Справа № 496/4946/20
Провадження № 2/496/57/21
04 березня 2021 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Горяєва І.М.,
за участю секретаря - Желяпової О.Ф.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить припинити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частки від заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 жовтня 2019 року та до повноліття дитини, які стягуються на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13.11.2018 року та звільнити позивача від сплати заборгованості по аліментам у сумі 45860 грн. у період з 01.10.2019 року по теперішній час, яка була нарахована позивачу на підставі виконавчого листа №496/4035/18-ц.
Свої вимоги мотивував тим, що за рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13.11.2018 року з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частки від заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З жовтня 2019 року син проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні. Тому позивач вважає, що виплата ним аліментів на користь відповідача на утримання сина павина бути припинена, а від сплати заборгованості по аліментам, що утворилася з жовтня 2019 року, його необхідно звільнити. У зв'язку з вище викладеним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
У судовому засіданні позивач та його представник на позові наполягати та просили його задовольнити при цьому пояснили, що з 25 жовтня 2019 року дитина проживає з батьком та знаходиться на його утриманні.
Відповідач у судовому засіданні заперечувала проти позову та просила відмовити у його задоволенні, при цьому вказала, що позивач забрав у неї дитину та не дає їй спілкуватися з дитиною.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що 20.08.2018 року шлюб між сторонами було розірвано, згідно рішення Біляївського районного суду Одеської області від 20.08.2018 року (а.с.12-13).
Від вказаного шлюбу у сторін є малолітній син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15.06.2018 року (а.с. 9).
Згідно рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13.11.2018 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.14).
На виконання вказаного рішення суду 16 січня 2019 року Біляївським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист №496/4035/15 (а.с. 10-11).
Згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 20.11.2020 року, складеного головним державним виконавцем Лиманського ВДВС, ОСОБА_1 нарахована заборгованість за період починаючи з 2018 року по 2020 рік у розмірі 59221,42 грн. (а.с.15).
Згідно довідки об'єднання садівників «Степове» №39 від 27.02.2021 року, надана на запит суду, зазначено, що син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25 жовтня 2019 року по теперішній час проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43).
Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ) дитина, враховуючи її фізичну і розумову незрілість вимагає спеціального захисту і турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
На підставі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На підставі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
За змістом ст. 181 СК України, аліментами є кошти на утримання дитини, які присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.
Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що з 25 жовтня 2019 року малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перестав проживати з матір'ю та став проживати з батьком ОСОБА_1 , тобто змінився сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, та особи, яка їх одержує, тому, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення від примусового стягнення на користь матері аліментів, так як дитина стала мешкати з батьком.
Відповідно до ч. 2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Позивач просив звільнити його від сплати заборгованості за аліменти яка утворилася за період з 01 жовтня 2019 року по теперішній час, проте, в судовому засіданні встановлено, що дитина мешкає разом із батьком з 25 жовтня 2019 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком і перебування на його повному утриманні свідчить про суттєву зміну обставин, що були підставою стягнення аліментів з позивача і має тягнути за собою звільнення від сплати аліментів.
Крім того, з огляду на те, що дитина мешкає з батьком з 25 жовтня 2019 року, суд вважає за можливе звільнити позивача від сплати заборгованості по аліментам за період з 01.11.2019 року по 01 грудня 2020 року, при цьому суд дійшов до переконання, що заборгованість за жовтень місяць 2019 року є чинною та входить до переліку заборгованості з вересня (10 діб) по грудень 2018 року та з січня по жовтень (включно) 2019 року, згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 20.11.2020 р. (а.с.15).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Надані докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмету позовних вимог.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст. 197 СК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Припинити стягнення з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце мешкання: земельна ділянка АДРЕСА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частки заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 жовтня 2019 та до повноліття, які стягуються на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 листопада 2018 року.
Звільнити ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце мешкання: земельна ділянка АДРЕСА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) від сплати заборгованості по аліментам у розмірі 44366 грн., що утворила за період з 01.11.2019 року по грудень 2020 року, яка була нарахована ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа №496/4035/18-ц, виданого Біляївським районним судом Одеської області 13 листопада 2018 року.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.
Суддя Горяєв І.М.
Повний текст рішення складено 16.03.2021 року.