Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/2335/20
Провадження № 2-з/935/2/21
Іменем України
19 березня 2021 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Янчук В.В.,
з секретарем судових засідань - Кумечко С.М.
за участі позивача-відповідача - ОСОБА_1 ,
представника позивача -відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів заяву представника позивача -відповідача - адвоката Плискань І.О. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя,-
В провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
18 березня 2021 р. до суду представником позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокатом Плискань І.О. подано заяву про забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_4 надати ОСОБА_1 вільний доступ до: будівлі, приміщення цеху розпилювання граніту, нежитлова будівля, позначена літ. А, загальною площею 407,1 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлової будівлі загальною площею 73,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .
В обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_1 потрібен доступ до вказаного нерухомого майна для того, щоб отримати докази того, що у житловому будинку є майно, яке належить до спільної сумісної власності подружжя ( побутова техніка, коптильня, мангали, альтанка тощо), мати можливість здійснювати господарську діяльність у приміщеннях, які були придбані за спільні сумісні кошти подружжя. У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що Позивач не надає суду жодних доказів існування та придбання за спільні кошти побутової техніки, верстатів та іншого майна. Усі ці докази знаходяться безпосередньо в житловому будинку та у приміщеннях цеху , до якого Позивач зараз доступу не має. Таким чином, для забезпечення отримання доказів наявності такого майна, виникла необхідність забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача надати позивачу вільний доступ до нерухомого майна.
З врахуванням вимог ч.4 ст. 153 ЦПК України судом призначено судове засідання з викликом сторін.
В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 , та її представник - адвокат Плискань І.О. заяву про забезпечення позову підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити, з мотивів та доводів, що викладені в ній.
В судовому засіданні представник відповідача-позивача ОСОБА_3 , щодо поданої заяви заперечив, вказав, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, вимоги, що викладені в заяві не передбачені законом, зокрема вимогам ст. 149,150 ЦПК України.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. Позов забезпечується іншими заходами, у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (п.10 ч.1 ст. 150 ЦПК України).
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: зокрема після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Отже суд зазначає, що одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З аналізу вищенаведеного можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Обгрунтування необхідності забезпечення позову заявник мотивувала для отримання доказів того, що у житловому будинку є майно, яке належить до спільної сумісної власності подружжя та мати можливість здійснювати господарську діяльність у приміщеннях, які були придбані за спільні сумісні кошти подружжя.
Як вбачається з матеріалів заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 та її представником не представлено відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призведе до порушення прав позивача. В заяві не зазначено обґрунтування необхідності забезпечення позову, а лише наявні обгрунтування щодо необхідності забезпечення доказів, що не відповідає правовій природі забезпечення позову.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що в задоволенні заяви представника позивача -відповідача ОСОБА_1 - адвоката Плискань І.О. про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 р., ст. ст. 81,149, 153 ЦПК, ст.ст. 260, 261, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви представника позивача -відповідача ОСОБА_1 - адвоката Плискань Ірини Олегівни про забезпечення позову - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складено : 19 березня 2021 р.
Суддя: В.В.Янчук