Справа № 496/1237/21
Провадження № 2/496/1338/21
18 березня 2021 року м. Біляївка
Суддя Біляївського районного суду Одеської області Горяєв І.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, -
17.03.2021 р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 24310 грн. за транспортний засіб згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу; витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмір 7700 грн.; судовий збір у розмірі 1362 грн.
18.03.2021 року ухвалою суду було відкрито провадження по вказаній вище справі.
Разом з позовною заявою, позивач надав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки «Subaru Tribeca», 2006 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить відповідачу ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що у провадженні Біляївського районного суду Одеської області знаходиться вище вказана справа, предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості за проданий автомобіль «Subaru Tribeca», 2006 року випуску. В п.5 договору передбачено, що продаж вищевказаного автомобіля вчинено за 6000 доларів США, з яких 1000 доларів США відповідач передав позивачу до підписання договору, а решту суми, яка складає 5000 доларів США зобов'язався виплачувати рівними частинами по 250 доларів до 01 вересня 2022 року щомісячно до кожного п'ятого числа відповідного місяця. Згідно умов вищевказаного договору, перший платіж відповідач повинен був здійснити не пізніше 10 січня 2021 року, а наступні платежі о п'ятого числа кожного місяця. Відповідач до 10 січня 2021 року кошти на рахунок позивача не перерахував. Після численних телефонних дзвінків до відповідача із проханням перерахувати кошти згідно умов договору відповідач перерахував на картковий рахунок позивача кошти у сумі 3400 грн., що еквівалентно 121,42 доларів США. Жодних інших платежів станом на 09.03.2021 року відповідач на рахунок позивача не здійснював. Відповідач не виконує свої зобов'язання з оплати за транспортний засіб за договором. Сума боргу відповідача станом на 09.03.2021 року складає 877,30 доларів США, що еквівалентно 24310,00 грн. На звернення з проханням сплатити кошти згідно умов договору за придбаний автомобіль, відповідач жодним чином не реагує, чим ухиляється від вирішення спору. Позивачу стало відомо, що відповідач намагається продати вище вказаний автомобіль третім особам, оскільки оголошення про його продаж розміщенні на офіційних майданчиках для продажу авто в мережі інтернет «Авто Ріа». При телефонному спілкування відповідач повідомив, що не має наміру сплачувати кошти за проданий автомобіль. У зв'язку з вище викладеним позивач звернувся до суду з вказаною заявою про забезпечення позову.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
На підставі ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У відповідності до роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 р., з відповідними змінами та доповненнями, «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має право брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, у заяві про забезпечення позову, позивач посилається на те, що відповідач намагається продати вищевказаний автомобіль третім особам, оскільки оголошення про його продаж розміщенні на офіційних майданчиках для продажу авто в мережі інтернет «Авто Ріа», разом з тим, позивачем не надано до заяви підтверджуючих доказів на підтвердження цього.
Отже, лише посилання заявника на можливий продаж автомобілю, не є доказом, який би свідчив про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.
Відтак, враховуючи те, що позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову у заявлений ним спосіб може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
У якості доказів позивачем надано - копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 , довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу транспортного засобу від 28.11.2020 року.
Інших доказів на підтвердження заявлених вимог заявником надано не було.
Крім того, відповідно до ч.1 п.6 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
Так, згідно із ч. 1-3 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
З аналізу вищевказаної норми цивільного процесу вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Заявник має зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення. У разі якщо позивач не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України в частині її змісту, оскільки не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, належного обґрунтування з посиланням на докази необхідності забезпечити позов саме в обраний спосіб.
За відсутності достатнього обґрунтування доводів щодо забезпечення позову суд приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150-153, 187, 274, ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали, однак оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Горяєв І.М.