Справа № 226/43/21
Справа № 226/43/21
Провадження № 2/226/186/2021
Р I Ш Е Н Н Я
18 березня 2021 року м. Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Коваленко Т.О.,
за участі секретаря Ковальової І.О.,
учасники цивільного процесу:
позивач представник не з'явився,
відповідач ОСОБА_1 (не з'явилась),
розглянувши заочно у вiдкритому судовому засiданнi в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 13 жовтня 2010 року, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позичальник порушив зобов'язання за кредитним договором і станом на 26 жовтня 2020 року має заборгованість 22261,92 грн., яка складається з: 17125,68 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5136,24 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 22261,92 гривень за кредитним договором б/н від 13 жовтня 2010 року та 2102,00 гривень - судові витрати.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином, надав суду заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягає у повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку.
Відповідач до судового засідання не з'явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи двічі сповіщений належним чином, відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства, клопотання про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило.
Враховуючи, що відповідач неодноразово належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи стосовно нього, позивач не заперечує проти розгляду справи у порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути справу заочно і за відсутності сторін у справі.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2010 року відповідач ОСОБА_1 уклав з позивачем кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідач 13 жовтня 2010 року отримав кредит у розмірі встановленого на картковому рахунку кредитного ліміту на строк, що відповідає строку дії картки (а.с. 14, 74).
Відповідачем ОСОБА_1 не виконувались умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 26 жовтня 2020 року згідно з розрахунком позивача (а.с. 7-11, 65-71) він має заборгованість 22261,92 грн., яка складається з: 17125,68 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5136,24 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Позивачу ОСОБА_1 надавались кредитні картки з терміном дії з 14.10.2010 по серпень місяць 2014 року, з 07.02.2011 по листопад місяць 2014 року, з 11.01.2013 по червень місяць 2016 року, з 24.09.2013 року по червень місяць 2017 року, з 23.06.2017 по березень місяць 2021 року (а.с.13).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо неповернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та одержання від позичальника процентів від суми позики.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
За положеннями ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їхнього відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Матеріали справи не містять підтверджень, зміст яких саме Тарифів і Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач, що саме з ними він ознайомився і погодився, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
У зв'язку з тим, що розміщені на офіційному сайті позивача Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим Банком з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, підтвердження про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг не надані, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 і має бути застосована і у цій справі, виходячи з тотожності правовідносин сторін.
Беручи до уваги основні засади цивільного законодавства та необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вищенаведеному рішенні зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Відтак, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.
Отже, з огляду на встановлені обставини, приведені правові нормі та правові висновки, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками, немає, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд виходить з такого.
В укладеному кредитному договорі від 29.11.2016 у вигляді анкети - заяви не визначено розмір отримуваного кредиту. За довідкою позивача про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на арк.спр. 12 відповідачу 24.09.2013 встановлений кредитний ліміт у 14000 гривень, який у наступному змінився у бік збільшення до 16000 грн.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем.
Між тим, Банк вимагає повернути більшу суму, ніж відповідач позичив, а саме: 17125,68 грн.
З виписки по рахунку (а.с.5-11) вбачається, що тіло кредиту штучно збільшено за рахунок нарахованих відсотків на заборгованість за кредитом. Тобто, тіло кредиту щомісячно збільшувалося на суму цих відсотків та з цієї збільшеної сумі у наступному місяці знову нараховувалися відсотки. В результаті за період з 01.06.2015 по 26.10.2020 загальна сума тільки «Відсотків погашених за рахунок кредиту» (графа 4 розрахунку) склала 27904,04 грн. Отже, фактично у нарахованій заборгованості за тілом кредиту приховані відсотки за користування наданою позикою.
Оскільки судом встановлено, що домовленості між відповідачем та Банком щодо вищевказаних умов кредитування не було, нарахування за такою схемою заборгованості за тілом кредиту в сумі 17125,68 грн є необґрунтованим, неприйнятним та таким, що порушує права відповідача як споживача у кредитних правовідносинах.
Сплачена відповідачем у погашення заборгованості за кредитом сума за період з 01.06.2015 по 26.10.2020 у розмірі 54419,22 грн цілком покриває максимальну суму отриманого ним кредиту у розмірі 16000 грн, що дає суду підстави для висновку про те, що у стягненні заборгованості за тілом кредиту в сумі 17125,68 грн слід відмовити.
Оскільки суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на Банк і не підлягають відшкодуванню.
На підставі ст.ст.526, 527, 530, 546, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12-13, 274-279, 263, 265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Заочне рiшення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою вiдповiдача.
Заяву про перегляд заочного рiшення може бути подано протягом тридцяти днiв з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.О. Коваленко