Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
19.04.2010 р. № 2-а- 4296/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Супрун Ю.О.,
при секретарі судового засідання М'ясниковій Т.С.,
за участю:
представника позивача - Борисенко В.А.,
відповідач - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України до Громадянина Ісламської Республіки Афганістану ОСОБА_1 про видворення у примусовому порядку за межі України та затримання для підготовки видворення,
Позивач - Харківський прикордонний загін Державної прикордонної служби України, звернувся до суду з зазначеною позовною заявою до громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач) та просив видворити відповідача за межі України в примусовому порядку, затримати відповідача на період, необхідний для примусового видворення.
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що відповідач був затриманий на лінії державного кордону прикордонним нарядом.
За скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУаАП (незаконне перетинання державного кордону) відповідач був затриманий в адміністративному порядку до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення.
09.04.2010р. санкцією Харківського міжрайонного прокурора Харківської області термін адміністративного затримання відповідача продовжено до 10 діб.
Враховуючи, що позивачем встановлено мету відповідача залишитись на території України без достатніх правових підстав, а також беручи до уваги, що у відповідача відсутні кошти для виїзду з території України, а також законні підстави працевлаштування в Україні, відсутні побоювання щодо загрози його життю та здоров'ю на території його постійного проживання, позивач просить видворити відповідача за межі території України, а також затримати його на термін, що необхідний для підготування видворення.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи з доводів, що викладені в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не прибув, подавши заяву про розгляд справи за своєї відсутності. Проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Суд, заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що відповідач народився у Афганістані м. Кабул. У 2001 році закінчив школу. Після закінчення школи в м. Кабулі шив одяг. На початку 2010 року однокласник розповів, що за 10000 доларів США він допоможе йому поїхати до Австрії, щоб залишитися влаштуватися на роботу. Отримавши візу, 29 березня 2010 року відповідач здійснив переліт з Афганістану до Росії на літаку сполученням «Кабул - Москва». В м. Москва його зустріла людина, яка в подальшому, через нелегальні канали, переправила його на територію України, щоб в подальшому потрапити до Австрії. З м. Москва посібники нелегально на автобусі переправили відповідача та ще 5 громадян Афганістану, привезли до м. Бєлгород, де вони пересіли в легкові автомобілі, після чого інші посібники нелегальної відвезли їх до українського кордону. Висадили їх в полі, показали напрям руху та сказали, що через 50 метрів на території України їх буде чекати автомобіль, який відвезе в м. Харків. В місті їх повинен був зустріти чоловік і розповісти, як їм далі треба діяти, щоб потрапити до країн Європи. Громадяни Афганістану сиділи в кущах біля річки, побачивши світло фар автомобіля перейшли через державний кордон України та були затримані за незаконне перетинання державного кордону поза пунктом пропуску українськими прикордонниками.
Також судом встановлено, що з питань отримання статусу біженця до органів у справах національностей та міграції відповідач не звертався, з питання оформлення реєстрації до органів внутрішніх справ також не звертався.
В зв'язку із встановленими обставинами справи суд відзначає, що згідно ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Згідно вимог ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове видворення за межі України іноземця або особи без громадянства може здійснюватись тільки на підставі постанови адміністративного суду, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що такі особи будуть ухилятись від виїзду з України в добровільному порядку.
Судом встановлено, що відповідач мав можливість встановленим порядком іммігрувати в Україну або іншу Європейську країну на постійне місце проживання, або тимчасово прибути для працевлаштування на визначений термін, як це передбачено законодавством України, законодавством інших держав та міжнародними документами, не завдавши шкоди національним інтересам України. Але, знаючи про порядок перетинання державного кордону, можливість легально в'їхати до України та Європейських країн, відповідач вибрав незаконний спосіб.
За таких обставин суд погоджується з доводами позовної заяви про те, що відповідач переслідує мету незаконно залишитись на території України. Матеріалами справи та поясненнями представника позивача підтверджується, що кошти у відповідача для виїзду з території України відсутні, так само як відсутні законні підстави працевлаштуватися на території України.
Також у суду відсутні підстави вважати, що життю, здоров'ю відповідача в країні його постійного проживання щось загрожувало або існують підстави побоюватися стати жертвою переслідування за ознаками раси, віросповідань, національності та з інших підстав в даній країні.
Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими доводи про те, що відповідач буде ухилятися від виїзду з території України, що свідчить про порушення чинного законодавства України та необхідність його примусового видворення за межі території України.
На підставі викладеного, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України до Громадянина Ісламської Республіки Афганістану ОСОБА_1 про видворення у примусовому порядку за межі України - задовольнити в повному обсязі.
Видворити громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України в примусовому порядку до країни походження
Затримати громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на період, необхідний для підготовки його видворення у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців з дня затримання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України .
Повний текст постанови складено та підписано 19 квітня 2010 року.
Суддя Супрун Ю.О.