Справа №491/662/20
18 березня 2021 року Ананьївський районний суд Одеської області
у складі: головуючого у справі судді - Желяскова О.О.,
за участю:секретаря судового засідання - Гула О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Ананьїв Одеської області цивільну за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позовні вимоги позивачки обґрунтовані тим, що вона з 2011 по 2013 рік перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем по справі. Від їхніх стосунків ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ананьївського районного управління юстиції в Одеській області 02 квітня 2013 року.
В позовній заяві позивачка зазначає, що на даний час дитина проживає з нею та знаходиться на її повному матеріальному забезпеченні, що підтверджується довідкою Маловасилівської сільської ради Любашівського району Одеської області.
На думку позивачки, відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а відповідач з грудня 2013 року не бере участі у вихованні та утриманні їхньої спільної дитини.
Як зазначає позивача, що згідно статті 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Тому, позивачка вважає, що таким чином дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімуму.
Позивачка в позовній заяві зазначила, що такий рівень вона одна не може забезпечити, оскільки має на утриманні неповнолітнього сина, на даний час ніде не працює, тому батько, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі 1500 гривень, оскільки він на даний час ніде не працює, доходи його їй невідомі.
Відповідно до позовної заяви, проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Таким чином, при сплаті відповідачем аліментів у розмірі 1500 гривень забезпечиться їхня рівність при несенні обов'язку в утриманні дитини.
Як зазначає позивачка, що відповідач інших осіб на утриманні немає, він працездатний, його стан здоров'я дозволяє працювати, а тому вона вважає, що він може сплачувати такий розмір аліментів. В той час, коли у неї на утриманні знаходиться ще одна неповнолітня дитина, син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З урахуванням викладеного в позовній заяві позивачка просить в прохальній частині:
- винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 1500 гривень, щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
30 вересня 2020 року було відкрито провадження у справі, про що головуючим суддею було постановлено відповідну ухвалу (а.с.20-21).
При цьому, в ухвалі про відкриття провадження було вирішено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, що передбачено приписам пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття провадження роз'яснено відповідачеві про його процесуальні права, в саме подати відзив на позовну заяву, пред'явити зустрічний позов та подати заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що передбачено вимогами ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач скористався своїми процесуальними правами роз'ясненими в ухвалі про відкриття провадження у справі, та подав до суду 19 лютого 2021 відзив на позовну заяву (а.с.45-52).
У судове засідання 18 березня 2021 року сторони по справі не з'явилися.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце проведення якого була повідомлена належним чином (а.с.43). Причини своєї неявки суду не повідомляла.
При цьому, в матеріалах справи міститься заява позивачки від 09 грудня 2020 року (а.с.31), в якій вона просить справу розглянути в її відсутність, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце проведення якого сповіщений належним чином (а.с.44).
Проте, 19 лютого 2021 року відповідач подав через канцелярію суду заяву в якій просить провести розгляд справи у його відсутність, при винесенні рішення у справі, просить врахувати його доводи, викладені у поданому ним відзиві на позовну заяву (а.с.53).
Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 2 статті 223 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
При цьому, враховуючи наявність відомостей про належне сповіщення сторін про дату, час та місце розгляду справи, наявність заяв в яких вони висловлюють свою позицію щодо позовних вимог, відсутність, передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України, підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням положень ч.ч.1, 3 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників судового процесу.
При цьому, у відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Так, при розгляді справи встановлено:
Позивачкою у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с.Ананьїв, 4-а дільниця, Ананьївського району, Одеської області, та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим 25 грудня 2012 року Ананьївським РС ГУДМС України в Одеській області (а.с.4).
Відповідачем у справі є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с.Михайлівка, Любашівського району Одеської області, та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Маловасилівської сільської ради Любашівського району Одеської області від 23 вересня 2020 року за вихідним 272 №02-14 (а.с.18).
Судом встановлено, що позивачка та відповідач мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в відомостях про батьків зазначений батьком відповідач - ОСОБА_2 , а матір'ю зазначена позивачка - ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02 квітня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ананьївського районного управління юстиції в Одеській області (а.с.7).
Відповідно до довідки Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району від 01 червня 2020 року позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно зареєстрована з матір'ю та знаходиться на її утриманні. За місцем реєстрації не проживають (а.с.10).
З довідки виданої 03 червня 2020 року Маловасилівською сільською радою Любашівського району Одеської області вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_3 , разом з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , але не зареєстровані (а.с.9).
З позовної заяви вбачається, що відповідач з грудня 2013 року не бере участі у вихованні та утриманні неповнолітньої доньки, тому позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою та просить: - винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 1500 гривень, щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до частини 1 статті 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XIIта набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею статті 51 Конституції України гарантовано, а ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до частини 1 та 2 статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання них окремо від дитини не впливає на об'єм їх прав та не звільняє від обов'язків відносно дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
У відповідності до частини 2 статті 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З позовної заяви вбачаться, що позивачка окрім спільної дитини з відповідачем має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 15 квітня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ананьївського районного управління юстиції в Одеській області (а.с.8).
Відповідно до позовної заяви позивачка просить стягувати аліменти з ОСОБА_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 гривень, щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
При цьому, відповідно до поданого відзиву на позовну заяву відповідач з вимогами позивачки про стягнення аліментів в розмірі 1500 гривень не погоджується (а.с.45-46).
Частиною 1 статті 182 СК України визначено перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
В відзиві на позовну заяву (а.с.45-46), який надійшов до суду 19 лютого 2021 року відповідач зазначив, що він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 , та в них народилося двоє дітей, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Окрім нього з співмешканкою та їхніми спільними дітьми, з ними також проживає неповнолітня донька співмешканки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Отож всупереч твердженням позивача про відсутність на його утриманні інших осіб, фактично на його утриманні знаходяться четверо осіб: співмешканка, яка здійснює догляд за дітьми, та троє неповнолітніх дітей. Як зазначив відповідач, що враховуючи викладене він повинен дбати також й про матеріальне забезпечення вказаних дітей та своєї співмешканки, а тому вважає, що стягнення з нього того розміру аліментів, який просить позивач, призведе до суттєвого погіршення стану матеріального забезпечення його сім'ї.
Крім того, в відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що він є безробітним та не має постійного та стабільного джерела доходу, тож змушений шукати тимчасові низькооплачувані підробітки, котрі самі по собі є нерегулярними та не приносять достатнього доходу, а слугують лише для того, аби якимось чином вижити та покрити необхідні витрати на придбання лише предметів першої необхідності.
Зокрема, відповідач у відзиві вказав, що усвідомлює свій батьківський обов'язок щодо утримання їхньої доньки, все ж вважає, що при винесені рішення по даній справі, судом мають бути враховані зазначені вище обставини, та просить стягнути аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі, який не перевищуватиме суму 1000 гривень, щомісячно.
До відзиву на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 додав наступні документи:
- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 виданого 29 липня 2016 року Любашівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, з якої вбачається, що відповідач з гр-кою ОСОБА_5 мають спільного сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.47);
- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 виданого 08 липня 2020 року Любашівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), з якої вбачається, що відповідач з гр-кою ОСОБА_5 мають спільну доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.48);
- копію трудової книжки серії НОМЕР_8 , відповідно до якої з останнього офіційного місця роботи він був звільнений 10 листопада 2012 року (а.с.49-50).
- довідку Маловасилівського старостинського округу Подільського району Одеської області від 17 лютого 2021 року про склад сім'ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.51).
Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Частиною 2 статті 184 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема, для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Отже, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» та відповідно до статті 50% прожиткового мінімум для дитини віком від 6 до 18 років становить 1197,50 грн.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, суд дослідивши докази, які були надані сторонами по справі, приходить до висновку, що цілком співмірним, обґрунтованим та розумним є призначення до стягнення з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1300 (одна тисяча триста) гривень 00 копійок, щомісяця, з індексацією відповідно до закону, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 10 серпня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тобто з 10 серпня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до частини 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від судового збору позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Відповідно до постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом).
З наведеного вбачається, що позовна заява була подана у 2020 році, ставка судового збору якого становила 840,80 грн.
Позовні вимоги підлягають задоволенню частково (1300,00 грн.), а саме у розмірі 86,66 % (1300,00 грн. - позовні вимоги, що підлягають задоволенню *100% / 1500,00 грн. - загальний розмір позовних вимог).
А тому судовий збір за розгляд справи у пропорційному розмірі становить 728,64 грн., слід покласти на відповідача (840,80 грн.:100% х 86,66%).
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути судовий збір в прибуток держави, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 728,64 грн.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - задовольнити частково.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Михайлівка, Любашівського району Одеської області, та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с.Ананьїв, 4-а дільниця, Ананьївського району, Одеської області, та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 25 грудня 2012 року Ананьївським РС ГУДМС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1300 (одну тисячі триста) гривень 00 копійок, щомісяця, з індексацією відповідно до закону, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 10 серпня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Михайлівка, Любашівського району Одеської області, та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , в прибуток держави судовий збір в розмірі 728 (сімсот двадцять вісім) гривень 64 копійки.
В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
В частині стягнення аліментів рішення підлягає негайному виконанню, у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Роз'яснити, що у відповідності до положень пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Відомості про сторін у справі на виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач:ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;
Відповідач:ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя: О.О. Желясков
Рішення суду набуло законної сили "___"____________________ 20__ року.