМЕР_5 з терміном дії 10/22.
Тобто в матеріалах цивільної справи АТ КБ «ПриватБанк» наявна заява подана ОСОБА_1 б/н від 07.10.2008 року про отримання кредитної картки № НОМЕР_1 з встановленим кредитним лімітом в розмірі 500 грн. з базовою відсотковою ставкою за кредитним лімітом на момент підписання договору 1,9 % на місяць із розрахунку 360 днів у році. Термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії платіжної картки, а саме до вересня 2012 року.
Однак, представником позивача не долучено доказів на підтвердження позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості відповідача в розмірі 10 038, 45 грн., яка складається з наступного: 9 412, 05 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 626, 40 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, оскільки до матеріалів цивільної справи долучені докази на підтвердження вимог щодо стягнення заборгованості за заявою ОСОБА_1 від 19.09.2008 року про отримання кредитної картки з відповідним лімітом, а на підтвердження заявлених позовних вимог про заяві б/н ОСОБА_1 від 07.10.2008 року про отримання кредитної картки № НОМЕР_1 з встановленим кредитним лімітом в розмірі 500 грн. з базовою відсотковою ставкою за кредитним лімітом на момент підписання договору 1,9 % на місяць із розрахунку 360 днів у році. Термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії платіжної картки, а саме до вересня 2012 року, доказів до суду не надано.
На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення уточнених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», оскільки він не підтверджений належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови у задоволенні позову - на позивача.
На підставі статей 525, 627-629, 1054 ЦК України та керуючись статтями 14, 274, 263-265,273, 280, 281, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні уточнених позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вишгородського районного суду Київської області.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Вишгородський районний суд Київської області.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», рах. № НОМЕР_6 (для погашення заборгованості та судових витрат), код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_8 .
Суддя М.Б. Баличева