Справа № 2а-9671/09/1570
05 травня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Завальнюка І.В.,
при секретарі - Катеренчук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промхимпостачсервіс» до Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю ««Виробничо-комерційна фірма «Промхимпостачсервіс» (далі - ТОВ «ВКФ «Промхимпостачсервіс») звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси від 30.06.2009 року №0002522301/1, та визначену суму податкового зобов'язання (з урахування штрафних (фінансових) санкцій) у сумі 8837,00гривнь.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки перевіряючого співробітника податкової служби щодо необґрунтованого віднесення сум ПДВ до податкового кредиту безпідставні та є результатом помилкового тлумачення норм чинного податкового законодавства. Також зважає, що скарга на податкове повідомлення-рішення у передбачені законодавством строки не розглянута, в зв'язку із чим остання була узгоджена за умовчанням. На думку позивача зазначені доводи повністю доводять помилковість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в силу п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала в повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, пояснивши, що скарга позивача на спірне податкове повідомлення-рішення була розглянута з дотриманням порядку, встановленим чинним законодавством. Саме ж спірне рішення, прийняте за висновками акту перевірки, також ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Так, позивачем неправомірно сформований податковий кредит за перевіряємий період по податковим накладним, виписаних ТОВ «Вісткар», оскільки право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в ціні яких платником податку - покупцем, сплачений/нарахований ПДВ, протягом такого звітного періоду, з метою їх подальшого використання у господарській діяльності.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим та не підлягаючим задоволенню. Судом встановлено, що на виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Київському районі м. Одеси від 12.11.2008 року, відповідно до ст.114 КПК України, п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Задоєнко О.Г. проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ «ВКФ «Промхимпостачсервіс» (код 31532864) з питань відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вісткар» за період з 01.05.2008 року по 30.11.2008 року, за результатами якої складений акт від 06.03.2009 року №40/23-214/31532864.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ВКФ «Промхимпостачсервіс» п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 5892,60 гривень (вересень 2008 року - 5721,41 гривень, жовтень 2008 року - 171,19 гривень).
На підставі вищевказаного акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2009 року №0002522301/0 про визначення ТОВ «ВКФ «Промхимпостачсервіс» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5892,00 гривень та штрафної санкції в сумі 2945,00 гривень, а всього 8837,00 гривень.
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «ВКФ «Промхимпостачсервіс» звернулося до ДПІ у Малиновському районі із скаргою від 26.03.2009 року б/н. Скарга вмотивована тим, що усі податкові накладні були отримані позивачем з повним дотриманням чинного законодавства України, в зв'язку із чим визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість є необґрунтованою.
Рішенням ДПІ у Малиновському районі від 17.04.2009 року №17931/10/25-012 вирішено продовжити термін розгляду скарги до 28.05.2009 року та запропоновано скаржнику надати до інспекції завірені копії договору купівлі продажу від 01.05.2008 року №11-05/02 з ТОВ «Вісткар», рахунків-фактур від 01.10.2008 року №501-2/1, №461-2/1, видаткових накладних, податкових накладних, прибуткових (складських) документів, оформлених за зазначеною угодою, ТТН та інших документів по транспортуванню товарів за зазначеною угодою, платіжних доручень від 01.10.2008 року №3557, від 02.10.2008 року №3559, балансів ТОВ «ВКФ «Промхимпостачсервіс» на 30.06.2008 року, на 30.09.2008 року, на 31.12.2008 року та звітів про фінансові результати за зазначений період, документів щодо власних та орендованих складських приміщень, актів інвентаризації складських приміщень за 2008 рік, первинних документів, що засвідчують подальше використання товарів, отриманих за угодою від 01.05.2008 року №11-05/02 у власній господарській діяльності, наказу про облікову політику ТОВ ВКФ «Промхимпостачсервіс», журнали-ордери та зворотно-сальдові відомості за 2008 рік по рахункам 311 «Розрахункових рахунок в національній валюті», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 106 «Інструменти, прилади та інвентар», 209 «Інші матеріли», 109 «Інші основні засоби» 131 «Амортизація основних фондів», 281 «Товари на складі», 70 «Доходи від реалізації», 83 «Амортизація», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» ті інші документи, що засвідчують обставини справи та які скаржник вважає за доцільне надати в обґрунтування свої тверджень, викладених у скарзі.
Зазначене рішення було надіслано ТОВ ВКФ «Промхимпостачсервіс» поштою з повідомленням про вручення, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції від 17.04.2009 року №29. Проте позивач не приймав участі у розгляді скарги та не надав до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси документів, які було запропоновано надати рішенням від 17.04.2009 року №17931/10/25-012.
Рішенням ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 27.05.2009 року №22930/10/25-012 податкове повідомлення рішення від 19.03.2009 року №0002522301/0 було залишено без змін, а скарга ТОВ ВКФ «Промхимпостачсервіс» - без задоволення. Зазначене рішення було надіслано позивачу поштою з повідомленням про вручення, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку від 27.05.2009 року №8675.
30.06.2009 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення від 30.06.2009 року №0002522301/1, яке було направлено позивачу та отримано останнім 06.07.2009 року.
Відповідно до п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.
В зв'язку із вищевикладеним, суд не приймає до уваги посилання представника позивача, як на підставу для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, на те, що скарга ТОВ ВКФ «Промхимпостачсервіс» була узгоджена за умовчанням відповідно до п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки податковою інспекцією були додержані вимоги правових норм щодо порядку апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань.
Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.
Судом встановлено, що між ТОВ «ВКФ «Промхимпостачсервіс» та ТОВ «Вісткар» укладено договір купівлі-продажу товарів від 01.05.2008 року №11-05/02. На виконання цього договору ТОВ «Вісткар» відвантажило ТОВ «ВКФ «Промхимпостачсервіс» товар на суму 35355,61 гривень (в т.ч. ПДВ 5892,60 гривень) та виписало відповідні податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.
Суми податку на додану вартість по цим податковим накладним були включені ТОВ «ВКФ «Промхимпостачсервіс» до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та включені до показників податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2008 року.
З акту перевірки вбачається, що загальна чисельність працюючих за даними баз даних ДПС ТОВ «Вісткар» (код 35818304) складає 1 особа; за юридичною адресою: 65000, м. Одеса, вул. Гайдара, 37/А, підприємство не знаходиться. При цьому, при перевірці юридичної адреси ТОВ «Вісткар» податковою міліцією отримані дані від Одеського БТІ та РОН про те, що будівля в м. Одесі по вул. Гайдара, 37/А, не існує. Засновники ТОВ «Вісткар» Поліщук О.В. та Гелета В.В. одночасно є засновниками декількох підприємств.
За даними додатків №5 «Розшифровка в розрізі контрагентів» а також згідно даних автоматизованої інформаційної системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України постачальника - ТОВ «Вісткар» залучена у ланцюзі взаємовідносин із наступними підприємствами: ТОВ «Комерційні Рішення лімітед», ПП «Компанія ЛОРА», ТОВ «Рута-Україна», ТОВ «Дельта-Транс», ТОВ «Домінік-К».
Вищевказані підприємства по контрагенту ТОВ «Вісткар» включили до складу податкових зобов'язань ПДВ в сумі 0,00 гривень, тобто за даними звітності вказаних підприємств ними не надавалися товари (роботи, послуги) на адресу ТОВ «Вісткар» та не сплачувався податок на додану вартість у доход Державного бюджету України.
ТОВ «Вісткар» віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості товарів (робіт, послуг), які фактично не надавалися вищезазначеними постачальниками на його адресу, що свідчить про несплату та приховування податку на додану вартість до Державного бюджету.
Згідно виписок банку кошти на вказані підприємства не перераховувались, а надсилались до ПП «Брок-порт», в якому директор ТОВ «Вісткар» Гелета В.В. також є директором.
Відносно посадових осіб ТОВ «Вісткар» СВ ПМ ДПІ у Київському районі м. Одеси 12.11.2008 року порушено кримінальну справу №206200800002 по факту умисного ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах, з ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.
З урахуванням вищевикладеного, фактично перевіркою встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям ТОВ «Вісткар» та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.
З наведеного випливає, що ТОВ «Вісткар» перерахувало кошти на рахунки ПП «Вісткар» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків внаслідок завищення податкового кредиту, в зв'язку із чим дії підприємства призвели до втрати дохідної частини Державного бюджету України.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
З акту перевірки вбачається, що окрім податкових накладних від 01.10.2008 року №3-1/10, від 01.09.2008 року №4-1/09, рахунків-фактур від 01.09.2008 року №461-2/1, від 01.10.2008 року №501-2/1, видаткових накладних від 01.09.2008 року №461-2/1, від 01.10.2008 року №501-2/1 та платіжних доручень від 02.10.2008 року №3558, від 01.10.2010 року №3557, ніяких підтверджуючих документів надано не було. Надані підприємством документи не підтвердили товарності операцій.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення), згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складеного документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2.4, п.2.15 та п.2.16 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В обґрунтування товарності операцій із контрагентом представник позивача послався на належність податкових накладних, виписаних ТОВ «Вісткар». Проте суд не бере до уваги вищевказані документи, оскільки в даному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, останні є непрямими доказами товарності операцій - вони дозволяють зробити лише припущення щодо факту реальності здійснення господарських операцій. Адже, відповідно до ч. 2 ст. 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Зазначені документи мали б силу достатніх доказів тільки у взаємному зв'язку з сукупністю з іншими доказами, при умові, якби позивачем були надані такі докази.
Крім того, суд враховує, що згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочинів за усними угодами.
Постановою Верховного суду України від 21.10.2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визначено, що дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», яке визначено п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.
Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в ціні яких платником податку - покупцем, сплачений/нарахований податок на додану вартість, протягом такого звітного періоду, з метою їх подальшого використання у господарській діяльності.
З урахуванням вищевикладеного, ТОВ ВКФ «Промхимпостачсервіс» неправомірно формувався податковий кредит за перевіряємий період по податковим накладним, виписаних ТОВ «Вісткар».
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси діяла на підставі; у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; пропорційно; своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією у Малиновському районі правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від від 30.06.2009 року №0002522301/1 про визначення ТОВ «ВКФ «Промхимпостачсервіс» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5892,00 гривень та штрафної санкції в сумі 2945,00 гривень, а всього 8837,00 гривень, законних підстав для скасування вказаного рішення немає, у зв'язку із чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11,69,71,86,159-162 КАС України, суд
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промхимпостачсервіс» до Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано «12» травня 2010 року.
Суддя ____________________ І.В. Завальнюк
12 травня 2010 року