Справа № 495/5340/20
№ провадження 2/495/1020/2021
01 березня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Мишко В.В.
при секретарі судового засідання: Охримчук А.В.
за участю представників сторін:
від позивачки: не з'явилася
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 495/5340/20
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення пені за заборгованість по виплаті аліментів,
07.09.2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивачка) звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про стягнення пені за заборгованість по виплаті аліментів (а.с.1-7).
Так, позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), на її користь пеню по аліментам щодо утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 31 560,00 грн.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.10.2020 року відкрито спрощене позовне провадження по справі № 495/5340/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за заборгованість по виплаті аліментів. Справу призначено до судового розгляду (а.с.33-34).
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка - ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилася, але подала до суду заяву, згідно якої просить суд розглянути справу без її участі. Вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.61).
Відповідач - ОСОБА_2 , відзив або заперечення на позов ОСОБА_1 до суду не надавав та в судові засідання 27.11.2020 року, 12.01.2021 року та 01.03.2021 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було надіслано запит до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо доступу до персональних даних ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.30).
Згідно відповіді, що надійшла з Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим по місту Одесі та Одеській області не значиться (а.с.31-32).
Так, ухвала суду та повістки про призначення слухання справи, а також копія позовної заяви ОСОБА_1 з додатками до неї були надіслані на адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), яка наявна в матеріалах справи. Між тим, усі документи з зазначеної адреси були повернуті до суду без вручення адресату (а.с.54, 59-60). Крім цього, відповідач викликався у судові засідання через відповідні оголошення на офіційному сайті Судової влади України.
Відповідно до ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи . У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно із ч.3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).
Частиною 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою (ст.281 ЦПК України).
Як встановлено матеріалами справи та було вище зазначено, відповідач - ОСОБА_2 , був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, він тричі не з'явився в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подавав відзив, а позивачка - ОСОБА_1 , не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.03.2021 року постановлено розгляд справи № 495/5340/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за заборгованість по виплаті аліментівпровести у заочному порядку (а.с.62).
У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 22.01.2015 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було розірвано шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 500 грн. щомісячно, починаючи з 04.12.2014 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.11-12).
За твердженням позивачки, її доводиться самостійно утримувати себе та доньку, виховувати її, дбати про неї, однак на все її не вистачає коштів, у зв'язку з чим вона не має можливості в належній мірі забезпечити доньку усім необхідним. Відповідач виплати здійснює не регулярно, на протязі всього часу сплати аліментів і до досягнення дитиною повноліття він взагалі не сплачував аліменти на утримання доньки.
Таким чином, станом на 04.09.2020 року прострочена заборгованість по аліментам відповідача складає 103 500,00 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі, ВП № 56932587 (а.с.22).
Позивачка зазначає, що пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця.
Зазначені вище обставини і стали підставою для звернення позивачки до суду з відповідною позовною заявою.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. Такий обов'язок не припиняється і в тому випадку, коли діти набувають повну дієздатність до досягнення ними повноліття при укладанні шлюбу у випадку зниження їм шлюбного віку. Лише після досягнення повноліття діти втрачають право на утримання.
У випадку невиконання батьками обов'язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст.164 Кримінального кодексу України.
Відповідно до статті 196 Сімейного кодексу України України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Таким чином, фактично вказаною нормою права закріплено відповідальність платника аліментів за прострочення сплати аліментів і зі змісту цієї норми випливає, що визнання боржником наявності заборгованості зі сплати аліментів є визнанням неналежного виконання ним аліментних зобов'язань, що є підставою для стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Водночас, розрахунок пені за прострочення сплати аліментів здійснюється з урахуванням не лише розміру стягуваних щомісячних платежів, а й розміру сплачених аліментів у кожному місяці.
Так, згідно правової позиції, викладеної у Постанові ВС від 3 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць із дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Так, згідно з розрахунком заборгованості по аліментам (ВП № 56932587 від 04.09.2020 року) станом на 04.09.2020 року борг по сплаті аліментів склав 103 500 грн. (а.с.22).
Заборгованість по аліментам нараховувалась за період часу з 04.12.2014 року по 04.09.2020 рік.
Суд погоджується з наданим позивачкою розрахунком заборгованості за прострочення сплати аліментів за період з 04.12.2014 року по 04.09.2020 рік включно, згідно якого, загальний розмір заборгованості за прострочення сплати аліментів за вказаний період складає 103 500 гривень.
Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за заборгованість по виплаті аліментів, у зв'язку з чим такий позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 180, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 131, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 279, 280-282, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за заборгованість по виплаті аліментів- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) пеню по аліментам у розмірі 31 560 (тридцять одна тисяча п'ятсот шістдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя В.В. Мишко