Справа № 495/918/21
Номер провадження 1-кс/495/537/2021
03 березня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський клопотання адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 21.10.2019,
До слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна (в порядку ст. 174 КПК України), відповідно до якого вона просить скасувати арешт на майно, а саме на автомобіль ммарки «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_5 .
Своє клопотання адвокат обґрунтовує тим, що з моменту арешту вказаного транспортного засобу, його відсутність у власника майна має надзвичайно негативні наслідки для нормального способу життя. Станом на теперішній час всі сліди правопорушення зафіксовані, всі необхідні експертизи проведені, жодної слідчої дії з автомобілем слідчим не проводиться, цивільний позов не заявлений бо ОСОБА_5 є потерпілим і сам собі позову заявляти не може, переховувати транспортний засіб від слідства та суду наміру не має, у зв'язку з чим відпала потреба у подальшому арешті майна.
У судове засідання адвокат ОСОБА_4 не прибула, подала до суду заяву (вх. № ЕП-1143/21-Вх) у якій просила судове засідання провести без її участі.
Слідчий ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти задоволення такого клопотання, вказуючи, що вказаний транспортний засіб має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, відтак відсутні підстави для скасування арешту.
Вислухавши пояснення слідчого, дослідивши вказане клопотання, слідчий суддя приходить до таких висновків.
В силу ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України), завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтями 7 та 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності.
Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП]). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994, та «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).
В ході розгляду клопотання про скасування арешту майна слідчим суддею встановлено, що ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 21.10.2019 клопотання слідчого Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 задоволено. В рамках кримінального провадження № 12019160440000283 від 21.08.2019 р. накладено арешт на автомобіль марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , належить ОСОБА_5 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений транспортний засіб передано на відповідальне зберігання Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області для здійснення зберігання, відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України». До скасування арешту в порядку, встановленому ст.174 КПК України, позбавлено права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Виходячи з положень КПК України, під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції, а вирішує питання щодо обґрунтованості накладення арешту на майно з урахуванням нових доказів, які надаються слідчому судді під час розгляду клопотання та які не були відомі слідчому судді під час накладення арешту на майно.
Так, обґрунтовуючи заявлене клопотання адвокат вказує на те, що відсутність у власника майна має надзвичайно негативні наслідки для нормального способу життя
Слідчий суддя враховує, що власник автомобіля ОСОБА_5 не є обвинуваченим по даному кримінальному провадженню, автомобіль оглянутий. Разом з тим, слідчий наполягає, що вказаний транспортний засіб має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні
Слідчий суддя вважає, що слідчим не доведена необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді заборони користування та розпорядження вищевказаним майном, оскільки у даному кримінальному проваджені не було доведено, що є можливість його приховування, пошкодження, псування або знищення.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що клопотання необхідно задовольнити частково, залишивши арешт на вказане майно в частині заборони відчуження майна, урахуванням розумності та співрозмірності, застосувавши найменш обтяжливий спосіб арешту, щоб це не призвело до звуження певних прав та свобод людини, так як саме такий захід забезпечення кримінального провадження є достатнім задля збереження його як речового доказу у кримінальному провадженні № 12019160440000283, оскільки таке сприятиме досягненню мети швидкого, повного, неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків, що вказане майно можливо відчужити.
Керуючись ст.ст. 174 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 21.10.2019 у справі № 513/928/19 (кримінальне провадження № 12019160440000283) в частині позбавлення права на розпорядження та користування автомобілем марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , належить ОСОБА_5 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та в частині передачі зазначеного транспортного засобу на відповідальне зберігання Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області для здійснення зберігання.
В решті арешт на транспортний засіб у вигляді заборони відчуження автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , належить ОСОБА_5 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено та оголошено 09.03.2021.