Справа № 236/587/21
17 березня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Сердюк Н.В.,
за участю секретаря - Безорчук А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лиман цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
23 лютого 2021 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням (а.с.1).
Ухвалою судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 26.02.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження (а.с.15-16).
Позивачка ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, просять справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримала повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи у разі неявки відповідача в судове засідання, про що суду надала відповідну заяву (а.с. 24).
Третю особу: Виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області(орган опіки та піклування) було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом(а.с.20); представником ОСОБА_4 було надано суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій просив ухвалити рішення на розсуд суду (а.с.25).
Відповідачка ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про розгляд справи без її участі та відзиву на позовну заяву суду не надала.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 на підставі договору дарування житлового будинку від 30.11.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори Семеновою І.М. та зареєстрованого в реєстрі на номером 5097 (а.с.8), належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується наданою позивачем копією Витягу про державну реєстрацію прав КП "Бюро технічної інвентаризації" м. Слов"янськ № 6082568 від 29.12.2004 року (а.с. 3).
Згідно довідки № 191 від 22.01.2021 року, виданої відділом надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лиманської міської ради, у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована одна малолітня особа- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
Відповідачка ОСОБА_2 є матірью малолітньої ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою наданою міський відділ державної Лиманським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіональногоуправління Міністерства юстиції (м.Харків) (а.с.6).
Відповідачка ОСОБА_2 зі своєю малолітньою дитиною - ОСОБА_3 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 ніколи не мешкала, про що 18.02.2021 року був складений відповідний акт (а.с. 7).
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Ст. 41 Конституції України проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
При цьому право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Непорушність права власності проголошена і в низці міжнародних документів (ст. 17 Загальної декларації прав людини (ООН,10.12.1948),ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Нормами ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Поважними причинами відсутності члена сім'ї понад один рік може бути строкова служба в армії, навчання, лікування, тривалі відрядження тощо.
Вимогами ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Як зазначено в ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається із досліджених судом письмових доказів, з 30.11.2004 року у позивачки виникло право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування житлового будинку від 30.11.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори Семеновою І.М. та зареєстрованого в реєстрі на номером 5097. Відповідачка з малолітньою дитиною ніколи не проживала та не користувалася вказаним житловим приміщенням. Власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Що стосується прав малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід зазначити, що Органом опіки та піклування виконавчого комітету Лиманської міської ради було надано суду висновок № 7 від 10 березня 2021 року "Про можливість визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням", в якому зазначено, що 03.03.2021 року службою у справах дітей Лиманської міської ради Донецької області проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , 2013 року народження, за вказаною адресою не проживає, будинок не придатний для проживання, відсутні двері та вікна, всередині помешкання розбите та пограбоване. Тому орган опіки та піклування виконавчого комітету Лиманської міської ради вважає за можливе визнати малолітню ОСОБА_3 , такою, що втратила право користування даним житловим приміщенням.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача стосовно визнання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтованими і приходить до висновку про необхідність задоволення таких вимог.
Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов'язані із зверненням до суду і розглядом цивільної справи.
Керуючись ст. 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 4, 13, 18, 76-83, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі договору дарування житлового будинку від 30.11.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори Семеновою І.М. та зареєстрованого в реєстрі на номером 5097.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення повинно бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повне рішення виготовлено 17.03.2021 року.
Суддя -