Справа № 266/1606/21
Провадженя№ 2-о/266/70/21
18 березня 2021 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря судового засідання Широкової Г.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Приморський районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту народження дитини,
Заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження дитини, посилаючись на те, що вона народила ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Макіївка непідконтрольній Україні сина ОСОБА_2 . При зверненні до Приморського районного у місті Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),з заявою щодо реєстрації народження дитини листом було відмовлено у реєстрації народження дитини внаслідок надання неналежного медичного свідоцтва про народження Отримати медичне свідоцтво встановленого зразка на даний час неможливо. Встановлення факту народження дитини необхідно для отримання свідоцтва про народження встановленого зразка. Просила встановити факт того, що вона ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
народила ІНФОРМАЦІЯ_1 сина, та зареєструвати народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Макіївка Донецька область, зазначивши батьків дитини: мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку Азербайджана, батька вказати за заявою матері відповідно до вимог ст.135 СК України.
Заявник в судове засідання не з'явилася, проте надала суду заяву в якій просила задовольнити заяву про встановлення факту народження дитини, а справу розглянути без її участі.
Представник заінтересованої особи - Приморський районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, на розсуд суду.
Дослідивши представлені в справі докази, суд приходить до висновку про те, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню.
Факт народження дитини підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами - медичним свідоцтвом про народження за №34 від 05.12.2019 року та довідкою №1619/04 від 26.12.2019 року, за якими в Перинатальному центрі м. Макіївка, 05. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народила сина.
При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами:
У відповідності до ст. 317 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Згідно ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим тимчасово окупованої території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/або особами є недійсним і не створює правових наслідків.
Місто Макіївка Донецької області, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085 від 07.11.2014 року, входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Тобто, реєстрація органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження виявилася неможливою.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
17.03.2021 року, вихідний номер №20.5-17-56 Приморський районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовив заявнику у проведенні державної реєстрації народження дитини чоловічої статті, ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своєї відмови, державний заклад роз'яснив, що для підтвердження факту народження дитини пред'явлено медичне свідоцтво про народження, яке не відповідає формі.
Таким чином, доводи заявника знайшли своє підтвердження, тому заява підлягає задоволенню, що надасть заявнику можливість отримати свідоцтво про народження.
Керуючись ст. ст. 293, 317, 319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Приморський районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту народження дитини - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народила ІНФОРМАЦІЯ_1 сина, та зареєструвати народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Макіївка Донецької області, зазначивши батьків дитини: мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку Азербайджана, батька вказати за заявою матері відповідно до вимог ст.135 СК України.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в 30-денний строк з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після спливу строку подачі апеляційної скарги. В разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 18.03.2021 року.
Суддя Д. Г. Пантелєєв