Унікальний номер справи №333/4393/20
Номер провадження №2/333/368/21
24 лютого 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Михайлової А.В.,
за участю секретаря судовогозасідання Уляницької Д. О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг, -
ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг у вигляді управління багатоквартирним будинком, в обґрунтування якого зазначив наступне.
06 вересня 2017 року між співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» було укладено договір № К-787 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Даний договір було укладено на виконання Рішення Запорізької міської ради від 01.09.2017 року № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», яким ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжя за об'єктом конкурсу (група будинків). Зазначену інформацію було доведено до відома співвласників будинку шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та на інформаційному стенді будинку (інформація про повне найменування управителя, контактні телефони, номер та дату укладення договору, ціну послуги).
Згідно умов вказаного договору Управитель - ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» зобов'язалася надавати послуги з управління будинком та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях для забезпечення їх сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження їх споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників (співвласників, орендарів, наймачів) окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а Замовник, в свою чергу, надав право Управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом.
При цьому, сторони вищевказаного договору погодились, що Замовник сплачує за надані Управителем послуги щомісяця у розмірі 10,06 гривень на місяць за 1 кв. м загальної площі житлового приміщення.
Відповідач є співвласником нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа приміщення становить 69,9 кв.м. Таким чином, розмір оплати за послуги з управління багатоквартирним будинком, яку відповідач зобов'язаний сплачувати на користь Управителя (ТОВ «Керуюча компанія «Мрія»), становить 703,19 гривень щомісячно (площа об'єкту нерухомості X розмір встановленого тарифу = 69,9 кв.м. х 10,06 грн. = 703,19 гривень).
Відповідач зобов'язання з оплати отриманих послуг виконував не належним чином, що призвело до виникнення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.11.2017 року по липень 2020 року в розмірі 23205,27 гривень, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості та витрати на сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн.
Ухвалою від 07 вересня 2020 року було вирішено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за вищевказаною заявою та розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, але через канцелярію суду представник надав заяву про розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, але через канцелярію суду представник надав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги не визнає у повному обсязі та заперечує проти їх задоволення, зазначає, що жодних доказів, які б свідчили про фактичне виконання вказаного договору, тобто, про фактичне надання зазначеного у договорі послуг мешканцям будинку по АДРЕСА_1 , зокрема, актів приймання-передачі робіт, інших документів, які б свідчили про фактичне виконання та фактичне надання послуг щодо утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, в тому числі прибирання прибудинкової території; прибирання сходових кліток; прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі; технічне обслуговування ліфтів; технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем; дератизація; дезінсекція; обслуговування димових та вентиляційних каналів; технічне обслуговування мереж електропостачання та електрообладнання, а також інших внутрішньо будинкових інженерних систем; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку, у тому числі поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньо будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливної каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження; поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, а також інших внутрішньо будинкових інженерних систем; оплата послуг щодо енергопостачання спільного майна багатоквартирного будинку, в тому числі освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води в розпорядження суду позивачем не надано, матеріали справи таких письмових доказів не містять, а факт їх надання саме позивачем категорично заперечується відповідачем. З договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-787 від 06.09.2017 року відповідач не був ознайомлений, вважає, що договір не відповідає вимогам законодавства та перелік послуг та період їх надання має ряд неточностей, послуги згідно вказаного договору позивачем не надавались, підтвердження надання послуг позивачем не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
За загальним правилом, що закріплене у ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У п. 1 ч. 3 ст. 223ЦПК України передбачено,що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Сторони не надали суду доказів того, що існують обставини, що унеможливили явку у призначене судове засідання.
Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених уст. 6 Закону України «Про статус суддів»: - при здійсненні правосуддя дотримуватися вимогКонституціїта законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.
Отже, неявка учасників справи в силу ст. 223 ЦПК України не перешкодила проведенню судового розгляду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступного висновку.
Так, суд відмовляє у задоволені позову, виходячи з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, обставин, на які він посилається.
Відповідно до статі 1 Законом України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Пунктом 1 ч. 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому право прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 7, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (центральне постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримування, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством (частина друга статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Статтями 20, 21 Закону визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язки виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.
Судом встановлено, що відповідач є співвласником приміщення АДРЕСА_1 , дана обставина відповідачем не заперечується.
Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
Матеріали справи не містять жодних доказів, що ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» дійсно надавала послуги щодо утримання будинку, в якому розташоване приміщення відповідача.
Зі справи вбачається, що з 2017 року ТОВ «Керуюча компанія «Мрія», відповідно до умов договору приступила до виконання послуг з утримання будинку та прибудинкової території по житловому будинку АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
У матеріалах справи містяться складові послуги з управління та утримання багатоквартирного вищевказаного будинку згідно якої до структури тарифу входять, зокрема, наступні послуги: прибирання прибудинкової території, прибирання підвалу, прибирання сходових клітин, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем, освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води.
У відповідності до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 78 ЦПК України Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно норм ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Жодних доказів, які б свідчили про фактичне виконання вказаного договору, тобто, про фактичне надання зазначеного у договорі послуг мешканцям вищевказаного будинку зокрема, актів приймання-передачі робіт, інших документів, які б свідчили про фактичне виконання та фактичне надання послуг щодо утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, в тому числі прибирання прибудинкової території, прибирання підвалу, прибирання сходових клітин, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем, освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води в розпорядження суду позивачем не надано.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 274-279 пп. 9 п.1 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволені позову ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Комунарського районного
суду м. Запоріжжя А.В.Михайлова